121 Засоби самозахисту
122 Переваги та недоліки існуючих засобів самозахисту.
. Почнемо з газових балончиків:
Переваги:
широка доступність для громадян
низька ціна 8-35Грн.
зручно носити (навіть в теплий період року), тому, що малі вага та розміри
не поганий захист при вмілому застосуванні
Недоліки
відсутність вибору на Україні (дуже мало сертифікованих закордонних зразків)
мала відстань дії – до 1,5-2м,
невеликий об’єм балончика і відповідно час дії – 10-12с,
проблеми з вітром.
В газових пістолетів та револьверів: Переваги
більша відстань дії, ніж у балончика – до 3-3,5м ( 9мм калібр),
іноді достатньо його тільки продемонструвати, щоб нападаюча сторона відмовилась від своїх намірів .
Недоліки
досить довга процедура для отримання дозволу, а потім періодичні перевірки
досить висока ціна для більшості громадян (більш-менш якісні нові моделі 400-1200Грн. )
дуже незручно постійно носити, особливо влітку, тому, що вага знаходиться в межах 200-900гр.
важко підібрати зручний спосіб носіння, який би дозволяв швидко або непомітно зняти з запобіжника, взвести бойову пружину, вихопити пістолет
дуже небезпечне застосування проти вогнепальної зброї
потрібне постійне технічне обслуговування,
для пістолетів завжди існує імовірність відмови в критичний момент
в реальній ситуації важко одночасно врахувати дистанцію, силу і напрямок вітру (з відстані до 0,5м можливі важкі пошкодження очей та обличчя)
необхідно ретельно підбирати набої і навіть попередньо перевіряти їх ефективність
Пневматична зброя: Переваги
доступність у купівлі, носінні та зберіганні;
досить значна дистанція для атаки нападника
Недоліки
слабка сила пострілу - 3Дж, що не достатня для зупинки супротивника, особливо, коли він знаходиться у алкогольному сп’янінні, або добре одягнений;
дуже небезпечне застосування проти вогнепальної зброї
дуже незручно постійно носити, особливо влітку, тому, що вага знаходиться в межах 400-900гр.
потрібне постійне технічне обслуговування
важко підібрати зручний спосіб носіння, який би дозволяв швидко або непомітно зняти з запобіжника, вихопити пістолет.
Електрошокери:
Переваги
сильний ефект дії
Недоліки
заборона на Україні
потрібно підпустити супротивника дуже близько (крім дистанційних моделей),
ураження нападника може виявитись смертельним
постійний контроль зарядженості пристрою особливо на морозі
Травматична зброя з гумовими кулями:
Переваги
дуже висока ефективність з великої дистанції – 7-10м,
Недоліки
доступна обмеженому колу громадян
багато нарікань з приводу якості вітчизняних набоїв (нестабільний результат)
дуже незручно постійно носити, особливо влітку, тому, що вага знаходиться в межах 400-900гр.
потрібне постійне технічне обслуговування
важко підібрати зручний спосіб носіння, який би дозволяв швидко або непомітно зняти з запобіжника, вихопити пістолет.
127-129
Тероризм
Сьогодні існує тенденція до збільшення кількості проявів тероризму, посилення їх активності і могутності, об'єднання зі злочинним бізнесом, налагодження між ними тісної співпраці. Поширюється діапазон вимог і погроз терористів. Усе частіше ведуться розмови про можливість якої-небудь із терористичних структур створити чи захопити ядерну зброю.
Тероризм — це форма злочину проти суспільної безпеки, що полягає в насильстві, політичному екстремізмові, застосуванні найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.
Історія знає чимало таких злочинів: вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря, президентів США Авраама Лінкольна та Джона Кеннеді, прем'єр-міністра Індії Р. Ганді, прем'єр-міністра Ізраїлю І. Рабіна тощо.
Сьогодні тероризм набув міжнародного характеру, тобто такого, що порушує міжнародний правопорядок.
Статистика свідчить, що кількість міжнародних терористичних актів у світі зростає з року в рік. Так, у 2003 році зафіксовано 190 актів міжнародного тероризму. Це найменша кількість терактів, починаючи з 1969 року. Для порівняння: у 2002 році було зафіксовано 198 атак, у 2001 році — 346. Зокрема від нападів 2003 року загинуло 307 осіб.
Причини виникнення тероризму як явища мають соціальний характер і пов'язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, а також дотримання прав і свобод особистості в різних країнах світу.
Окрім зазначених чинників, на території України припускають виникнення небезпек соціального характеру (тероризм, захоплення важливих об'єктів, заручників тощо) і воєнного (застосування як звичайної військової зброї, так і зброї масового знищення). Практично всі збройні конфлікти, які виникали за останні роки на Балканах, в Азії (Афганістан, Ірак), на Близькому Сході, на території СНД супроводжувалися хвилею диверсійно-терористичної діяльності, внаслідок якої, передусім, страждало мирне населення. Соціальна нерівність у суспільстві, національно-конфесійні суперечки і відсутність ефективного правового регулювання громадської та релігійної діяльності сприяли утворенню значної кількості екстремістських націоналістичних організацій і фанатичних релігійних сект, які мають воєнізовані формування і визнають тероризм як основний засіб боротьби зі своїми супротивниками. Серед найвідоміших міжнародних терористичних організацій варто виокремити "Ірландську республіканську армію", "Червоні бригади", "Аум-Сенріке", "Хамас", а також "Аль-Каїду" і "Світовий фронт Джихаду", створені бен Ладеном.
Терористичні акти можуть спричинити виникнення небезпечних ситуацій (аварії, катастрофи), а у разі застосування засобів збройної боротьби — воєнної небезпеки.
Варто зазначити, що на початку XXI століття поняття тероризму і катастрофи стали тотожнішими. Особливо якщо йдеться про прояви тероризму із застосуванням засобів масового ураження. Саме такий тероризм може призвести суспільство до катастрофи. Як приклад, можна згадати великомасштабні терористичні акти із застосуванням отруйних речовин, які вчинили члени релігійної організації "Аум-Сенріке" в Японії. Унаслідок застосування отруйної речовини типу "зарін" 27 червня 1994 року семеро осіб загинуло і 144 дістали ураження різного ступеня. 20 березня 1995 року терористи цієї організації знову застосували хімічну зброю. Внаслідок терористичного акту було заражено 16 підземних станцій метро, смертельні ураження дістали 12 осіб і майже 4 тисяч осіб зазнали отруєння різного ступеня. Є підстави стверджувати, що бойовики бен Ладена вже мають зброю масового ураження. Терористів вчать виготовляти стійкі отруйні речовини на основі хімічних препаратів, які є у вільному продажу, для зараження водоймищ, інших об'єктів.
Апогеєм прояву сучасного міжнародного тероризму стала трагічна подія 11 вересня 2001 року в США, коли літаками було зруйновано два хмарочоси в Нью-Йорку. Внаслідок цього загинуло понад 3 тисячі людей.
Перед загрозою зростання масштабів тероризму особливого значення набуває співпраця держав у боротьбі з ним.
У результаті спільних зусиль державам вдалося укласти низку міжнародних угод, в яких подано юридичне визначення деяких видів тероризму і передбачаються заходи боротьби з ним. Світова практика свідчить, що боротьба з тероризмом повинна належати до загальнодержавних завдань. З цією метою в рамках ООН розроблена система протидії поширенню організованого міжнародного тероризму.
Однією з перших була укладена багатостороння Женевська конвенція 29 квітня 1958 року про відкрите море, яка містила низку статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі — піратством, Гаазька конвенція (16 грудня 1970 року) — про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден і Монреальська конвенція (23 вересня 1971 року) — про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти цивільної авіації. Вони регламентують співпрацю держав у боротьбі з терористичними актами, що загрожують одному з най-вразливіших засобів пересування.
14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.
26 січня 1977 року у Страсбурзі після детального обговорення питання в органах Європейської ради була підписана конвенція про боротьбу з тероризмом.
При ООН з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:
— вироблення та узгодження правових норм, підготовка міжнародних договорів та конвенцій;
— виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;
— розробка заходів боротьби з тероризмом.
131-134