37. «Решітка менеджменту» (Блейка і Мутона)

Американські дослідники Б. і М., спостерігаючи за діяльністю менеджерів різних рангів, переконались, що їх д-сть відбув. у «силовому полі» між вектором «Виробництво» (націленість на в-во т-рів) і вектором «людський фактор» (націлений на гуманне відношення до персоналу).

Вони розділили «силове поле» на 9 градацій по кожному вектору і отримали відповідну «решітку».

Ця решітка дає можливість визначити 5 осн. характеристик типів управл. поведінки:

А) диктатора; Б) демократа; В) песиміста; Г) маніпулятора; Д) організатора.

Б. і М. дали відповідні характеристики різним типам менеджерів.

Код 9+1 визначає стиль упр-ня, орієнтований на вир-во. Це жорсткий тип адміністратора, що приділяє мінімум уваги персоналу і сприймає його лише як виконавців власних розпоряджень. Його девіз: «Результат – це все!». Підлеглі намагаються вийти з-під тиску диктатора, а він відповідає тотальним контролем якості. Менеджер 9:1 – незадовільний керівник.

Код 1+9 прямо протилежний попередньому типові менеджера. Продуктивність праці його не надто хвилює. Девіз: «Постійно залишатися самим собою». Перевагу надає демократичному стилю керівництва.

Код 5+5 – орієнтований на створення команди. Проте його прагнення «вполювати двох зайців» часто призводить др. Посередніх результатів.

Код 1+1 – яскравий приклад незадовільного керівництва. Лібералізм, мінімум зусиль, безхарактерність чи некомпетентність адміністрації призводять до анархії в колективі.

Код 9+9 – це ідеальний і, як правило, недосяжний на практиці стиль керівництва, який дозволяє досягти блискучих результатів. Виконання роботи забезпечується спільними зусиллями всього колективу, розвинута система заохочення, висока продуктивність праці

38. Континіум стилів за Лайкертом

За Лайкертом будь-який керівник обов’язково тяжіє до однієї з крайнощів: орієнтації або на роботу, або на людину. Він запропонував 4 с-ми вибору менеджером стилю керівництва.

Типологія стилів лідерства Лайкерта

Керівники, які належать до 1-ї с-ми, зазвичай типові автократи з диктаторськими нахилами. Жорстка експлуатація підлеглих, вимогливість відрізняють їх від від т.зв. «прихильних автократів», які поєднують тоталітарні риси із ініціативою підлеглих. Мотивація досягається не тільки примусово, але й ч-з винагороди.

Система 2: Керівники підтримуючи авторитарне відношення з підлеглими, дозволяють їм обмежено брати участь в прийнятті рішень.

Керівники с-ми 3 – консультанти, -- демонструють значну, хоча й не повну довіру до підлеглих. Спостерігається двостороннє спілкування і певна міра доври обох сторін. Важливі рішення ухвалюються керівником, а конкретизуються підлеглими.

С-ма 4 передбачає групові рішення, проекти яких висуваються ініціативними підлеглими і після конструктивного обговорення схвалюються керівником. На думку Лайкерта, саме ця с-ма виявляється найбільш дієвою. Спілкування нетрадиційне, стосунки дружні, панує атмосфера довіри, превалює орієнтація на людину.