5. Магістерська робота: поняття та її підготовка

Вищим ступенем підготовки кваліфікованих спеціалістів є магістри.

Магістр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістерська освітньо-професійна програма включає в себе дві приблизно однакові за обсягом складові — освітню і науково-дослідну. Зміст науково-дослідної роботи магістра визначається індивідуальним планом. Одночасно призначається науковий керівник, котрий повинен мати науковий ступінь і (або) вчене зван­ня і працювати вданому ВНЗ.

Підготовка магістра завершується захистом магістерської роботи на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Магістерська робота не розглядається як науковий твір вищого ґатунку, оскільки ступінь магістра - це не вчений, а лише акаде­мічний ступінь, який підтверджує освітньо-професійний рівень випускника вищої школи і свідчить про наявність у нього знань, умінь і навичок, притаманних науковому працівникові-початківцю.

Вимоги до магістерської роботи в науковому відношенні виші, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації.

Процедура підготовки і захисту магістерської роботи подібна до захисту дипломної роботи і є спрощеною порівняно з кандидатською і докторською дисертаціями.

Спрощеною є й сама процедура публічного захисту магістерської роботи, оскільки не потрібно призначати офіційних опонентів і провідної установи. Така робота підлягає лише обов'язковому рецензуванню. Незважаючи на суттєві відмінності між магістерською роботою і кандидатською дисертацією, принципи їх підготовки - загальні.

По закінченні навчання випускникові магістратури видається диплом, в додатку до якого вказується тема магістерської роботи.

Студенти, котрі успішно закінчили магістратуру, як правило, продовжують навчання в аспірантурі.

6. Типові вимоги до написання курсової роботи

Оформлення курсової роботи (далі КР) здійснюється відповідно до Державного стандарту України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення» та інших нормативних документів. Основні вимоги викладені в додатку 1 Методичних вказівок і рекомендацій щодо виконання семінарських та практичних занять, організації індивідуальної та самостійної роботи студентів

Тема 8. Інформаційне забезпечення наукових досліджень в економіці

План

1. Класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень.

2. Економічна інформація, її класифікація і призначення у науково-дослідному процесі.

3. Кодування економічної інформації та використання її у науково-дослідному процесі.

4. Фактографічна інформація та використання її у науково-дослідному процесі.

5. Методи пошуку і збору наукової інформації.

6. Організація роботи з науковою літературою.

7. Форми обміну науковою інформацією.

1. Класифікація інформаційного забезпечення наукових досліджень

Інформація — це відомості про події, процеси, які відбуваються у господарській діяльності людей, природі, суспільстві. Інформація є об'єктом збереження, передавання і перетворення для використання в будь-якій сфері людської діяльності. Розрізняють інформацію звукову, текстову, цифрову та ін.

Повідомлення — форма подання інформації. Кожна інформація має свої форми подання, які полягають у зміні будь-якої величини: висоти і частоти коливань звуку, інтервалу між імпульсами тощо. Ця змінна величина називається сигналом, тобто носієм інформації.

Завданням інформаційного забезпечення (далі – ІЗ) є інформування про стан досліджуваних об'єктів, функціонування їх і відповідності нормативно-правовим актам та законодавству. ІЗ є засобом комунікації науковців з питань, що стосуються їхньої професійної діяльності.

ІЗ господарського механізму ускладнюється відповідно до зростання бізнесу і виробництва та прискорення науково-технічного прогресу. Збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підприємств. Зростання обсягів інформації ускладнює організацію і методику проведення досліджень на рівні мікроекономіки.

Економічна інформація — це сукупність відомостей, які характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність.

Виходячи із завдань ІЗ і ролі в науково-дослідному процесі, в основу його класифікації покладено професійну інформаційну комунікацію, пізнавальність інформації та зміст ІЗ.

Професійна інформаційна комунікація ґрунтується на контактах працівників, зайнятих у науково-дослідному процесі.

Розрізняють такі види професійної інформаційної комунікації наукових працівників:

робочу — між членами підрозділу при здійсненні наукових досліджень;

інформаційну пряму — дослідження інформації про стан досліджуваних об'єктів та поведінки їх у динамічних процесах діяльності підприємств;

інформаційну непряму — вивчення нормативно-правових актів, які регулюють поведінку досліджуваних об'єктів, методичних вказівок та інструкцій щодо виконання науково-дослідних процедур, службове листування тощо;

інформаційну опосередковану — вивчення даних про діяльність підприємств однієї галузі і зіставлення їх з даними досліджуваного підприємства, спеціальної літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.

В інформаційному контакті дослідники використовують принципи інформатики — науки, яка вивчає будову і загальні властивості інформації, закономірності її створення, перетворення, передавання і використання у різних сферах діяльності людини.

Щодо наукових досліджень з економіки, інформація — це сукупність будь-яких відомостей про стан і зміни параметрів об'єктів або відповідності їх нормативно-правовим актам..

За ступенем пізнавальності інформацію у науково-дослідному процесі поділяють на нову, яка відображує новизну запропонованого рішення або обґрунтовує причину недоліків, виявлених дослідженнями (наприклад, результати інвентаризації цінностей, факторного аналізу виконання плану виробництва і реалізації продукції) і релевантну, яка раніше була у аналогах, тобто прототипі (звітності про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства).

За змістом ІЗ науково-дослідного процесу поділяють на законодавче, планове і нормативно-довідкове, а також договірне, технологічне, організаційно-управлінське і фактографічне.

Законодавче — сукупність законів, які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки. В Україні законодавство здійснюється винятково Верховною Радою України.

Законодавче забезпечення включає в себе також законодавчі акти з питань цивільного, трудового, кримінального і адміністративного права, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській діяльності досліджуваного підприємства.

Окрему групу становлять нормативно-правові акти, які приймає виконавча влада на додержання чинного законодавства. До таких актів належать укази Президента України, постанови і розпорядження уряду України з питань економічного і соціального розвитку держави.

Планове і нормативно-довідкове — сукупність інформації, яка є в планах економічного і соціального розвитку досліджуваного підприємства; норми і нормативи витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; утворення фондів економічного стимулювання, пільгових податків та ін.; розміри платежів до державного бюджету, з соціального страхування та ін.

Договірне — господарські угоди, контракти з суб'єктами підприємницької діяльності, складені досліджуваним підприємством та затверджені в установленому порядку. До них належать договори на поставку сировини, товарів, реалізацію продукції тощо.

Технологічне — технічна документація з технології виробництва продукції, робіт, міждержавні та державні стандарти, технічні умови якості продукції, галузеві стандарти, проектно-технічна документація та інші, які використовуються на досліджуваному підприємстві.

Організаційно-управлінське — організаційно-розпорядчі документи, що затверджені вищестоящою організацією, накази, розпорядження, службове листування.

Фактографічне — сукупність даних економічного характеру про факти (операції), які дійсно відбулися у діяльності підприємства, відображені у первинних документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і оперативного обліку, у звітності про діяльність підприємства.

Класифікація ІЗ спрямована на всебічне інформування працівників, зайнятих у науково-дослідному процесі, про стан і зміни у функціонуванні об'єктів, які досліджуються.