4.,5.Основні етапи та особливості господарства в добу каменю та металів.Неолітична революція та її господарське значення.

Історія первісного господарства може бути умовно поділена на ряд етапів –від первісного господарства та матеріальної культури (до 1 млн.років до н. е.), зародження створюючого господарства (ІХ-УІІІ тис. до н.е.) до доби створюючого господарства (УІІІ-У тис. до н. е.). Кожний з цих етапів має певний ступінь розвитку знарядь праці, вихідних матеріалів для їх виготовлення, організацій ведення господарства, якості життя тощо.

• Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам’яний (палеоліт,мезоліт, неоліт), бронзовий та ранньо-залізний віки.

• Палеоліт або давній кам’яний вік (3 млн.-10 тис. років тому) був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим етепом в історії Землі. Поширювалось використання кістки та рогу. Кількість типів знарядь досягала 100. Головним заняттям населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З’явилися постійні житла.

• У мезоліті утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні уиови. Для мезоліту характерний високий рівень виготовлення мікролітів. З’явилися макроліти –кам’яні знаряддя, зокрема сокири. Вже можна було обробляти дерево. Першими приручиними тваринами були собака, бик і свиня. В цей час зародилося землеробство і виникли постійні поселення.

• Неоліту притаменне утвердження різних галузей відтворюючого господарства. Цей процес дістав назву “неолітична революція”. Складовою частиною цієї епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтворююче господарство стало домінуючим.

• Ріллю обробляли дерев’янною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше –ралом. Зерно на борошно мололи кам’яними жорнами. Збіжжя жали крем’яними або кістяними серпами. Розводили велику і дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалося общинне ремесло. Використовувався перший штучний матеріал –кераміка. Зародилося прядіння і ткацтво, з’явився ткацький верстат. У неоліті остаточно завершився процес формування техніки обробки каменю (шліфування, пилення, свердління), вдосконалилися лук і стріли. Виник незалежний транспорт –лижі, віз, сани, волокуші.

• В економічній історії роль первіснообщинної доби досить велика. Саме в цей період закладено основи докапіталістичних економічних структур, що визначали форми подальшого розвитку людства на тисячоліття вперед. Створені і передані наступним поколінням найважливіші галузі економіки.

• Слідом за першим великим поділом праці (скотарство відокремилося від землеробства) настає наступний великий розподіл праці (відокремлення ремесла від сільського господарства). Це, в свою чергу, потягнуло розвиток обміну, спочатку без участі грошей, натурального, потім –товарного виробництва, зародження та створення перших в історії людства міст.

• Пртягом багатьох тисячоліть, разом з основною продуктивною силою –виробниками –у процесі розвитку людства вдосконалювалися предмети та знаряддя праці. Вони еволюціонували від недосконалих кам’яних рубил до сокир, молотків, луків, списів, сільськогосподарських знарядь. Нові потреби сільськогосподарського розвитку сприяли появі металевих знарядь, спочатку з міді, потім – бронзи.

• В ІІІ тис. до н.е. починають складатися рабовласницькі відносини, з’являється патріархальне рабство, притаманне державам Давнього Сходу (на відміну від античних держав, де існувалоь класичне рабство). В Єгипті існували рабські ринки, де вільно продавали і купували невільників. Найбільшими рабовласниками були фараони, які привозили полонених із завойованих країн. Рабів їхні власники використовували як слуг, хоча великої різниці між селянами-общинниками і рабами не було. Перші могли потрапити в боргове рабство, другим дозволяли мати сім’ї. Раби належали державі, храмам, приватним особам, але вони не були основними виробниками матеріальних благ; роботу, особливо в сільському господарстві, яке було основою економіки, виконували селяни-общинники, більшість з яких знаходилася в тій чи іншій мірі залежності від держави

• Власність на землю належала територіальним громадам, а рухоме майно було приватною власністю членів громади, які обробляли виділені їм наділи землі. Одночасно існував державний сектор економіки, в який входили землі, що належали храмам; працювали тут формально вільні, але безправні так звані царські люди. І в державному, і в громадському секторах як допоміжна використовувалась праця рабів.

• Писемні пам’ятки стародавнього світу – документи господарської звітності, зведення законів, юридичні акти та твори про управління державою та державним господарством – мали нормативний характер і відображали економічні уявлення суб’єктів традиційної економіки.