ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ ТА ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

6.1. Тематичний план ДиСципліни

6.1.1. Розподіл навчального часу за розділами і темами для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” за спеціальностями: “фінанси і кредит” та “банківська справа” денної форми навчання.

	Кількість годин
Розділи і теми курсу	Разом	Лекцій	Семінарських (практичних) занять	Індивідуальної роботи	Підсумковий контроль	Самостійної роботи студентів
Тема 6. Сучасна парадигма формування стратегії.	16	2	1	-	5	8

Тема 6. Сучасна парадигма формування стратегії підприємства.

Основні питаня:

1. Зміст та фактори формування стратегії підприємства.

2. Стратегічний набір підприємства.

3. Характеристика загальних та загально конкурентних стратегій.

4. Основні підходи до формування товарно – продуктової стратегії.

5. Особливості формування ресурсних та функціональних стратегій.

Мета теми: узагальнити методологічні підходи до формування стратегічного набору підприємства в системі стратегічного управління підприємством і донести до студентів.

Основні терміни і поняття теми: життєвий цикл підприємства, життєвий цикл продукту, основні стратегії, продуценти стратегій, диференціація продукту, стратегічна зона, портфель бізнесу.

Зміст теми.

1. За своєю сутністю стратегія є набір правил для прийняття рішень, якими підприємство керується у своїй діяльності.

Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики.

2. Стратегічний набір – це система стратегій різного типу. що їх розробляє підприємство на певний відтинок часу, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також тенденції його пристосування до зовнішнього середовища. Існують такі стратегії:

• загальні для всього підприємства;

• загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками;

• продуктово-товарні;

• функціональні для кожної з підсистем підприємства;

• ресурси, які забезпечують досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального та продуктово-товарного типів.

Стратегічний набір має заповнити «стратегічну прогалину» підпри­ємства, тобто забезпечити умови для його саморозвитку.

Стратегічна прогалина — це інтервал між можливостями, зумовленими наявними тенденціями зростання підприємства, та бажаними орієнтирами, необхідними для розв’язання нагальних проблем зростання та зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі

Як правило, прогалину компенсують уведенням нових продуктів (за умов збереження або виробництва існуючих) і заповненням нових ринків існуючими та новими товарами.

Ієрархія «стратегічного набору» акціонерного товариства

3. Загальні та загальні конкурентні позиції формує правління підприємства; функціональні та ресурсні стратегії – апарат управління; продуктово-товарні стратегії – виробничі підрозділи.

До загальних стратегій відносять:

• стратегії зростання (за рахунок експансії, диферсифікації, вертикальної та горизонтальної інтеграції);

• стратегії підтримки (за рахунок захисту частки ринку; підтримки виробничого потенціалу; модифікації продукції);

• стратегії реструктуризації (за рахунок скорочення витрат, освоєння нових видів діяльності і ринків);

• стратегії скорочення діяльності;

• стратегія ліквідації;

• комбінація вищенаведених стратегій.

Будь-яка загальна стратегія базується на обраних загальноконкурентних стратегіях, характеристику яких дав М.Портер. До загальноконкурентних стратегій відноситься:

• стратегія лідирування у зниженні витрати, тобто перетворення у виробника з самими низькими витратами;

• стратегія диференціації товарів, спрямована на створенні у покупців уяви по існуючі відмінності власного товару від товару конкурентів;

• стратегія фокусування на вузький ніші ринку для обслуговування покупців з чітко вираженими особливими видами запитів.

Характерні ознаки конкурентних стратегій (згідно з підходом М. Портера)

Стратегія	Основні ознаки		Ризики
Лідирування на основі зниження витрат (цін)	Виробничі характеристики: «ніх­то не зробить це дешевше». Маркетингові особливості: «роз­рахунки ціни / низькі витрати» Стандартизована продукція: тіль­ки кілька різновидів, обмежені­сть вибору Ніяких значних змін у веденні справ: «репутація скромної та на­дійної компанії». Урахування особливостей «кривої досвіду»: зниження цін ® додатковий доход за рахунок зростання обсягів продажу та частки рин­ку ® зниження умовно-постійних витрат на одиницю продукції внаслідок ефекту масштабу. Висока продуктивність у розрахунку на 1 робітника. Зниження витрат на інновації. Можливості встановлення ниж­ньої границі ринкових цін: лідерська позиція дає змогу використовувати ціни як наступальну чи оборонну зброю. Допустимий низький маржинальний прибуток при великих оборотах.		При технологічному прориві (винаході, створення нової технології) — ризик втратити перевагу Сходження нанівець зроблених раніше інвестицій. Необхідність додаткових витрат («витрати кон­версій») на реконструкцію (ліквідацію) масового виробництва. Дослідження конкурентами тих самих показників внас­лідок імітації та цілеспрямова­них заходів щодо зниження витрат. Запізнення з реакцією на зміни на ринку внаслідок надзосередження на проблемах витрат. Інвестиційне зростання витрат, внаслідок чого неможливо звести до мінімуму переваги диференціації.
Диференціація	Виробничі характеристики: «ніхто не зробить це краще». Маркетингові особливості: «наші продукти (послуги) — найкращі серед інших». Основа — різноманітність, ви­бір за моделями, партіями, дета­лями, обслуговуванням тощо. Створення більше однієї відмінної характеристики товару (послуги). Різноманітні інновації. Індивідуальні ціни, які перевищують витрати на отримання різноманітних ознак. Інтенсивна рекламна та збутова діяльність.		Привабливість диференціації (тобто особливість асорти­менту, додаткових послуг) може стати меншою, ніж еко­номічні мотиватори, оскільки диференціація, як правило, дорого коштує (порівняно з серійним і масовим виробництвом аналогічної продукції). Потреби у диференціації змен­шаться внаслідок підвищення інформованості споживачів про ситуацію на ринку взагалі та по окремих групах товарів. Імітація може приховати різницю між товарами (особливо на етапі зрілості галузі).
Стратегія фокусування	Виробничі характеристики: «ви­готовлене саме для тебе». Маркетингові особливості: «ми задовольняємо твої потреби кра­ще за всіх». Спеціалізація на певну нішу: сегмент покупців, географічний регіон, кінцеве споживання . Конкурентні переваги захищаються: а) лідируванням на основі зниження витрат у певному сегменті ринку або б) поглибленою дифе­ренціацією (виготовлення про­дукту або надання послуги для задоволення особливих потреб споживачів цільового сегмента).	Зниження ефекту диференціації фокусуванням за рахунок підвищення витрат на обслуговування вузької стратегічної цільової групи («рух ліворуч від точки беззбитковості»). Скорочення відмінностей у характеристиках потреб вузької стратегічної групи та ринку взагалі (потенційна витрата споживачів). За рахунок подальшої сегментації ринку всередині стратегічної цільової групи, що здійснює конкурент (втрата спожи­вачів).

4. На вибір продуктово-товарної стратегії підприємств здійснюють вплив наступні фактори:

• конкурентне середовище і стратегія конкуренції фірми;

• стан портфелю продукції фірми;

• місце, яке займає маркетинг в управлінні фірмою.

Аналіз товарного асортименту підприємства є основою вибору конкурентної стратегії. Для такого аналізу використовуються три матриці: росто-дольова матриця Бостонської консалтингової групи; 9-секційна матриця "Дженерел-Електрик-Мак-Кінсі", а також матриця "балансу життєвих циклів".

Концепція створення та реалізації продуктової стратегії

5. Ресурсна стратегія – це узагальнена модель дій підприємства у зоні стратегічних ресурсів, необхідних для досягнення визначених цілей за допомогою координації та розподілу ресурсів компанії між окремими сферами її діяльності. До основних видів ресурсів, відносно використання яких формуються ресурсні стратегії, відносять матеріально-сировинні ресурси, техніку та технологію, трудові, фінансові, інформаційні та енергетичні ресурси.

Функціональна стратегія – тип забезпечуючої стратегії у стратегічному наборі, що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми. До основних функціональних стратегій підприємства відносять маркетингову, виробничу стратегії, стратегію НДПКР, стратегію фінансування, стратегію управління персоналом, стратегію матеріально-технічного забезпечення та стратегію розвитку загального управління.

Семінар.

Для більш глибокого засвоєння програмного матеріалу на занятті пропонується розглянути наступні питання:

1. Поняття бачення й місії підприємства та їх складових.

2. Класифікація та ієрархія цілей підприємства.

4. Етапи визначення напрямку руху підприємства.

5. Склад та основні продуценти стратегічного набору підприємства.

6. Методи вибору загальної, загально-конкурентних та функціональних стратегій розвитку підприємства.

З метою розвитку навичок наукового пошуку студентам пропонується підготувати та обговорити на занятті доповіді по одній з тем :

1. Вибір цілей та їх реалізація в японських компаніях.

2. Практика формування місії та цілей на вітчизняних підприємствах.

3. Прибуток в системі стратегічних цілей.

4. Методологія формування товарно – продуктової та ресурсної стратегіїй.

5.Необхідність та можливість формування портфельних стратегій на вітчизняних підприємствах

Рекомендована література [1, 2, 3, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17]