- •1.Предмет історії економіки та економічної думки.
- •2.Методи дослідження та джерела іеед.
- •3.Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства.
- •4.,5.Основні етапи та особливості господарства в добу каменю та металів.Неолітична революція та її господарське значення.
- •6. Господарство та ед в Стародавньому Єгипті.
- •7.Закони царя Хамураппі.
- •8. Господарство часів Трипільської та східних слов»ян.
- •9. Господарство та ед Ст. Китаю.
- •11. Господарство та ед Ст. Риму.
- •14. Феодальні форми господарства та їх висвітлення у „Салічній правді” та „Капітулярії про вілли”.Економічні погляди ф.Аквінського.
- •15.Середньовічне місто та його роль у становленні ринкових відносин в Західній Європі. Ремісничі цехи та купецькі гільдії.
- •20,21. Передумови виникнення та методологічні принципи меркантилізму. Ранній та пізній меркантилізм.
- •25,26.Промисловий переворот, його суть, особливості і значення для ринкового господарства.
- •32,33.Економічні умови виникнення сша. Особливості становлення ринкового господарства в сша
- •34. Економічна теорія г.Ч.Кері.
- •37.Економічне вчення а. Маршалла, принцип ціноутворення.
- •38,39. Американська школа маржиналізму. Математична школа в політекономії (л.Вальрас, в.Парето).
- •40. Господарство Англії в останній третині XIX. Причини втрати світового економічного лідерства.
- •41.Реформа 1861р. Та 1848р. Та їх вплив на господарство України. Українська економічна думка про необхідність та труднощі реформування національного господарства.
- •45. Економічні причини та наслідки першої світової війни.
- •46. Економічні умови та наслідки Версальського мирного договору.
- •47. План Дауеса та Юнга.
- •48. Причини та наслідки світової економічної кризи 29-30-х рр.
- •49. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д.Рузвельта.
- •50. Теоретична програма Кейнса (теорія ефективного попиту, теорія зайнятості, теорія мультиплікатора).
- •54.Неокейнсіанські теорії економічного зростання.
- •55.Теорії конкуренції е. Чемберлена, Дж.Робінсон, й. Шумпетера.
- •56. Посткейнсіанство такейнсіансько-неокласичний синтез.
- •57,58. Особливості становлення командно-адміністративної системи в Україні.
- •64.Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
- •65. Українська ед першої половини 90-х рр..
- •69,71.Неолібералізм та інституціоналізм. Монетарна модель циклу Фрідмана. Теорії економіки пропозиції і раціональних очікувань. Теорема Коуза.
47. План Дауеса та Юнга.
План Дауеса.Новий репараційний план для Німеччини був розробленний міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарльза Г.Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у Першій світові війні і прийнятий Німеччиною.
Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн дол., в т.ч. 100 млн дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення господарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть свою заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передбачав, що основна маса німецької промислової продукції повинні спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину у Німеччину.
З 1924 р. починається стабілізація економіки Німеччини Вирішальну роль у цьому зіграли мільярдні позики, надані Сполученими Штатами Америки й Англією. Загальна сума іноземних інвестицій у 1924-1929 рр. досягла 21 млрд золотих марок, що в 2 рази перевищувало суму репарацій. 70% позик надійшло зі США. Кредити складали приблизно 2/3 основного капіталу німецької промисловості, причому довгострокові кредити, отримані німецькими монополіями, склали 12 млрд марок. Деякі позики надавалися на 20-30 років і використовувалися на модернізацію. Сам уряд відразу ж одержав позику в 800 млн марок.
У 1928 р. на 8% був перевершений довоєнний обсяг промислового виробництва. Прискореними темпами розвивалася важка промисловість: видобуток кам'яного вугілля зріс більш ніж на 1/3, бурого вугілля — майже на 3/4, виплавка чавуна — приблизно на 1/2, виплавка сталі — більш ніж на 1/3. Великих успіхів досягли машинобудування, електротехнічна і хімічна промисловість. Було освоєне виробництво синтетичного бензину і штучного шовку. За загальним обсягом промислового ішробництва Німеччина вийшла на друге місце у світі після США.
План Дауеса, що діяв до 1929 року, відрегулював репараційні платежі та сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччину. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином американських) капіталовкладень в Німеччині склала 26-27 млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79% у 1929 р.
Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від прямих інвестицій у промисловість.
Врегулювання проблеми репарацій в рамках плану Дауеса (1924 р.) дозволило Німеччині одержати необхідні інвестиції і на їхній основі модернізувати промисловість. До 1929 р. частка Німеччини у світовому експорті зросла до 9,8%. Однак, зв'язана репараціями і відсотками по позиках, німецька економіка була приречена на незначну частку нагромаджень. До кінця 20-х років Німеччині вдавалося сполучати репарації, соціальні виплати і прийнятний рівень податків, однак ця рівновага була нестійкою через відсутність фінансових резервів.
У червні 1929 року план Дауеса був замінений планом Юнга, за яким загальний обсяг репарацій знижувався до 114 млрд. марок, термін виплати розтягувався на 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і прибутки залізниць.
Величезні капіталовкладення, висока господарська культура і національна самосвідомість німецького народу сприяли стабілізації господарського життя країни. Було оновлено основний капітал важкої промисловості, в яку вкладалося найбільше коштів.
