13. Платіжний баланс: сутність і складові частини, модель платіжного балансу та балансу автономних операцій; резервні активи як регулююча стаття платіжного балансу.

Всі результати зовнішньоекономічної діяльності країни відображаються в спеціальному статистичному документі — платіжному балансі. Він складається з двох розділів. Основним розділом є рахунок поточних операцій (СА), який поділяється на три підрозділи:

1) баланс товарів та послуг, що відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів та послуг;

2) доходи, що показують співвідношення між отриманими та сплаченими доходами в формі зарплати, дивідендів та відсотків;

3) поточні трансферти, що відображають співвідношення між отриманими та сплаченими пенсіями, грошовими переказами, дарунками та іншими трансфертами.

Другий розділ — рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок або скорочено — рахунок капітальних операцій (KA). Він відображає співвідношення між імпортом та експортом капіталу в формі капітальних трансфертів, нематеріальних активів, інвестицій та кредитів.

Крім двох розділів платіжний баланс включає також автономну статтю під назвою «Помилки та упущення» (ES). Вона відображає сальдо статистичних неточностей, які виникають під час ідентифікації зовнішньоекономічних операцій, викликаних часовими та вартісними розбіжностями між митною та банківською статистикою. Сальдо цієї статті дорівнює різниці між сальдо СА та KA. Рівновага платіжного балансу забезпечується на умовах, коли сальдо CA дорівнює сальдо KA з протилежним знаком з одночасним врахуванням сальдо статті «Помилки та упущення». Це можна виразити формулою: BP = CA + KA + ES.

Платіжний баланс завжди є рівноважним. Якщо створюються умови для порушення його рівноваги, то вона відновлюється через статтю «Резервні активи», яка входить до складу KA. Так, в умовах виникнення дефіциту платіжного балансу може мати місце таке співвідношення: -СА>КА+ES. Тоді з метою усунення дефіциту платіжного балансу сальдо KA додатньо збільшується за рахунок зменшення резервних активів, що по статті «Резервні активи» ві­дображається зі знаком «плюс». Це означає, що зміни в статті «Резервні активи» прирівнюються до операцій імпортного типу. Іншими словами, залучення коштів із резервних активів на покриття дефіциту платіжного балансу розцінюється як імпорт капіталу.

1. Валютний курс: номінальний, реальний та багатосторонній валютні курси.

Валюютний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Багатосторонній (ефективний) валютний курс обчислюється як середньозважений індекс на базі двосторонніх курсів національної валюти відносно валют основних торгових партнерів країни . При цьому частка кожного торгового партнера у валютному кошику визначається часткою його у зовнішній торгівлі з даною країною :

Залежно від урахування співвідношення національних та іноземних цін на предмет зовнішньої торгівлі валютний курс ділиться на два види: номінальний і реальний. Номінальний курс (е) — це курс, який обчислюється через фактичну кількість іноземної валюти, наприклад: 1 дол. США = 4 грн.

Реальний курс (e_r) обчислюється як добуток номінального курсу на співвідношення між національною ціною товару (Р_n) та його іноземною ціною (Р_і) за формулою:

.

3. Вплив зовнішньої торгівлі на економіку: моделі визначення рівноважного ВВП у відкритій економці, гранична схильність до імпорту та функція споживання, мультиплікатор витрат, вплив чистого експорту на ВВП.

Серед усіх видів зовнішньоекономічної діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовнішня торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови економічної рівноваги. Згідно з методом «видатки—випуск» модель економічної рівноваги набирає такого вигляду:

Зовнішня торгівля вносить також зміни у вилучення та ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції — експортом (Х). Звідси модель економічної рівноваги за методом «вилучення—ін’єкції» набирає такого вигляду:

Щоб розмежувати внутрішній і зовнішній сектори економіки, зробімо перестановки:

, або

Ліва частина рівняння відображає співвідношення між національними заощадженнями (S) та інвестиціями (I), а в правій частині чистий експорт (NX) є головним елементом рахунка поточних операцій (СА).

Із наведеної моделі випливають два висновки. Перший — в умовах дефіциту національних заощаджень виникає дефіцит рахунка поточних операцій, який покривається додатнім сальдо рахунка капітальних операцій: –СА = +KA. Це означає, що певна частка інвестицій фінансується за рахунок іноземного капіталу. В умовах надлишку національних заощаджень — все навпаки: певна частка національних заощаджень використовується для фінансування іноземців. Тому +СА = –KA.

Другий — існує тісний зв’язок між державним бюджетом і платіжним балансом. Оскільки державні заощадження (T – G) — є одночасно і бюджетним сальдо, то зростання бюджетного дефіциту зменшує національні заощадження і збільшує дефіцит рахунка поточних операцій, що вимагає збільшення чистого імпорту капіталу.

Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень – імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратися на гран.схильність до імпорту (q):

.

Звідси функція споживання набуває такого вигляду:

Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат.

відси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

Мв=1/1-(с – im )(1-t ).

Важливим є те, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП

Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:

Тут представлена граф.залежність ВВП від чистого експорту за допомогою моделі “витрати-випуск”. На цьому рисунку сукупні витрати спочатку розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2. Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.