7. Форми організації корпоративних підприємств

Основною організаційною формою акціонерного капіталу є корпорація.

Сучасна корпорація – основна ланка управління господарством, центр прийняття стратегічних рішень, одиниця господарської самостійності і юридичної відповідальності.

Корпорації нині демонструють високий динамізм, гнучкість, здатність збільшувати виробництво до величезних розмірів, впроваджувати новітню техніку і технологію, бути конкурентоспроможною на ринку. Саме тому корпорації зайняли панівне положення в економіці розвинутих країн. Корпорації групуються у великі економічні об’єднання із гнучкою організаційно-економічною системою зв’язків, які забезпечують можливість різноманітних варіантів інтеграції, комбінування і диверсифікації виробництва та обміну.

Основними формами галузевої інтеграції капіталів, виробництва і обміну виступали картелі, синдикати і трести.

Картель – угода між самостійними фірмами однієї галузі про обсяг виробництва, ціни на товари, умови найму робочої сили, обмін патентами, розмежування ринків збуту, квоту кожного учасника в загальному обсязі виробництва чи збуту продукту.

Картель є нижчою формою галузевої інтеграції і монополізації капіталу та виробничо-комерційної діяльності.

Синдикат – більш висока ступінь галузевої інтеграції переважно комерційної діяльності. Він є формою об’єднання підприємств однієї галузі, мета якого – усунення конкуренції між учасниками в сфері збуту і закупівлі сировини шляхом встановлення контролю над ринком однорідної масової продукції.

Основна відмінність синдикату від картеля – концентрація збуту продукції. В синдикаті реалізація всіх товарів і закупівля сировини здійснюється через єдиний орган – контору з продажу. Вона концентрує всі замовлення і розподіляє їх у відповідності із обумовленими квотами між учасниками домовленості, які здають свою продукцію конторі за фіксованою ціною. Члени синдикату зберігають юридичну і виробничу самостійність, але втрачають комерційну самостійність. У сучасних умовах синдикати практично втратили своє значення.

Трест – вища форма галузевої виробничо-комерційної інтеграції. Він є формою об’єднання підприємств, в результаті якої вони втрачають юридичну, виробничу і комерційну самостійність.

Тут повністю об’єднуються виробництво, збут і фінанси підприємств. Трест – це єдине гігантське акціонерне товариство, яке панує в даній галузі. Трестом управляє довірча рада, яка складається із засновників об’єднання. Вона проводить єдину технічну та економічну політику. Прибуток розподіляється відповідно до пайової участі окремих, раніше незалежних підприємств, що перешкоджає створенню загального фонду капітальних вкладень.

Картелі, синдикати і трести – це організаційні форми корпорацій, які можуть здобути монопольну владу, тоді їх діяльність порушує функціонування ринкового механізму і конкуренції. Тому їх функціонування регламентується державним антимонопольним законодавством. В багатьох країнах діяльність трестів заборонена законом, в інших – їх реорганізовували у концерни.

Концерн – велика корпорація, яка об’єднує багато підприємств різних галузей економіки шляхом встановлення єдиного фінансового контролю над ними через скупівлю їх акцій.

Керівним органом концерну часто виступає холдингова компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій різних компаній, що входять до концерну. Наприклад, головний холдинг італійської державної корпорації по вуглеводах – ЕНІ, контролює 350 компаній і фірм, в тому числі 180 з них діють за кордоном. Структура інтересів концерну: енергетика – 77%; хімія – 13,1%; інжиніринг – 3,8 %; кольорова металургія – 2,1% тощо. При цьому усі підприємства формально працюють самостійно, однак стратегічне планування і контроль за їх діяльністю здійснюється головним холдингом.

З 60-х років XX століття в економіці розвинутих ринкових країн важливе місце стали займати конгломерати.

Конгломерат – диверсифікаційний концерн, що об’єднує широке коло фірм, шляхом їх поглинання, між якими відсутній виробничий або функціональний зв’язок.

Для конгломератів характерна також висока децентралізація управління. Конгломерати створюються, як правило, шляхом поглинання потужними концернами інших фірм в різних галузях економіки.

Консорціум – тимчасова домовленість між кількома промисловими або фінансовими корпораціями про спільну реалізацію великомасштабного фінансового або промислового проекту.

Партнери по консорціуму повністю зберігають свою самостійність, але в тій частині діяльності, яка торкається цілей консорціуму, вони підпорядковуються спільно обраному керівництву.