1.3. Елементи банківської системи України

Як видно із Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до банківської системи України входять в якості її елементів Національний банк України, банки, банківські об’єднання та філії іноземних банків. Включення останніх до банківської системи України пов’язане із лібералізацією ринку банківських послуг та створенням передумов для посилення присутності іноземного капіталу в економіці України у зв’язку із вступом нашої країн до СОТ.

Інші фінансові установи знаходяться поза межами банківської системи України або присутні в ній дуже фрагментарно (наприклад, з врахуванням специфіки функцій Державному казначейству України та ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» відкрито кореспондентські рахунки як учасникам СЕП НБУ). Не слід відносити до банківської системи також і біржі (валютні, фондові, товарні), оскільки ці установи банківської діяльності не ведуть, а надають послуги з організації купівлі-продажу валюти, цінних паперів чи інших базових активів на рівні організованого ринку.

Банківська система є основною складовою частиною кредитної системи держави, до якої, поряд із банківськими установами, також входять інші кредитні установи, такі як лізингові та факторингові компанії, ломбарди, кредитні спілки тощо. В свою чергу, кредитна система є складовою підсистемою фінансово-кредитної системи держави, яка об’єднує всіх суб’єктів, що професійно ведуть фінансову діяльність в економіці держави та на міждержавному рівні (легальне визначення фінансової діяльності дається законодавцем у ст. 333 ГК України).

На завершення зазначимо, що поняття «банківська система України» у контексті цієї теми покликане позначити цілісність цього утворення, існування банківської системи як відносно незалежної інституції в економіко-правовій реальності країни. Структура, правовий статус та функціонування складових елементів банківської системи України будуть детально висвітлені нижче.

2. Правове становище Національного банку України

2.1. Дуалістична природа правового становища нбу

НБУ у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», законодавчими актами, виданими ВР України, Президентом України чи іншими державними органами в межах їх компетенції. Статут НБУ було затверджено постановою президії ВРУ від 7 жовтня 1991 р. № 1605-XII, однак із введенням в дію Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. N 679-XIV постанова президії ВРУ «Про Статут Національного банку України» від 7 жовтня 1991 р. втратила чинність.

Звернемося до особливостей юридичного статусу НБУ.

2.1.1. Ознаки нбу як органу державного управління

У ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» НБУ визначається як особливий орган державного управління. Звернемося до основних характеристик НБУ як органу державної виконавчої влади.

Владні повноваження: НБУ створений державою та від її імені здійснює значні владні повноваження. Так, законодавець надає НБУ повноваження щодо здійснення наглядових і регулятивних функцій за діяльністю банків, а також повноваження застосовувати заходи впливу до порушників вимог банківського законодавства. Владні повноваження НБУ реалізуються через видачу ним обов’язкових до виконання нормативно-правових актів (постанов правління НБУ, а також положень, інструкцій, правил, що затверджуються постановами).

Підзвітність: згідно зі ст. 51 Закону України «Про Національний банк України» НБУ підзвітний Президенту України та ВРУ в межах їх конституційних повноважень. Підзвітність означає, насамперед, повноваження цих органів по призначенню Ради НБУ і Голови НБУ, а також періодичні звіти НБУ перед ВРУ, Президентом України, КМУ про його діяльність. НБУ щоквартально надає інформацію Президенту України, КМУ та Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності щодо безготівкової емісії у відповідному періоді, а саме:

• проведення операцій з рефінансування банків;

• проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку;

• проведення операцій на фондовому ринку.

Таким чином держава контролює діяльність НБУ як її уповноваженого органу управління у банківській сфері.

Право законодавчої ініціативи: згідно зі ст. 93 Конституції України НБУ володіє правом законодавчої ініціативи у ВРУ, поряд із Президентом України, народними депутатами України та КМУ.

Основна функція діяльності: відповідно до ст. 99 Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Слід зауважити, що у головною метою діяльності більшості центральних банків економічно розвинутих країн є підтримання цінової стабільності. Наприклад, відповідно до ст. 105 Угоди Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) головна ціль цієї системи – підтримання цінової стабільності, не перешкоджаючи якій ЄСЦБ повинна сприяти проведенню загальної економічної політики ЄС. При цьому під ціновою стабільністю розуміється щорічне підвищення індексу споживчих цін на території ЄС менше, ніж на 2 %¹. З врахуванням світового досвіду, а також зважаючи на реалії частих кризових явищ у банківській системі України законодавець в 2010 р. доповнив ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» положеннями про те, що при виконанні своєї основної функції НБУ має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Також НБУ у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню та підтримці цінової стабільності.

З іншої сторони, згідно зі ст. 5 Закону України «Про Національний банк України» одержання прибутку не є метою діяльності НБУ.

Незалежність: як свідчить міжнародний досвід, країни з незалежним центральним банком досягають кращих результатів в економіці. Для того, щоб забезпечити виконання своєї основної та інших функцій НБУ повинен бути захищений від втручання Президента України, КМУ, інших органів центральної виконавчої влади, впливових груп, об’єднаних корпоративними інтересами. Відповідні законодавчі гарантії закріплені у ст.ст. 6,52,53 Закону України «Про Національний банк України». Зокрема, не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень НБУ, Ради НБУ, Правління НБУ чи службовців НБУ інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України».