Проблемне завдання

1. Що може мотивувати думку Фалеса про воду як субстанцію сущого?

2. З чим Фалес пов’язує праведність життя?

Фалес

Начало сущого – вода. Всесвіт одухотворений і повний божественних сил.

Старший за всі речі – бог, бо він не народжений. Прекрасніший за все – світ, бо він богове творіння. Більший за все – простір, бо він все уміщує. Швидша за все – мисль (νους), бо вона біжить без упину. Сильніша за все – необхідність, бо вона всіх опановує. Мудріший за все – час, бо він все викриває.

Як нам прожити найкраще і найправедніше життя? Ось так, якщо самі не будемо робити того, за що дорікаємо іншим.

Багатослів’я аж ніяк не виражає мудру думку. Шукай саму мудрість, вибирай саме тільки благо: і тим самим стулиш язики балакунів.

Проблемне завдання

1. Розкрийте смисл метафор Анаксімандра на позначення необхідності природи як «позичальниці» кожному сущому («зобов’язання», «відплата», «збитки», «своєчасність» та ін.).

2. Чому Анаксімандр відмовляється від ототожнення субстанції сущого з однієї із стихій?

Анаксімандр

Із чого речам народження, у те ж саме походить і їх загибель з рокової зобов’язаності, а саме: взаємно вони віддають одне одному відплату за завданий збиток у призначений строк часу.

Начало і елемент – безконечне (τό άπειρον), а не «повітря», «вода» чи який-небудь інший певний елемент.

Проблемне завдання

1. Як Анаксімен поєднує уявлення своїх попередників – Фалеса та Анаксімандра?

Анаксімен

Начало сущих – повітря, адже з нього все народжується і в нього все розкладається. Як душа наша, що є повітрям, скріплює нас воєдино, так дихання і повітря обіймають весь всесвіт.

Начало – безконечне повітря, з якого народжується те, що є, що було і що буде, а також боги і божественні істоти, а всі інші речі – від його нащадків. Властивість повітря така: коли воно гранично рівне, тоді воно не-явлене зору, а виявляє себе, коли стає холодним, теплим, сирим або руханим. Рухається ж воно завжди, бо ж якби воно не рухалося, то все, що змінюється, не мінялося б. Згущуючись і розріджуючись, повітря набуває видимих відмінностей. Так, розтікшись до більш розрідженого стану, воно стає вогнем; у середньому стані повертається до природи повітря; по мірі згущення із повітря способом «валяння» утворюється хмара, згустившись ще більше, воно стає водою, ще більше – землею, а досягнувши граничної твердості – камінням. Отже, найважливіші принципи виникнення – протилежності: гаряче і холодне.

Проблемне завдання

1. Що в дійсності вказує на тотожність явищ та чисел?

Піфагор

Числу всі речі тотожні.

Щастя (евдемонія) полягає у знанні довершеності чисел.

Наслідуй бога. Вища достойна ціль – в уподібненні богові.

Піфагор першим назвав Всесвіт «космосом» через порядок, котрий йому властивий. Мудреці кажуть, що і небо і земля, і боги і люди, пов’язані в одне ціле спільністю, дружбою, доброчинністю, чеснотою і справедливістю, а саме тому вони називають весь отсей видимий світ космосом (порядком), а не акосмією (безпорядком) та розпустою.

Піфагор дотримувався такої ритуальної чистоти і так уникав убивств і убивць, що не тільки утримувався від споживання живого, але й ніколи не наближався до різників та мисливців.

Піфагор називав своє вчення любомудрієм (φιλοσοφια), а не мудрістю (σοφια). Докоряючи сімом мудрецям (як їх прозвали до нього), він казав, що ніхто не мудрий, адже людина через слабкість своєї природи часто не в силах досягти всього, а той, хто прагне до звичаю та способу життя мудрої істоти може бути належно названий любомудром (філософом).

[Фрагменты ранних греческих философов. Часть І. От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. – М.: Наука, 1989.]