Тема 1: суть, завдання і система прокурорського нагляду в україні план

1. Поняття прокурорського нагляду в Україні. Його предмет, завдання і система.

2. Роль і місце прокуратури в системі державних органів України.

3. Історія становлення та розвитку прокуратури України.

4. Правові основи організації та діяльності прокуратури.

5. Понятійний апарат прокурорського нагляду.

6. Співвідношення прокурорського нагляду із суміжними юридичними дисциплінами.

1. Поняття прокурорського нагляду в Україні. Його предмет, завдання і система.

Поняття "прокурорський нагляд" є різноаспектним. Тому прокурорський нагляд, як до речі і багато інших понять юридичної науки, таких як "кримінальний", "цивільний" процес чи криміналістика тощо, - можна і потрібно розглядати та вирізняти у декількох значеннях. Зокрема, прокурорський нагляд потрібно вивчати і розуміти у чотирьох значеннях:

1.Прокурорський нагляд як самостійна галузь державної діяльності.

2.Прокурорський нагляд як самостійна галузь права України (хоча з цією тезою погоджуються далеко не всі науковці).

3.Прокурорський нагляд як самостійна галузь правової (юридичної) науки.

4.Прокурорський нагляд як самостійний курс навчальної дисципліни.

Саме за такого підходу і потрібно з'ясовувати і в подальшому вивчати суть прокурорського нагляду, його предмет, завдання, систему та ряд інших питань та категорій.

Прокурорський нагляд як самостійна галузь державної діяльності полягає в тому, що у відповідності з Конституцією України, Законом "Про прокуратуру" та багатьма іншими нормативно-правовими актами (КПК, ЦПК, ГПК, законами "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність" та ін.) -органами прокуратури України різносторонньо здійснюється одна із основних функцій держави, а саме правоохоронна функція.

Різносторонньо тому, що: по-перше, прокурорський нагляд, як вид діяльності — це специфічне функціонування у напрямі нагляду від імені держави за додержанням і правильним застосуванням законів відповідними численними суб'єктами правозастосування, а саме:

1. Кабінетом Міністрів України.

2. Міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

3. Органами державного і господарського управління та контролю.

4. Радою міністрів Автономної Республіки Крим.

5. Місцевими радами, їх виконавчими органами.

6. Військовими частинами.

7. Політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами.

8. Підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності.

9. Посадовими особами.

10. Громадянами.

По-друге, прокурорська діяльність не обмежується тільки наглядовою функцією, а охоплює також:

1) кримінальне переслідування, тобто дізнання та досудове слідство;

2) координацію діяльності інших правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби та ін.) у спільній боротьбі зі злочинністю;

3) підтримання державного обвинувачення в суді та представництво в ньому інтересів громадянина або держави.

Деякі моменти потребують пояснення. Якщо все вищесказане розуміти буквально, то виходить, що прокуратура здійснює нагляд і за кожним громадянином, тобто - майже тотальний нагляд. Однак це дещо не так, оскільки наглядова функція, щодо додержання й правильного застосування законів громадянами України, реалізується специфічно. Фактично, прокуратура звертає увагу на громадянина тільки тоді, коли той потрапляє, за наявності для цього підстав, в поле її зору, тобто з'являється інформація про вчинення конкретним громадянином протиправних діянь. І що ж далі? Починається кримінальне переслідування правопорушника, якщо з'ясовується факт вчинення або підготовки до вчинення злочину. Де ж тут нагляд? Як такого тут немає, оскільки жодного контролю, спостереження за повсякденним додержанням та виконанням громадянами законів не існує. Іншими словами - прокуратура не здійснює нагляд за громадянами, а лише реалізує кримінальне переслідування у вигляді провадження в кримінальній справі, за умови вчинення ними суспільно-небезпечних діянь.

Прокурорському нагляду, як видові діяльності уповноважених законом суб'єктів, властиві свої специфічні завдання, суть яких, відповідності до ст. 4 Закону "Про прокуратуру", полягає у наступному:

1. Захищати від неправомірних посягань на незалежність України, її суспільний та державний лад, політичну та економічну системи, права національних груп та територіальних утворень.

2. Захищати від неправомірних посягань на соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи людини і громадянина.

3. Захищати основи демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Як самостійна галузь права прокурорський нагляд обумовлюється тим, що у законодавстві України реально існує сукупність правових норм, які регламентують систему і структуру органів прокуратури, принципи та умови їх організації та напрями діяльності, повноваження щодо виявлення й усунення порушень законності, засоби прокурорської діяльності та реагування на ці порушення тощо.

Потрібно зауважити, що позицію щодо визнання за прокурорсько-наглядовим правом самостійного місця у системі права поділяє небагато науковців. В українській правовій науці це питання майже не розглядається, оскільки в останні роки питання прокурорської діяльності не актуальне через наявне суддівське наукове та політичне лоббі. Окрім того, пріоритетною є традиційна, але, як видається, консервативна позиція у тому, що оскільки багато норм, які регулюють прокурорський нагляд, містяться в різних галузях права і відносяться до їх правових інститутів (зокрема до інститутів кримінально-процесуального, цивільно-процесуального права тощо), то немає достатніх підстав для виділення прокурорсько-наглядового або, по-іншому, прокурорського права у самостійну галузь права.

Які контраргументи?

По-перше, вже наголошувалось, що не потрібно діяльність прокуратури звужувати тільки наглядовими функціями. Якщо з цим погодитись, тоді стає очевидним факт існування самостійної відокремленої системи правових норм, які регламентують цілу сферу суспільних відносин, породжених діяльністю органів прокуратури.

По-друге, серед визнаних галузей права України майже немає таких, норми яких містилися б тільки в одному законодавчому джерелі, що має лише одне місце застосовної приписки і щоби їх правові інститути не носили міжгалузевого характеру.

Тому є підстави і норми прокурорської діяльності, у тому числі наглядової, розглядати комплексно у рамках своєї самостійної правової галузі. Звичайно потрібно попрацювати над назвою галузі права. Можна називати або "Прокурорсько-наглядове право" або "Прокурорське право". Хоча можливі й інші варіанти.

На основі викладеного, прокурорський нагляд як галузь права -це сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають між учасниками державного та суспільного життя, одним з яких завжди виступає прокурорський працівник.

Прокурорський нагляд як самостійна частина юридичної науки розробляє теорію прокурорського нагляду, вивчає його чинну нормативну базу в цілому й окремі його інститути та норми, практику їх застосування органами прокуратури, а також історію прокуратури України та інші питання.

Метою цього вивчення є пізнання соціальної та правової суті й призначення прокурорського нагляду у сучасному українському суспільстві, запозичення досвіду законодавчого регулювання окремих прокурорсько-наглядових функціональних інститутів у зарубіжних країнах, надання допомоги прокурорам, слідчим, суддям і адвокатам у правильному розумінні, тлумаченні й застосуванні норм прокурорсько-наглядового права тощо.

У науці прокурорського нагляду, за аналогією з іншими юридичними науками, застосовуються відповідні методи пізнання об'єктів дослідження. Методику науки прокурорського нагляду не потрібно ототожнювати з методикою прокурорського нагляду, як виду діяльності. Про останню ми ще будемо вести мову, коли розглядатимемо окремі галузі цього нагляду. До методів наукового пізнання прокурорського нагляду можна віднести такі групи методів:

1. Загальний діалектико-матеріалістичний метод пізнання.

2. Загальнонаукові методи пізнання (спостереження, порівняння, моделювання, описування, розпитування - група так званих чуттєво-раціональних методів. Індукція, дедукція, абстрагування та узагальнення, аналогія та конкретизація - група формально-логічних методів. Група кібернетичних та математичних методів).

3. Спеціальні методи, що поділяються на власні та запозичені з інших наук: соціологічні, психологічні, філософські тощо.

Прокурорський нагляд як самостійний курс навчальної юридичної дисципліни базується на основах науки прокурорського нагляду, нормах права, що регламентують прокурорську діяльність (тобто на прокурорсько-наглядовому праві) і їх застосування на практиці прокурорськими працівниками.

Метою викладання курсу "Прокурорський нагляд" є розкриття його соціальної і правової суті, значення для захисту інтересів держави і суспільства, прав і свобод громадян, їх правового виховання для зміцнення законності та правопорядку.

Предметом навчальної дисципліни "Прокурорський нагляд" є правове регулювання призначення, завдань, функцій, принципів організації й діяльності української прокуратури, її органів та установ, повноваження прокурорів та інших працівників прокуратури під час здійснення наглядових повноважень, кримінального переслідування, участі у розгляді справ судами, реагування на незаконні дії суддів та їх рішень.

У результаті вивчення цієї дисципліни студенти, слухачі повинні засвоїти теорію прокурорського нагляду, його історію, знати прокурорсько-наглядове законодавство і практику його застосування відповідними правоохоронними органами, уміло, правильно тлумачити й застосовувати норми, що регламентують прокурорсько-наглядову діяльність, самостійно поновлювати й поглиблювати свої знання щодо теорії і практики прокурорського нагляду, юридичне обґрунтовувати й відстоювати свою позицію, захищати права, свободи і законні інтереси громадян, інтереси суспільства й держави, тобто зробити серйозний крок до того, щоб стати освіченим й компетентним юристом.

Дисципліна "Прокурорський нагляд" складається з двох частин (тобто мова йде про систему):

- загальна частина;

- особлива частина.

Загальна частина містить теми, зміст яких з'ясовує питання призначення прокуратури, її функцій та місця серед інших державних органів; історичні передумови та основні етапи її розвитку, принципи організації та діяльності; характеризують систему і структуру прокуратури України, законодавство про прокуратуру.

В особливій частині вивчають напрями діяльності, тобто галузі прокурорського нагляду та інші функції прокуратури.