Тема 9: досудове слідство органами прокуратури

ПЛАН

1. Поняття і значення досудового слідства.

2. Зміст досудового слідства.

1. Поняття і значення досудового слідства

Відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру", прокуратура продовжує виконувати, згідно з чинними законами, функцію попереднього (досудового) слідства - до формування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. До 12 липня 2001 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" названа функція розглядалась як одна із основних функцій прокуратури і була закріплена пунктом 3 статті 5 Закону.

Так чи інакше, у навчальній літературі ця функція майже не розглядається, що. ймовірно, обумовлюється відсутністю в Законі окремої статті (не кажучи вже про розділ) щодо, бодай у загальних рисах, регламентування порядку здійснення досудового слідства слідчими прокуратури.

Окрім вже названого пункту Перехідних положень, функції досудового слідства у Законі присвячена ч. 2 статті 17, у якій зокрема закріплено, що слідчі прокуратури провадять попереднє (досудове слідство) у справах про діяння, які містять ознаки злочину, віднесені законом до їх підслідності, а також в інших справах, переданих їм прокурором.

Таке недостатнє законодавче регламентування самостійної функції прокуратури не можна вважати виправданим і вдалим. Дана частина Закону потребує корегування і більш розширеного нормативного регулювання здійснення прокуратурою функції досудового слідства, або як її ще називають у літературі, - функції кримінального переслідування (обвинувачення).

Положення п.2 Перехідних положень і ч. 2 ст. 17 Закону України "Про прокуратуру" потрібно розглядати як бланкетні норми, оскільки із них випливає, що досудове слідство слідчими прокуратури здійснюється у відповідності із кримінально-процесуальним законодавством.

Під кримінально-процесуальним законодавством розуміють, у першу чергу, КПК УРСР 1960 року із наступними численними змінами та доповненнями.

Перш ніж почати короткий аналіз кримінально-процесуального законодавства необхідно звернутись до теорії кримінального процесу з метою визначення поняття кримінального переслідування, тобто обвинувачення, здійснюваного попереднім (досудовим) слідством (розслідуванням).

Кримінально-процесуальна діяльність має різні форми: а) розслідування злочину, яке здійснюється органами розслідування (слідчими та органами дізнання); б) виконання дій щодо захисту чи представництва інтересів осіб, залучених у сферу судочинства; в) вирішення справи судом.

Кримінально-процесуальна діяльність, відповідно до завдань швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону, є організованою й цілеспрямованою.

Разом з тим ця діяльність має, як вже зазначалось, специфічні форми, а також різноманітні напрями, котрі тісно між собою переплітаються, але не збігаються, і не поглинають одна одну.

Ці окремі форми (види), окремі напрями кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями.

Незважаючи на багатоманітність позицій щодо кількості кримінально-процесуальних функцій, всі вони можуть бути зведені до наступних трьох: а) кримінальне переслідування (обвинувачення); б) захист; в)вирішення справи.

Кримінальне переслідування здійснюється у зв'язку із вчиненим злочином і скероване на те, щоб викрити злочинця, доказати його вину, забезпечити його засудження й покарання. Це - обвинувачення (переслідування).

Особі, щодо котрої відбувається кримінальне переслідування, котру обвинувачують у вчиненні злочину, законом надано можливість захищатися від обвинувачення, оспорювати його, наводити міркування й докази на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання. Під час розслідування й вирішення справи потрібно з'ясовувати не тільки те, що підтверджує обвинувачення, але й те, що свідчитиме на користь обвинуваченого, що слугуватиме його виправданню й пом'якшенню покарання. Це - захист.

Питання про винуватість притягненої до кримінальної відповідальності особи повинно отримати логічне й обґрунтоване вирішення судовим розглядом справи. Конкретна особа повинна бути визнана винною і покарана, або ж визнана невинуватою і бути виправданою. Це - вирішення справи судом.

Здійснення функції обвинувачення покладено на органи кримінального переслідування - прокурора, слідчого та органи дізнання.

Обвинувачення - це сукупність процесуальних дій, скерованих на те, щоб викрити у вчиненні злочину притягнену до кримінальної відповідальності особу і забезпечити застосування щодо неї відповідного покарання.

Отже, обвинувачення як кримінально-процесуальна функція - це обвинувальна діяльність органу чи особи, котрі викривають конкретну особу у вчиненні нею злочину.

На досудовому слідстві обвинувачення здійснює слідчий (у тому числі слідчий прокуратури), оскільки він притягує громадянина до кримінальної відповідальності, викриває обвинуваченого, збирає докази, що підтверджують обвинувачення, застосовує заходи процесуального примусу тощо. На досудовому слідстві (розслідуванні) обвинувачення здійснює частково і прокурор, оскільки слідство (розслідування) здійснюється під його наглядом.

Під час судового розгляду кримінальної справи обвинувачення здійснює прокурор у формі підтримання державного обвинувачення.