9.Управління зв’язками з громад кістю. Етапи планування пр-активності.

Зв'язки з громадськістю англ. public relations, PR — мистецтво досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.

У вузькому розумінні — це систематична діяльність компанії, що спрямована на зміну переконань, ставлення, думок (опіній) та поведінки різних груп людей (цільових груп) стосовно компанії, її продуктів, послуг, а також конкретних проблем, ідей та дій. PR водночас може бути достатньо оперативним інструментом комунікаційної стратегії компанії, реалізуючи довгострокові задачі зі:

• створення та підтримки корпоративної репутації компанії,

• налагодження необхідних контактів,

• переконання конкретних цільових груп.

Як функція управління паблик рілейшнз охоплюють наступне:

- передбачення, аналіз та інтерпретацію громадської думки, ставлень і спірних питань, що можуть позитивно або негативно вплинути на діяльність та плани організації;

- консультування керівництва на всіх рівнях організації з питань прийняття рішень, визначення напрямків дії та комунікації з урахуванням як громадських наслідків його діяльності, так і соціальної й громадянської відповідальності організації в цілому;

- постійну розробку, виконання і оцінку програм діяльності та комунікації з метою забезпечення розуміння цілей організації з боку інформованої публіки, що є важливою передумовою їх досягнення. Це можуть бути програми маркетингу, фінансування, збирання коштів, відносин з службовцями, громадою або урядовими установами тощо;

- планування і реалізацію зусиль організації, спрямованих на вдосконалення соціальної політики;

- розробку цілей, складання плану та бюджету, добір і підготовку кадрів, визначення засобів, іншими словами, управління ресурсами для виконання всього вищезазначеного.

1) аналіз вихідної (реальної) ситуації, вивчення її особливостей, характерних рис, тенденцій;

2) вивчення громадської думки шляхом використання опитувальних листів, анкет, усного опитування для виявлення лідера цільової аудиторії.

3) з'ясування реакції цільової аудиторії на цілі, форми і методи проведення кампанії зі ЗЗГ.

Загальна система заходів з установлення тісної взаємодії зі ЗМІ, використання можливостей ЗМІ для впливу на цільові аудиторії в інтересах фірми і споживача та вдосконалення її послуг;

4) вивчення й аналіз цільових аудиторій за професійними інтересами, а також їх чисельності і представництва;

5) аналіз результатів досліджень порівняно з минулими та поточними даними (показниками) з використанням оцінок динаміки результатів;

6) визначення наявного і перспективного діапазонів цільових аудиторій, на які розраховані кампанії зі зв'язків із громадськістю.

10. Дослідження проблеми методи досл

Монито́ринг СМИ (англ. Media monitoring service) — отслеживание сообщений СМИ, соответствующих заданной тематике. Мониторинг СМИ используется для изучения эффективности PR- и рекламных кампаний, составления формируемого СМИ «портрета» организации или персоналии, оценки общественного резонанса того или иного действия, отслеживание действий других компаний или индивидуумов.

Как правило, мониторинг СМИ включает в себя следующие фазы:

Наблюдение за рядом потенциальных источников (телеканал, радиостанция, периодическое печатное издание, блог и т. п.);

Сохранение найденного материала;

Фильтрация и категоризация;

Передача собранного материала для дальнейшего анализа.

Продуктом мониторинга СМИ может являться фрагмент или полный текст статьи периодического печатного или интернет-издания, клиппинг (бумажный или электронный документ, включающий в себя графическое изображение статьи в том виде, как она была опубликована в оригинале), транскрипт эфирного вещания, видео- или аудиозапись эфира, эфирная справка, статистический отчёт, дайджест.

Одним з методів, часто використовуваних в PR, є опит громадської думки (opinion poll), в ході якої представникам конкретних груп громадськості (вибірці) задаються певні питання.

На основі отриманих відповідей визначається процентне співвідношення людей з різними точками зору на питання, що цікавить дослідників. Вибірка може бути складена, наприклад, з чоловіків, жінок, що полягають в браку, або самотніх людей, з представників різних вікових і соціальних груп (див. гл. 20).

Слід особливо відзначити, що, як правило, PR направлений на досягнення змін, а не на створення сприятливої думки, яка буде лише одним із следствій цих змін.

Конвент – аналіз -це переведення в кількісних показників масової текстовці (чи записування на плівці) інформації з послідовній статистичній її обробці.

Фокус-група — якісний метод дослідження, групове інтерв’ю організоване у вигляді розмови кількох респондентів, зазвичай 6-12 осіб, на задану інтрев'юером модератором тему. На відміну від класичних інтрев'ю комунікація відбувається переважно між самими респондентами, а модератор лише направляє розмову в потрібне русло. Фокус-групи широко використовуються в соціологічних та маркетингових дослідженнях. Метод дозволяє розкрити мотивацію людей, побачити варіанти сприйняття/ставлення до проблеми тощо. Але ніколи не слід забувати, що фокус-група це якісний метод і на його основі не можна робити кількісних висновків.

Глибинне інтерв’ю — вид інтерв'ю, якісний метод соціологічних та маркетингових досліджень. Особливістю глибинних інтрев'ю є їх триваліст, детальність, нестандартизованість, врахування невербальних сигналів таких як інтонації, жести, пози, підвищена увага до особистості респондента. Метою такого інтерв'ю є глибоке розкриття досліджуваного питання, з'ясування деталей, відкриття нового, а не лише оцінка вже відомих фактів. Часом лише в ході такого інтрев'ю можна отримати певну інформацію яку респондент за інших умов не скаже, а глибинне інтрев'ю може як спровокувати його на відвертість так і дає можливість поставити перед респондентом певну проблему і досягти її правильного розуміння. Але цей метод має і свої вади — складність, високі вимоги до кваліфікації інтерв’юера його можлива упередженість, нестандартизованість, вплив на респондента і навіювання. В ідельному випадку респондента питають про питання які він вже попередньо обдумав і з яких має чітку позицію. В таких випадках ефект навіювання мінімальний. Але якщо тема опитування не є для респондента актуальною і в нього немає готових відповідей то людина починає на ходу роздумувати над питанням та ще й під впливом питань інтрев'ю та особистості інтерв’юера, в таких умовах респондент не завжди приходить до тих висновків які зробив би сам в результаті довгих роздумів, що й впливає на відповіді.