- •1. Зародження літературозн. Як поетики та риторики в Античність.
- •2. Основні ідеї «Поетики» Аристотеля.
- •3. Унормованість поетичної творчості Горацієм у «Посланні до Пісонів».
- •4. Н. Буало як теоретик класицизму.
- •5. Розвиток нормативних поетик в Європі та в Україні.
- •6. Початок філософсько-естетичних рефлексій щодо літератури.
- •7. Зародження та розвиток академічного літературознавства.
- •8. Основні течії академічного літературознавства у першій половині 19 ст.
- •9. Академічне літературознавство в 2-й половині 19 ст.
- •10. Якісні перетворення у літературознавстві кінця 19 – початку 20 ст.
- •15. Творчість ф.Ніцше: конц. Аполонів (а). Та діонісій (д). Початків у мистецтві.
- •14. Філософські основи європейського модернізму та їхнє відображення в літературознавстві.
- •11,12 Літературознавство і літ.Критика доби модернізму і хХст.
- •13. Сучасні розгалудження науки про літературу.
- •17. Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •20. Поступ герменевтики у працях Гадемара.
- •18. Розвиток герменевтики як методології пізнання художнього тексту.
- •16. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів Ніцше.
- •17. Основні ідеї Бергсона: значення інтуїції для художньої творчості та пізнання.
- •19. Концепти р. Інгардена щодо форми пізнання літературного твору.
- •16. Специфіка аналізу мистецьких творів і літературного процесу із застосуванням концептів Ніцше.
- •21. Психоаналіз з. Фройда та його вплив на літ-во
- •22. Вчення про Едіпів комплекс та науку про літ-ру
- •23. Потяг до смерті (танатос) та втілення його у практиці майстрів красного письменства
- •24. Теорія архетипів к.Г. Юнга: вплив на розвиток архетипної критики
- •31. Подальший розвиток ідей Бахтіна (концепція інтертекстуальності Крістевої)
- •32. Структуралізм як дослідницький метод у літ-стві.
- •33. Структуралістський етап творчості Барта.
- •34. Наратологія як наука про оповідні структури.
- •35. Методологія семіотичних студій у літературознавстві.
- •36. Особливості семіотики ю.Лотмана та представників Тартуської школи.
- •39. Деконструктивістські стратегії ж.Дерріди.
- •40. Роль і місце теорії літератури в контексті гуманітарних наук за Поль де Маном.
- •46 Поняття література та літературність
- •47 Образна природа мистецтва слова
- •48 Взаємовідносини худ літ ті її реципієнта в історичній площині
- •49 Основні функції художньої словесності
- •50 Основні види худ літ в історичній площині й сучасної худ літ.
- •51. Історизм поняття автор.
- •52. Автор у творі й автор як реальна особа.
- •53. Реципієнт: слухач, глядач, читач.
- •54. Що таке «історія літ-ри»: різні концепти витлумачення цього поняття.
- •55. Особл – ті визначення літературної епохи й літературної доби.
- •56. Різні концепції поняття «літературний стиль»
- •57. Традиційний науковий апарат вивчення курсу «Історія літератури» та його можливі інтерпретації.
- •58. Парадигма літературного процесу д. Чижевського
- •59. Основні стадії розвитку літератури в Європі та Америці. Специфіка ін. Регіонів
- •60. Модернізм у художній літературі кінця 19-20 ст.
9. Академічне літературознавство в 2-й половині 19 ст.
Всі попередні школи продовжують розвиватися. Особливо компаративізм.
Компаративізм (Теодор Бенфей – порівнював сюжети давньоіндійських казок з європейськими. Шукав подібності. Форма домінує над змістом. При цьому ігнорувалася роль життя як вирішального фактора в процесі художньої творчості). Веселовський шукав причини спорідненості поезії різних народів у духовно-культурній близькості, а не географічній.
Інтуїтивізм (Анрі Бергсон). Розум може служити людині лише в практичній діяльності, оскільки він здатен ідентифікувати окремі предмети з метою виявлення їх користі від використання. Естетичну ж функцію світу можна пізнати лише за допомогою інтуїції. Творча робота під силу тільки людині, яка не має жодного утилітарного інтересу. Бенедито Кроче («Естетика як наука про виживання і як загальна лінгвістика»): інтуїція здатна перетворити ознаки явищ дійсності на художні образи.
10. Якісні перетворення у літературознавстві кінця 19 – початку 20 ст.
На порубіжжі виникає антипозитивістська тенденція. Дискредитувалося інтелектуальне знання (інтуїтивізм).Прагнення подолати плаский детермінізм культурно-історичної школи і побудувати класифікацію літератури на основі глибинних психологічних та духовних диференціацій (Ніцше).
Фройдизм – провідний стимул людської діяльності – не раціональне начало, а сфера підсвідомих потягів, часом алогічних та аморальних. Надлишки сексуальної енергії породжують мистецтво. У такому підході до мистецтва є його неминучий кінець.
Теорія архетипів (Юнг) – через письменника та твір говорить колективне несвідоме.
Початок 20 ст – зароджується російський формалізм (що пізніше переходить в структурально-семіотичні студії). Літературний твір – не як об’єкт мистецтва, а як об’єкт науки. Невілювання ролі автора. Панування форми над змістом.
15. Творчість ф.Ніцше: конц. Аполонів (а). Та діонісій (д). Початків у мистецтві.
Оскільки природа людини і культури двоїста, то її слід розглядати з т.зору двох взаємопов’язаних першопочатків: А і Д. Аполон – бог мистецтва, світла, внутрішнього світу фантазій,А перш-ток втілює гармонію, раціоналізм, стриманість , моралізм, скульпторське мистецтво і пропорційність; важливим є світ снів, бо вся поетична творчість – це тлумачення божественних снів. Уві сні виникає відчуття ілюзорності, яка прихована в реальності. Митець – мрійник.
Характерне обожнення олімп.богів, хоча вони не аскети і не приклади духовності. Діонісій- бог виноградарства, вина, веселощів. Д. перш-к виражає постійний рух, сп’яніння, спонтанність у творчості, тілесність, екстаз, близькість до природи. Індивідуальність руйнується через єднання з натовпом, відбувається гра всіх сил. Відбувається через алкогольне чи наркотичне сп’яніння, передчуття весни. Завдяки єдності людина забувається і відчуває насолоду від задоволення прадавнього., танцюючи і співаючи людина вважає себе частиною вищої спільноти. Діонісій.митець – сп’янілий.