5. Правові засоби, спрямовані на попередження правопорушень.

У широкому розумінні слова до таких засобів можна віднести всі вищеперераховані засоби, оскільки таке попередження ґрунтується саме на них.

Разом з тим, до спеціальних правових засобів названого спрямування можна віднести:

а) подання прокурора з вимогою усунути порушення закону, причини цих порушень і умови, що їм сприяють (ст. 23 Закону);

б) порушення прокурором кримінальних справ, дисциплінар-ного провадження чи провадження про адміністративне правопорушення (ст. 24 Закону);

в) згода прокурора на подання слідчого до суду щодо взяття під варту підозрюваного (обвинуваченого) (ч.З ст. 165-2 КПК);

г) обрання прокурором або вказівка слідчому обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою (ч.1 ст. 165-2 КПК);

ґ) підтримання прокурором перед судом подання, або самостійне санкціонування проведення відповідних слідчих та деяких інших процесуальних дій (обшук, виїмку, огл.яд, поміщення на стаціонарну судову експертизу тощо), у ході проведення котрих завжди вирішуються, серед інших, також превентивні завдання (ст.ст. 177, 178, 187, 190, 205 КПК);

д) санкціонування прокурором відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК);

е) невідкладний прийом прокурора відповідного рівня:- Генеральний прокурор має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради України, Президентом, прем'єр-міністром; - прокурор обласного рівня - керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ, організацій, - прокурор Автономної Республіки Крим - Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Головою уряду Автономної Республіки Крим (ст. 11 Закону);

є) санкціонування прокурором, починаючи з обласного та прирівняних до них та їх заступниками, затримання і видворення у примусовому порядку іноземного громадянина або апатрида за межі України (ст. 27 Закону);

ж) дача висновків щодо заявлених у судових засіданнях клопотань тощо;

з) зупинення дії правового акта до розгляду протесту в порядку прокурорського нагляду (ч.З ст.21 Закону). Отже, як бачимо, наведені вище правові засобі прокурорської діяльності доволі взаємозв'язані та взаємозалежні між собою і це випливає із того, що ними забезпечується основна функція прокурорської діяльності—забезпечення точного, неухильного і однакового для всіх виконання законів.

А зараз ті ж самі правові засоби диференціюємо залежно від характеру їх дії.

1. До правових засобів ЗОБОВ'ЯЗУЮЧОЇ дії можна віднести:

- вимогу прокурора про проведення перевірок, ревізій, виділення спеціалістів;

- письмові вказівки наглядаючого прокурора працівникам, які виконують оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досу-дове слідство;

- виклики до прокуратури відповідних посадових осіб для дачі пояснень тощо;

- обов'язковість для виконання (розгляду) у встановлені строки актів прокурора у всіх галузях його наглядової діяльності (протестів, приписів, подань, постанов про порушення кримінальної справи, адміністративних чи дисциплінарних проваджень) тощо.

2. До правових засобів ЗУПИНЯЮЧОЇ дії відносять:

- внесення протесту в порядку нагляду - прокурор зупиняє дію опротестованого акту;

- припис, яким також зупиняється дія як наслідок порушення закону, оскільки припис підлягає негайному виконанню;

- інші процесуальні рішення прокурора або вказівки на їх проведення, особливо щодо застосування запобіжних заходів та інших засобів процесуального примусу також зупиняють певні наявні або можливі неправомірні дії правопорушника чи інших причетних до правопорушення осіб (відсторонення обвинуваченого від посади, заборона виїзду за кордон.

3. До правових засобів РОЗПОРЯДЧОГО характеру відносять:

- прийняття прокурором не пізніше 3-денного строку рішення за заявою або повідомленням про злочин: про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні кримінальної справи; про скерування заяви або повідомлення за належністю (ч.2 ст.97 КПК);

- скасування прокурором незаконних та необгрунтованих постанов слідчих та осіб, які проводять дізнання. Дача письмових вказівок про розслідування злочинів, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини. Доручення органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, і так далі (п.п.2,3,4,8,9,10,11 ст. 227 КПК);

- розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов'язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують (ст. 44 Закону, ч.2 ст. 415 КПК).

Проаналізуємо правові засоби прокурорського реагування залежно від форми виразу, тобто від зовнішнього способу вияву реалізації завдань та функцій прокуратури.

За формою ці засоби поділяються, як вже зазначалось, на передбачені законодавством:

а) дії, тобто визначені законом повноваження прокурорів, інших прокурорських працівників для реалізації завдань та здійснення функцій прокуратури, які виконуються шляхом безпосередньої участі або втручання згаданих суб'єктів діяльності;

б) акти, тобто визначені законом письмові документовані рішення прокурорського реагування на виявлені факти порушень чинного законодавства або про потребу вчинення певних дій, чи дозвіл на їх виконання.

Усі дії прокурора (вимоги прокурора, участь у засіданнях, невідкладний прийом прокурора, розгляд заяв, клопотань та скарг, відвідування та перевірки, координація та узгодження спільної діяльності, вступ прокурора в розгляд відповідних справ у суді тощо) в кримінальному, цивільному та господарському судочинстві так чи інакше набувають належну процесуальну форму: підтримання державного обвинувачення, подання та підтримання позову; надання відповідних висновків; заявлення клопотань, судових подань (апеляційних, касаційних тощо). Під час здійснення прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів державними та недержавними юридичними, посадовими особами і громадянами; за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, також часто використовуються різновиди вищенаведених відповідних дій, коли вони не вимагають письмового оформлення. Але, так чи інакше, прокурори свої дії документують.

До правових актів прокурорської діяльності, у тому числі наглядової, відносять:

- протести;

- приписи;

- подання;

- постанови;

- позовні та іншого характеру судові заяви;

- письмові вказівки;

- документальні санкціонування, дозволи, затвердження та ін.

Більшість із наведених актів (письмових документів) законодавче визначені і за формою, і за змістом (мова йде про перші 5). На інші є прямі вказівки у законі, однак зміст та їх форма напрацьована тільки у теорії і практиці прокурорської діяльності.

ПРОТЕСТ ПРОКУРОРА (ст. 21 Закону).

Протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вище-стоячого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Наведений правовий акт за суттю і фактично може бути застосовано у ході здійснення майже всіх напрямів прокурорської діяльності, за винятком підтримання державного обвинувачення та функції представництва у судах. І зрозуміло чому. Адже протест - це акт прокурорського нагляду, а за судами прокуратура України нагляду не здійснює.

Під час здійснення нагляду за органами, що виконують опе-ративно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокурор незаконні, на його думку, дії та рішення також не опротестовує, а, використовуючи свої повноваження більш оперативно і ефективно, - скасовує їх своїми постановами, у порядку, визначеному КПК Іа галузевими законами ("Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України" тощо).

ПРИПИС ПРОКУРОРА (ст. 22 Закону).

Письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоячому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.

Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має: а) очевидний характер і б) може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоячому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.

Припис, аналогічно протесту, - правовий акт винятково наглядового спрямування.

ПОДАННЯ ПРОКУРОРА (ст. 23 Закону; ст.ст. 23-1, 348 п.8, 384 ч.2, 400-8, 400-9 та інші КПК; ст.ст. 91,93, 94, 109, 110,111 та інші ГПК; ст.ст. 290, 292,293, 320, 321, 322 та інші ЦПК). '

Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, які наділені повноваженнями, усунути порушення закону, і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк (за винятком розгляду подань прокурора, скерованих у судові інстанції, оскільки там законом встановлено інші строки та інший порядок реагування на них) має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день засідання прокурору, який має право особисто взяти участь у його розгляді.

ПОСТАНОВА ПРОКУРОРА (ст. 24 Закону; ст.ст. 97, 98, 130 та інші КПК). У разі порушення закону посадовою особою або громадянином прокурор, його заступник, залежно від характеру порушення закону, виносить мотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 КПК прокурор, за наявності приводів і підстав, зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Статті 130, 227 та інші статті КПК зазначають, що за рішенням, прийнятим прокурором під час провадження досудового слідства та наглядових повноважень складається мотивована постанова. У цій постанові зазначається місце і час її складання, посада прокурора, його прізвище, справа, в якій приймається рішення, і обґрунтування прийнятого рішення, а також статті закону, на підставі якого прийнято рішення.

ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ (ст.ЗЗ Закону; ст.ст.28, 29 ч.2 та інші КПК; ст.118 ЦПК - заява про захист; ст.ст. ГПК тощо).

З метою захисту інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних правопорушенням.

ПИСЬМОВІ ВКАЗІВКИ ПРОКУРОРА (ст.114 ч.2; п.З ст. 227 КПК).

Передбачений КПК письмовий документ, у якому наглядаючий прокурор визначає для слідчого обов'язкові для виконання ним у кримінальній справі слідчі та інші процесуальні й організаційні дії.

САНКЦІЯ ПРОКУРОРА (ст. 27 Закону; ст.ст.147, 177, 178, 190 КПК).

Письмовий реквізит (затвердження) прокурора на постанові особи, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, щодо проведення нею відповідних процесуальних дій. Без такого затвердження цю дію виконувати не можна.

ЗГОДА ПРОКУРОРА (ст.ст.7, 7-2, 7-3, 8, 9, 10, 11-1, 165 ч.4; 177 ч,5; 178 ч.4; 187 ч.4; 190 ч.4; 205 КПК).

ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОКУРОРА (ст.ст. 109, 192 ч.2; 218 ч.5; 229 п.1; 418 п.1 КПК).

Стаття 25 Закону регламентує вимоги, яким повинні відповідати документи прокурорського наглядового реагування (протести, приписи, подання, а також постанови) а саме: обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити для його усунення.