- •1.Предмет історії економіки та економічної думки.
- •2.Методи дослідження та джерела іеед.
- •3.Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства.
- •4.,5.Основні етапи та особливості господарства в добу каменю та металів.Неолітична революція та її господарське значення.
- •6. Господарство та ед в Стародавньому Єгипті.
- •7.Закони царя Хамураппі.
- •8. Господарство часів Трипільської та східних слов»ян.
- •9. Господарство та ед Ст. Китаю.
- •11. Господарство та ед Ст. Риму.
- •14. Феодальні форми господарства та їх висвітлення у „Салічній правді” та „Капітулярії про вілли”.Економічні погляди ф.Аквінського.
- •15.Середньовічне місто та його роль у становленні ринкових відносин в Західній Європі. Ремісничі цехи та купецькі гільдії.
- •20,21. Передумови виникнення та методологічні принципи меркантилізму. Ранній та пізній меркантилізм.
- •25,26.Промисловий переворот, його суть, особливості і значення для ринкового господарства.
- •32,33.Економічні умови виникнення сша. Особливості становлення ринкового господарства в сша
- •34. Економічна теорія г.Ч.Кері.
- •37.Економічне вчення а. Маршалла, принцип ціноутворення.
- •38,39. Американська школа маржиналізму. Математична школа в політекономії (л.Вальрас, в.Парето).
- •40. Господарство Англії в останній третині XIX. Причини втрати світового економічного лідерства.
- •41.Реформа 1861р. Та 1848р. Та їх вплив на господарство України. Українська економічна думка про необхідність та труднощі реформування національного господарства.
- •45. Економічні причини та наслідки першої світової війни.
- •46. Економічні умови та наслідки Версальського мирного договору.
- •47. План Дауеса та Юнга.
- •48. Причини та наслідки світової економічної кризи 29-30-х рр.
- •49. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д.Рузвельта.
- •50. Теоретична програма Кейнса (теорія ефективного попиту, теорія зайнятості, теорія мультиплікатора).
- •54.Неокейнсіанські теорії економічного зростання.
- •55.Теорії конкуренції е. Чемберлена, Дж.Робінсон, й. Шумпетера.
- •56. Посткейнсіанство такейнсіансько-неокласичний синтез.
- •57,58. Особливості становлення командно-адміністративної системи в Україні.
- •64.Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
- •65. Українська ед першої половини 90-х рр..
- •69,71.Неолібералізм та інституціоналізм. Монетарна модель циклу Фрідмана. Теорії економіки пропозиції і раціональних очікувань. Теорема Коуза.
8. Господарство часів Трипільської та східних слов»ян.
Яскравим прикладом господарського розвитку первісної доби є трипільська культура, яка була поширена на території України в період 3500-1700 рр.до н.е. Природні умови цього періоду сприяли не лише мисливству та збиральництву. Трипільським племенам був притаманний високий рівень культури, який позначався на всіх сферах їх життя. Тут було розвинуте гончарство, посуд виготовляли вручну, піддавали обпалу в печах, потім розфарбовували. Жили трипільські племена в дерев’яних або глинобитних житлах, побілених та розмальованих. При цьому слід зауважити, що декоративний розпис будинків, їх зовнішня та внутрішня побудова, форма і розпис кераміки стали невід’ємною частиною сучасної української культури.
Головну роль у господарстві трипільців відігравло мотичне господарство та скотарство. Основні сільськогосподарські культури –пшениця, ячмінь, просо. Землю обробляли дерев’яними мотиками з кам’яними або роговими наконечниками; урожай збирали за допомогою кам’яних серпів з крем’яними лезами, молотили ціпами. Мололи зерно на кам’яних зернотерках.
Скотарство відігравало значно меншу роль, хоча в господарстві трипільців були майже всі види сучасних свійських тварин. Проте скотарство та землеробство не могли повністю задовольнити потреби, тому у трипільських племен мисливство та рибальство зберігали своє значення.
З часом у господарстві трипільців поряд з кам’яними знаряддями праці з’являються і мідні. В трипільських поселенях археологами знайдено мідні сокири та гачки.
Перші згадки про слов’янські племена зустрічаються у творах римських вчених І-ІІ ст.н. е., де слов’яни фігурують під назвою венеди. Візантійський хроніст Йордан в V ст. н. е. повідомляє про три гілки слов’ян: венеди (басейн Вісли), анти (Подніпрв’я), і склавіни (Подунав’я). Динамічний і драматичний час пережили слов’янські племена на наших землях в II-VI ст. –ішов процес великого переселення народів: переміщення готів із Прибалтики у Причорномор’я. У 375 р. готів перемогли гуни, які створили між Доном і Карпатами державу, на чолі якої став Атіла. Після кількох поразок від римлян і смерті Атіли у 457 р. гунська держава розпалася. Відчувши, що гуни не становлять загрози, слов’янські племена у V ст. могутнім потоком пішли у візантійські землі. До кінця VII ст. анти і склавини захопили майже весь Балканський півострів, проникши до Малої Азії.
Видатний український історик М. Грушевський вважав антів предками українського народу, а їх союз –початком української державності (з ІV ст.). Початковими ознаками державності у антів можна вважати: поступовий перехід від первіснообщинного ладу до появи елементів феодальних відносин (власності); визначення осілої території, яку займали антські племена; формування суспільного устрою на засадах демократії (віче, рада); наявність талановитих і авторитетних вождів, князів (Бож, Мезамир); військова дружина, яка виконувала роль мілітарної сили і органу управління.
Прихід аварських племен із Центральної Азії і невщухаючі аваро-слов’янські війни (568-635 рр.) призвели до розпаду антського союзу.
У VI-IX ст. більшість європейських та східних авторів ведуть мову про етнічні угруповання, які проживали на території України під назвою склавіни (термін “склавіни” трансформувався у “слов’яни”).