3. Роль прокуратури в координації діяльності у боротьбі зі злочинністю

У відповідності зі ст. 10 Закону України "Про прокуратуру" діяльність правоохоронних органів координують Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. Безпосередній порядок координації визначено у вищезгаданому Положенні про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю та наказі Генерального прокурора України № 3 від 14 січня 2002 р.

Як вже зазначалось, з метою забезпечення координації діяльності правоохоронних органів, прокурори скликають координаційні та міжвідомчі наради. У склад координаційної наради входять прокурор (голова наради) та перші керівники відповідних правоохоронних органів або виконуючі їх обов'язки (члени наради).

Нарада скликається головою за необхідністю, але не менш, як один раз на квартал, а також з ініціативи одного з учасників координаційної наради. Голова координаційної наради планує її роботу, організовує підготовку відповідних документів, визначає місце її' проведення і керує роботою наради.

На координаційних нарадах розглядаються актуальні питання боротьби з конкретними проявами злочинності і корупції, та на підставі заслуханої інформації і обміну думок узгоджуються відповідні спільні заходи.

Для участі в координаційних нарадах можуть запрошуватись інші працівники правоохоронних органів, керівники місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, органів військового управління, контролюючих органів, інші посадові особи, які можуть брати участь в обговоренні питань, що розглядаються.

Для врахування громадської думки і висвітлення прийнятих рішень на нараду можуть також запрошуватись представники громадських об'єднань та засобів масової інформації.

Під час проведення координаційної наради ведеться протокол, який підписує голова та особа, яка вела протокол. Ведення та оформлення протоколу наради здійснюється за вказівкою прокурора відповідним керівником галузевого підрозділу, як правило, ініціатором її проведення. Він же забезпечує доопрацювання прийнятих нарадою документів та доведення їх до виконавців протягом трьох днів з часу проведення наради.

Контроль за вчасною підготовкою матеріалів на координаційні наради, виготовленням кінцевих документів та реалізацією визначених ними заходів покладається на організаційні підрозділи прокуратур вищих ланок, а в районних та прирівняних до них прокуратурах - на їх керівників.

Координаційна нарада приймає постанову щодо здійснення спільних заходів у боротьбі із злочинністю та корупцією, яка вважається прийнятою у разі схвалення всіма керівниками правоохоронних органів, на яких покладається її виконання. Постанова підписується головою і є обов'язковою до виконання її учасниками.

Копії протоколів та постанов нарад надсилаються до вище-стоячих прокуратур у двотижневий строк з дня їх проведення.

Належно оформлені рішення координаційної наради є обов'язковими для виконання правоохоронними органами та установами, що беруть участь у правоохоронній діяльності.

На виконання постанов координаційної наради керівники правоохоронних органів у межах своїх повноважень і прийнятого сумісного рішення можуть видавати накази, вказівки, розпорядження.

Контроль за виконанням узгоджених заходів здійснює керівник кожного правоохоронного органу в межах своєї компетенції, а загальний контроль здійснює прокурор шляхом перевірки і постановки питання на наступній нараді про хід виконання попередньої постанови.

Питання про відповідальність посадових осіб за якісне і своєчасне виконання узгоджених дій вирішує керівник кожного правоохоронного органу самостійно.

Велике значення для підвищення ефективності роботи координаційної наради, підготовки матеріалів і проектів документів з конкретних питань, збирання й скерування необхідної інформації у зацікавлені державні органи, а також для здійснення взаємодії із засобами масової інформації має створення прокурором за погодженням з іншими керівниками правоохоронних органів, з числа їх працівників, робочих груп. У Генеральній прокуратурі України, прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів до складу робочих груп включаються працівники галузевих підрозділів, залежно від питань, що розглядаються.

Із представників всіх правоохоронних органів (але не безпосередньо із членів координаційної наради) формується секретаріат координаційної наради. Його очолює відповідальний секретар -відповідний прокурорський працівник. Секретаріат координаційної наради:

- виконує поточну організаційну роботу;

- веде документацію координаційної наради із дотриманням вимог щодо забезпечення таємниці діловодства;

- доводить до відома членів координаційної наради порядок денний із долученням проектів документів, що підлягають обговоренню, інших матеріалів; запрошує учасників та інших потрібних у конкретному випадку осіб на засідання наради;

- організовує підготовку і внесення пропозицій правоохоронних органів, згідно з планом роботи координаційної наради;

- формує проекти планів роботи і надає їх для розгляду керівниками правоохоронних органів;

- аналізує хід виконання планів і рішень координаційної наради, про результати інформує її голову;

- виконує інші доручення голови координаційної наради. Проаналізувавши вищевикладене, можна зауважити, що порівняно із іншими учасникамикоординаційної діяльності,прокурори, внаслідок своєї координуючої ролі, наділені дещо більшими повноваженнями, порівняно з іншими учасниками цієї діяльності. Однак, таке становище не суперечить принципу рівноправності всіх учасників координаційної діяльності, оскільки це обумовлено виконанням прокурором організаційних функцій, які не обмежують і не відображаються на правовому статусі решти учасників координаційної діяльності. Члени координаційної наради, окрім іншого, мають право: вносити пропозиції з питань координаційної діяльності, проекти документів, що підлягають спільному обговоренню; брати участь в обговоренні та процесі прийняття рішень з усіх питань координаційної діяльності; думка керівників координованих органів, як вже зазначалось, враховується під час формування робочих груп тощо.

У вищеназваних наказі Генерального прокурора України та Положенні зазначається, що з метою підвищення ефективності координації діяльності правоохоронних органів необхідно здійснювати взаємодію з судами. Робити це слід шляхом взаємного інформування про стан злочинності і судимості, використання даних судової статистики та матеріалів судової практики під час розроблення заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю, проведення спільних семінарів і конференцій з метою підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів тощо. Для цього рекомендовано практикувати запрошення голів судів, керівників органів юстиції для їх участі в координаційних нарадах правоохоронних органів з урахуванням пропозицій цих працівників під час прийняття постанов та узгодження заходів щодо протидії злочинності.

Із наведеного неважко зауважити, що координація діяльності правоохоронних органів доволі тісно пов'язана з органами юстиції та судами. Однак прослідковуються і певні відмінності у підході до визначення характеру взаємовідносин правоохоронних органів, в тому числі органів прокуратури, із судами та органами юстиції. Взаємодія носить переважно інформаційних характер. II основними формами визнано взаємний обмін інформацією про стан злочинності тощо, спільна робота з підготовки законопроектів щодо боротьби із злочинністю, скерування спільних інформаційних листів, довідок, оглядів, проведення семінарів і т. і. Зрештою, для розуміння специфіки співробітництва правоохоронних органів та судів необхідно мати на увазі, що взаємодія цих державних структур у питаннях боротьби зі злочинністю та корупцією здійснюється із додержанням принципу самостійності органів судової влади, незалежності суддів і підкорення їх тільки Конституції України та законам України.

Забезпечуючи координацію діяльності у боротьбі зі злочинністю, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори повинні у повній мірі усвідомити реальну загрозу правам і свободам громадян, інтересам суспільства, економічній, екологічній безпеці, обороноздатності країни,яку становить сучасна злочинність. Тому координаційна діяльність має будуватися з урахуванням необхідності посилення єдності й узгодженості дій правоохоронних органів щодо виявлення, припинення, розкриття й попередження умисних вбивств, бандитизму, тероризму, економічних злочинів, корупційних злочинів, незаконного обігу наркотиків і зброї тощо. Окрему увагу потрібно приділяти боротьбі із службовими злочинами осіб, які сприяють злочинним угрупованням, створюють їм умови для ухилення від кримінальної відповідальності. У директивах Генеральної прокуратури України (зокрема, у п. 9 Наказу від 14 січня 2002 року № 3) підкреслюється особлива значущість ефективного використання повноважень прокуратури для нарощування сили впливу на злочинність з боку всіх елементів правоохоронної системи, опираючись на наявний позитивний досвід, вживаючи заходи до мобілізації резервів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.У чому полягає традиційність підходу до вивчення питань боротьби із злочинністю?

2.Назвіть основні риси радянського періоду здійснення боротьби зі злочинністю.

3.Що становить предмет координації і який його характер?

4.Які правоохоронні органи здійснюють боротьбу зі злочинністю? Як це питання врегульовано законодавством?

5.Чому суд не потрібно відносити до правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю?

6.У чому полягає зміст координаційної діяльності правоохоронних органів, які здійснюють боротьбу зі злочинністю? У чому відмінність координаційного характеру взаємозв'язку між правоохоронними органами від субординації?

7.Назвіть нормативні акти, що утворюють правову основу боротьби зі злочинністю.

8.Назвіть основні напрями координаційної діяльності у боротьбі зі злочинністю.

9.Які основні форми координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю?

10.Вкажіть склад координаційної наради.

11.Хто є головою координаційної наради?

12.Які повноваження голови координаційної наради?

13.Який статус запрошених до участі у роботі наради осіб?

14.В якому документі закріплюється хід і результати координаційної наради? Який порядок його оформлення?

15.Із якою метою організовуються робочі групи і який їх склад?

16.Які повноваження і склад секретаріату координаційної наради?

17.Чи можлива взаємодія правоохоронних органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, із судами. Якщо так, тоді в яких формах відбувається ця взаємодія?

1 Прокурорский надзор в СССР. Учебник для юридических вузов й факультетов. //Отв. ред. М. П. Маляров. -М., 1966.-С.302-321.

2 Прокурорский надзор в СССР. Учебник.// Под редБ.А. Галкина. - М., 1982. - С.80-96.

3 Закон України "Про прикордонні війська України" від 4 листопада 1991 p.;

Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 p.;

Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 p.;

Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993р. та інші.