2.Умови функціонування підприємництва

Підприємництво як явище господарського життя завжди розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі. Саме тому для його нормального функціонування необхідні економічні, юридичні, політичні та психологічні умови.

Основною передумовою успішного і ефективного розвитку підприємництва є економічна свобода, яка реалізується у свободі вибору економічними суб’єктами організаційно-правових форм господарювання, праві привласнювати продукт і прибуток, вибирати споживачів і постачальників, у вільному доступі до ресурсів і інформації. Економічна свобода обмежується нормами чинного законодавства, етики та моралі і поєднується із економічною, юридичною і моральною відповідальністю.

Економічними умовами підприємництва є:

• наявність різних форм власності, які визначені чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати між собою за ринки збуту і сфери прикладання капіталу;

• стабільна, науково обгрунтована економічна політика держави щодо підтримки підприємництва;

• розвинута інфраструктура підготовки і підтримки підприємництва;

• раціональна внутрішня і зовнішня економічна державна політика захисту вітчизняного товаровиробника;

• ефективне державне регулювання національної економіки.

Правовими умовами підприємництва є:

• стабільна законодавча база;

• наявність антимонопольного законодавства і можливість його практичної реалізації;

• наявність законів, які захищають інтелектуальну власність;

• проста процедура реєстрації підприємств і форм звітності та контролю за їх діяльністю;

• відсутність свавілля чиновників і хабарництва;

• ефективне податкове законодавство.

Важливими умовами підприємницької діяльності в інших сферах є:

• стабільна політична ситуація в державі;

• позитивна суспільна думка і наявність відповідного психологічного клімату щодо діяльності підприємців;

• належний рівень культури підприємництва і взаємовідносин між підприємцями.

3. Суб’єкти підприємництва

Підприємництво здійснюється певними господарськими суб’єктами. Проте необхідно розрізняти загальні економічні суб’єкти і конкретні суб’єкти підприємництва.

У сучасній економіці діють три основні економічні суб’єкти: домогосподарства, фірми та держава.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, постачає ними економіку та використовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задовільняють матеріальні потреби його членів.

Тобто, домогосподарства представляють населення країни і персоніфікуються в сім’ях та окремих громадянах.

Домогосподарство як економічний суб’єкт виконує чотири основні функції в національній економіці: власника і постачальника ресурсів; виробника життєвих благ; споживача товарів і послуг; заощадника доходів і їх інвестування в економіку.

Фірма – це самостійна ділова одиниця, яка має певний набір економічних ресурсів, комбінує і організовує їх для виробництва життєвих благ, а також володіє одним або багатьма підприємствами.

Через фірму громадяни реалізують свою господарську діяльність. Фірми різняться розмірами, сферами діяльності, власністю та іншими ознаками. Незважаючи на відмінності, головною функцією всіх фірм (підприємств) є господарська діяльність.

Держава, як економічний суб’єкт впливає на господарську діяльність через розгалужену систему правових, адміністративних і економічних важелів та інструментів. Вона виконує такі основні економічні функції:

• створює необхідну правову базу для нормального функціонування економіки;

• перерозподіляє доходи між різними верствами населення для зменшення економічної нерівності;

• захищає конкуренцію;

• забезпечує суспільство благами громадського вжитку;

• фінансує науково-дослідні та конструкторські роботи;

• за допомогою макроекономічних інструментів (податків, державних видатків, пропозиції грошей, квот і ін.) регулює обсяг виробництва, доходів, рівень зайнятості, інфляцію й інші параметри національної економіки.

За наявності власного виробничого сектора, держава виступає у якості виробника, продавця, покупця, постачальника і кредитора. Водночас, вона використовує різного роду адміністративні важелі регулювання економіки (дозволи, заборони, стандарти, норми, квоти і ін.).

Як політичний центр держава захищає права особи і її власність, охороняє правопорядок, управляє країною, стабілізує національну економіку в умовах різних зовнішніх та внутрішніх збурень.

Суб'єкт підприємництва – це агент господарської діяльності, спрямованої на виробництво і продаж товарів та послуг з метою реалізації своїх економічних інтересів (одержання вигоди).

Суб’єктами підприємництва виступають фізичні та юридичні особи, які не обмежені законом в правоздатності, можуть реалізувати себе в цій ролі і мають для цього матеріальні та фінансові ресурси.

Фізичні особи – це окремі індивідуми (ремісники, фермери, окремі винахідники та ін.) або сім’ї, що здійснюють підприємницьку діяльність власними засобами виробництва і власною працею, або виступають як організатори виробництва на основі власного капіталу і найманої праці. Фізичні особи можуть займатися підприємницькою діяльністю в будь-якій сфері економіки, окрім тих сфер, відносно яких зроблено спеціальні застереження законом.

Юридична особа як суб’єкт підприємництва діє на підставі статуту. Її правоздатність виникає з моменту затвердження статуту та його реєстрації в місцевих органах влади. Основною формою юридичної особи виступає підприємство (фірма).

Персоніфікованим суб’єктом підприємництва виступає підприємець.

Підприємець – господарюючий суб’єкт, що здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання вигоди шляхом раціонального комбінування факторів виробництва і їх ефективного застосування.

Підприємцю-новатору властиві такі риси: ініціативність і самостійність у прийнятті рішень; працелюбність; вміння ризикувати; розуміння ринку і тенденцій його розвитку; сприйняття нових і генерування власних ідей; вміння керувати людьми, координувати і спрямовувати їх дії на виконання поставленої мети; новаторські підходи у всіх питаннях підприємницької діяльності.

Суб’єкти підприємництва мають право примножувати своє майно і самостійно здійснювати господарську діяльність. Вони зобов’язані укладати трудові договори з працівниками за наймом і забезпечити їм оплату праці не нижче мінімуму, встановленого законодавством, задовольнити їх інші соціальні гарантії, що передбачені законом, забезпечити високу якість своїх товарів і послуг.

Суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за зобов’язаннями усім своїм майном, а також за охорону навколишнього середовища, дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії і за заподіяну шкоду. Вони визнаються судом або арбітражем банкрутами, якщо майна, яке їм належить, не вистачає для покриття заборгованості й не існує перспектив для фінансового оздоровлення.

Функціонування сучасного підприємництва неможливе також без розвинутої системи інфраструктурних суб’єктів економіки. Суб’єктами інфраструктури економічної системи є: асоціації споживачів і підприємств, транспорт, комунікації, зв’язок, банки, товарні і фондові біржі, грошова система, інвестиційні компанії, наукові установи, навчальні заклади, інноваційні центри, інформаційно-консультаційні фірми, які надають допомогу підприємцям-початківцям з питань управління, маркетингу, реклами, підготовки підприємців.