9. Заощадження та інвестиції:сутність та залежність від доходу, класична і кейнсіанська теорії врівноваження заощаджень з інвестиціями, роль фінансової системи у трансформації заощаджень в інвестиції.

Інвестиції – це витрати, які здійснюються економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передмовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин , устаткування, приладів, інструментів тощо). Це означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами:Перший напрям пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. ΔI_t = I_t – I_t–1.; Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Нагадаємо, що інвестиції — це потік, а капітал — запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перетворення інвестицій в капітал. Розглядаючи зв’язок між інвестиціями та обсягом капіталу, слід зважати на відмінність чистих і валових інвестицій. До чистих інвестицій відносяться такі витрати, які спрямовуються лише на створення нового, тобто додаткового капіталу (будівництво заводу або цеху, житла, шляхів, придбання додаткових машин, устаткування тощо). Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу, так і заміну зношеного капіталу новими капітальними засобами. Виходячи з цього валові інвестиції можна визначити за такою формулою: де I_t, NI_t — відповідно валові та чисті інвестиції за період t; d — норма амортизації, яка відображує ту частку, на яку щорічно зношується капітал, K_t — середня вартість капіталу за період t, d × K_t –вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.

Чисті інвестиції можна визначати за формулою .

Приватні заощадження — це структуризована система, яка складається з двох сегментів: заощадження домашніх господарств і заощадження підприємств.

Заощадження домашніх господарств визначаються згідно із загальним правилом – це та частина їх наявного доходу, яка залишається після здійснення витрат на споживання:

Заощадження домогосподарств = особистий наявний дохід – споживання

Стосовно підприємств слід розрізняти чисті та валові заощадження.

Чисті заощадження підприємств = чистий прибуток – дивіденди

Валові заощадження = валовий прибуток –податок на прибуток - дивіденди або Валові заощадження = чисті заощадження +амортизація

Класичний та кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.

Аксіомою є положення про те, що заощадження слугують єдиним джерелом фінансування інвестицій. Між заощадженнями та інвестиціями має спостерігатися рівновага, тобто S=I. Але для правильного розуміння цього положення потрібно враховувати, що заощадження є не чинником інвестиційного попиту, а лише його фінансовим обмеженням.. Іншими словами, рівновага між заощадженнями та інвестиціями є не абсолютним законом , а законом – тенденцією.

Згідно з класичною теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями досягається на фінансову ринку завдяки коливанню процентної ставки під впливом попиту на позичкові кошти (інвестиції) та їх пропозиції (заощадження).

За класичною теорією заощадження та інвестиції є високо еластичними до процентної ставки. При цьому заощадження знаходяться в прямій залежності від процентної ставки. Тому на рис. крива заощаджень має додатний нахил. Що стосується інвестицій, то вони знаходяться в оберненій залежності від процентної ставки.

Кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями. На цьому рис інвестиції є менш еластичними відносно процентної ставки, ніж в класичному варіанті.

Тому їх крива має невеликий кут нахилу. Але головною відмінністю кейнсіанського механізму урівноваження заощаджень з інвестиціями є нееластичність заощаджень до процентної ставки. У зв’язку з цим на рис. крива заощаджень приймає вигляд вертикальної лінії.

Кейнс не вірив у те, що зміна процентної ставки здатна суттєво впливати на бажання людей змінювати обсяг заощаджень. На його думку вирішальний вплив на заощадження справляє доход в тій частині, в якій він в процесі розподілу формує наявний дохід. Так вважають і сучасін макроекономісти. До цього слід додати ще одну відмінність кейнсіанської теорії. Вона полягає в тому, що згідно з цією теорією рівновага між заощадженнями та інвестиціями може забезпечуватися в економіці, яка знаходиться в умовах неповної зайнятості.