47. План Дауеса та Юнга.

План Дауеса.Новий репараційний план для Німеччини був розробленний міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарльза Г.Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у Першій світові війні і прийнятий Німеччиною.

Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн дол., в т.ч. 100 млн дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення господарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть свою заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передбачав, що основна маса німецької промислової продукції повинні спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину у Німеччину.

З 1924 р. починається стабілізація економіки Німеччини Вирішальну роль у цьому зіграли мільярдні позики, надані Сполученими Штатами Америки й Англією. Загальна сума іноземних інвестицій у 1924-1929 рр. досягла 21 млрд золотих марок, що в 2 рази перевищувало суму репарацій. 70% позик надійшло зі США. Кредити складали приблизно 2/3 основного капіталу німецької промисловості, причому довгострокові кредити, отримані німецькими монополіями, склали 12 млрд марок. Деякі позики надавалися на 20-30 років і використовувалися на модернізацію. Сам уряд відразу ж одержав позику в 800 млн марок.

У 1928 р. на 8% був перевершений довоєнний обсяг промислового виробництва. Прискореними темпами розвивалася важка промисловість: видобуток кам'яного вугілля зріс більш ніж на 1/3, бурого вугілля — майже на 3/4, виплавка чавуна — приблизно на 1/2, виплавка сталі — більш ніж на 1/3. Великих успіхів досягли машинобудування, електротехнічна і хімічна промисловість. Було освоєне виробництво синтетичного бензину і штучного шовку. За загальним обсягом промислового ішробництва Німеччина вийшла на друге місце у світі після США.

План Дауеса, що діяв до 1929 року, відрегулював репараційні платежі та сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччину. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином американських) капіталовкладень в Німеччині склала 26-27 млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79% у 1929 р.

Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від прямих інвестицій у промисловість.

Врегулювання проблеми репарацій в рамках плану Дауеса (1924 р.) дозволило Німеччині одержати необхідні інвестиції і на їхній основі модернізувати промисловість. До 1929 р. частка Німеччини у світовому експорті зросла до 9,8%. Однак, зв'язана репараціями і відсотками по позиках, німецька економіка була приречена на незначну частку нагромаджень. До кінця 20-х років Німеччині вдавалося сполучати репарації, соціальні виплати і прийнятний рівень податків, однак ця рівновага була нестійкою через відсутність фінансових резервів.

У червні 1929 року план Дауеса був замінений планом Юнга, за яким загальний обсяг репарацій знижувався до 114 млрд. марок, термін виплати розтягувався на 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і прибутки залізниць.

Величезні капіталовкладення, висока господарська культура і національна самосвідомість німецького народу сприяли стабілізації господарського життя країни. Було оновлено основний капітал важкої промисловості, в яку вкладалося найбільше коштів.