- •1.Предмет історії економіки та економічної думки.
- •2.Методи дослідження та джерела іеед.
- •3.Підходи та критерії періодизації господарського розвитку суспільства.
- •4.,5.Основні етапи та особливості господарства в добу каменю та металів.Неолітична революція та її господарське значення.
- •6. Господарство та ед в Стародавньому Єгипті.
- •7.Закони царя Хамураппі.
- •8. Господарство часів Трипільської та східних слов»ян.
- •9. Господарство та ед Ст. Китаю.
- •11. Господарство та ед Ст. Риму.
- •14. Феодальні форми господарства та їх висвітлення у „Салічній правді” та „Капітулярії про вілли”.Економічні погляди ф.Аквінського.
- •15.Середньовічне місто та його роль у становленні ринкових відносин в Західній Європі. Ремісничі цехи та купецькі гільдії.
- •20,21. Передумови виникнення та методологічні принципи меркантилізму. Ранній та пізній меркантилізм.
- •25,26.Промисловий переворот, його суть, особливості і значення для ринкового господарства.
- •32,33.Економічні умови виникнення сша. Особливості становлення ринкового господарства в сша
- •34. Економічна теорія г.Ч.Кері.
- •37.Економічне вчення а. Маршалла, принцип ціноутворення.
- •38,39. Американська школа маржиналізму. Математична школа в політекономії (л.Вальрас, в.Парето).
- •40. Господарство Англії в останній третині XIX. Причини втрати світового економічного лідерства.
- •41.Реформа 1861р. Та 1848р. Та їх вплив на господарство України. Українська економічна думка про необхідність та труднощі реформування національного господарства.
- •45. Економічні причини та наслідки першої світової війни.
- •46. Економічні умови та наслідки Версальського мирного договору.
- •47. План Дауеса та Юнга.
- •48. Причини та наслідки світової економічної кризи 29-30-х рр.
- •49. Сутність політики «Нового курсу» ф.Д.Рузвельта.
- •50. Теоретична програма Кейнса (теорія ефективного попиту, теорія зайнятості, теорія мультиплікатора).
- •54.Неокейнсіанські теорії економічного зростання.
- •55.Теорії конкуренції е. Чемберлена, Дж.Робінсон, й. Шумпетера.
- •56. Посткейнсіанство такейнсіансько-неокласичний синтез.
- •57,58. Особливості становлення командно-адміністративної системи в Україні.
- •64.Стан економіки України на момент проголошення незалежності.
- •65. Українська ед першої половини 90-х рр..
- •69,71.Неолібералізм та інституціоналізм. Монетарна модель циклу Фрідмана. Теорії економіки пропозиції і раціональних очікувань. Теорема Коуза.
46. Економічні умови та наслідки Версальського мирного договору.
Версальський мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, став справжньою катастрофою для країни та народу.
За умовами договору:
Німеччина повертала Франції Ельзас та Лотарингію;
значні території поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві, Данії, Чехословаччині;
Саарська область переходила на 15 років під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти передавалися у власність Франції;
Німеччина була позбавлена всіх своїх колоній, а також її зобов'язали відшкодувати у формі репарацій збитки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти.
Загалом за Версальським договором Німеччина втратила близько 73 тис. кв.км, або 13,5%, колишньої території, на якій проживало 6,5 млн чоловік, або 10% населення. На втрачені землі припадало 75% видобутку залізної руди і цинку, 20% видобутку вугілля, 20% виплавки чавуну.
В рахунок відшкодування збитків, нанесених війною, країнам-переможницям відповідно до Версальського договору була визначена сума репарацій з Німеччини в розмірі 132 млрд золотих марок. 20 млрд марок необхідно було внести як аванс протягом найближчих двох років. У рахунок оплати репарацій було конфісковано 5 тис. паровозів, 150 тис. вагонів. У наступні 10 років Німеччина повинна була поставляти в рахунок репарацій вугілля, будівельні матеріали, хімікати, молочну худобу. Такі платежі йшли до Франції, Бельгії й Італії. Країнам-переможницям також гарантувалися торговельні й інвестиційні пільги. На Німеччину покладалися навіть витрати на утримання окупаційних військ на лівобережжі Рейну.
Таким чином, економіка Німеччини в результаті розв'язаної нею війни опинилася на грані краху. Після завершення війни аж до 1924 р. у Німеччині продовжувалася економічна криза. Падало виробництво промислової продукції, болісно проходив процес демілітаризації промисловості, внаслідок зубожіння населення значно скоротився внутрішній ринок. Ситуацію ускладнила світова економічна криза 1920-1921 рр.
В результаті вибуху інфляції випуск паперових грошей набув астрономічних масштабів. Уже на початок 1920 р. кількість паперових грошей, що знаходилися в обігу, зросла в порівнянні з 1914 р. у 25 разів, і цей процес продовжувався. Якщо в 1913 р. за один долар давали 4 марки, то в 1920 р. — 65, у 1922 р. — 191, у січні 1923 р. — 4300, а в листопаді того ж року — 8 млрд марок.
Восени 1923 р. ріст цін досяг 16% у день, а заробітна плата за 1923 р. збільшилася в 1 млрд разів. Денна зарплата кваліфікованого робітника в Берліні в листопаді 1923 р. складала 3 трлн. 38 млрд марок, однак її не вистачало навіть на харчування. Реальна заробітна плата скоротилася в порівнянні з довоєнним рівнем на 25%. Усе це вимагало проведення в 1923 р. грошової реформи, яка б стабілізувала марку.
Попри важке економічне становище, Німеччина була змушена розраховуватися по репараціях. У 1919-1923 рр. було виплачено в перерахунку на золото 8 млрд марок.
Крім того, становище ускладнилося тим, що в лютому 1923 р франко-бельгійські війська окупували Рурську область, у результаті чого Німеччина втратила 88% видобутку вугілля, 70% виплавки чавуну, 40 % виплавки сталі.