2.2 Ідея твору

Основна ідея твору полягає в створенні та передачі особливих форми і ритми у природі та у декоративно-прикладному мистецтві. Ритм – поняття складне, що базується на поступових кількісних та якісних змінах в чергуванні елементів, на закономірності зміни порядку. Ритм як життєвий імпульс проявляється у всіх явищах природи. Зміна дня і ночі, пори року, фізіологічні зміни розвитку людини – все це часові ритми, що пов’язані з якісними змінами фізіології і анатомії людини, з підвищенням її розумового і духовного рівня. Будь-яка особистість знаходиться в системі розвитку всього людства, що живе на Землі, а Земля, в свою чергу, є часткою Всесвіту, який також має свій розвиток і рух, тобто визначений ритм. Фізіологи і психологи визначили, що людина реагує не тільки на власні ритми серця, дихання, але вона здатна засвоювати ритми, що йдуть ззовні. Процес засвоєння ритму досить складний, він проходить як на рівні природжених безумовних рефлексів, так і умовних, що придбані людиною на протязі життя. Сучасні наукові дослідження доказують, що ритм визнається подразником, який здатен формувати естетичні почуття людини.

Ритм буває простим, коли змінюється одна закономірність (форма, колір, відстань між елементами і т.п.) і складним, коли зміни відбуваються одночасно з різними характеристиками. Ритм не тільки збагачує композицію, а й допомагає її організувати. В одній композиції може бути кілька композиційних елементів, побудованих на ритмі, які розвиваються паралельно, перетинаються або ж рухаються в протилежних напрямках.

Рівномірне чергування активних і пасивних елементів називається метром. Відстань від одного активного елемента до другого називається динамічним кроком. Яскравим прикладом метричного ряду слугує орнамент. Різноманітні хвилеподібні і прямі лінії, хрестики, ромбики, кружечки тощо – все це повна

інформація, яка формується в смузі, на площині чи на об’ємі, народжуючи тим самим орнаменти з неповторною декоративністю. Метричні композиції широко використовуються в декоративно-прикладному мистецтві. Це пов’язано не тільки з потребою людини оточувати себе предметами, що створюють певний психологічний клімат, але й технологією виготовлення того чи іншого твору.

2.3 Композиційний аспект твору

Декоративне мистецтво- це багатогранне художнє явище.

Надзвичайно велике навантаження в декоративній композиції несе ритм, особливо в орнаментиці. Ритм у природі, безперечно, передував ритму в мистецтві. Видимі ритми в кристалах, в їх чудово різноманітних просторових формах. Існують ритми тимчасові в живій природі, в організмах: пульс - стискання і роз тискання серця, вдих і видих; нормальний рух кінцівок відбувається з рівними інтервалами ритмічними в часі і просторі. Якби ритму не існувало в первозданній природі, то навряд чи він міг би виникнути у праці і в мистецтві. Будь-який художній твір являє собою боротьбу протилежних сторін, — це виявляється і в сюжеті (в протиставленні характерів, ситуацій, і в формальному вирішенні) і в відносинах предметів та простору, в колірних відносинах, тональних, в русі, в рівновазі і так далі. Всі суперечливі моменти в композиції врівноважуються, приводяться до гармонійної впорядкованості . Є елементи зображення, вони знаходяться в гармонії між собою, впливають на емоції глядача, народжувати певні асоціації, тобто мати власну естетичну цінність. У цьому випадку гармонія форм, колірних відносин, боротьба протилежностей сама стає "сюжетом" і сенсом картини. У картині може переважати або образно-сюжетний початок або структурний початок, виражений у формальних відносинах елементів композиції. Але композиція, яка є поняттям організуючим, органічно поєднує в собі обидві сторони, — і закономірності її побудови підпорядковані закону гармонійної єдності змісту та форми. Художники часто порівнюють, і вони мають рацію, зображення фарбами з музикою, у якій окремий звук сам нічого не означає, але разом з іншими звуками створює мелодію. Можна зіграти цю мелодію в більш низькому чи високому тоні, але вона все ж залишиться мелодією. Якщо порушити взаємозв`язок, визначену послідовність звуків — мелодія перестане існувати.

ВИСНОВОК

Ритм – це повторення елементів та інтервалів між ними, об’єднаних подібними ознаками (співвідношеннями, тотожними нюансами і контрастами). Для метричних композицій характерна статика. На відміну від метра ритм надає композиції динамізм і породжує рух з більш складною характеристикою. Основне правило читання ритмічного ряду – обов’язкове повторення елементів або інтервалів не менше 3-5 разів. Число “три” є тим самим мінімальним числом, яке дозволяє достатньо точно і чітко визначити будь-яку різноманітність.

Ритм у природі, безперечно, передував ритму в мистецтві. Видимі ритми в кристалах, в їх чудово різноманітних просторових формах. Існують ритми тимчасові в живій природі, в організмах: пульс - стискання і розтискання серця, вдих і видих; нормальний рух кінцівок відбувається з рівними інтервалами ритмічними в часі і просторі. Якби ритму не існувало в первозданній природі, то навряд чи він міг би виникнути у праці і в мистецтві.

Ритми в природі - просторові і тимчасові - служать прототипом для художніх ритмів, а проте останні так само об'єктивні, як і перші, хоча створюються задумом людини в техніці і в мистецтві.

Ритм в мистецтві, на відміну від ритму поза художнього, є засобом зробити образ легко сприйманим, ритм посилює вплив образу на глядача, слухача і читача як потенційного слухача. Інакше кажучи, ритм підпорядкований образу, він - засіб створення образу. Художні образи різняться між собою, і тому ритми в мистецтві - часовому і просторовому - дуже різні і складні. Поза мистецтва вони одноманітні і є побічним результатом дії механізму, маятника чи машини. Ритм старше мелодії, а тим більше гармонії.

Ритм стає художнім лише тоді, коли він народжується і створюється як елемент композиції в мистецтві. Одиниця ритмічного повтору може бути простою і складною. Наприклад, портик будівлі може складатися з одиничних колон однакової форми і рівного обсягу, віддалених один від одного на рівній відстані. А може будуватися і з парних колон; тоді одиниця повтору дещо ускладнюється: дві однакових колони за формою й обсягом мають між собою невеликий проміжок, а пари колон розділені великими і рівними інтервалам. У поезії і в музиці одиниці повтору і паузи між ними можуть досягати нескінченного різноманіття. Пауза, проміжок, інтервал входять до складу ритму.

Ритм надає композиції динамізм і породжує рух з більш складною характеристикою. Динаміка ритму обумовлюється закономірним чергуванням однорідних елементів і простору. У мистецтві ритм розуміється як синтез кількості та якості у виразі художньої форми. Для спостерігача, що сприймає твір мистецтва, існують два типи ритму: активно-динамічний і пасивно-динамічний. До першого відносяться звукові (музичні), танцювальні, світлові і інші ритми, тобто ритми, які з'являються і зникають в певних часових рамках. До другого (пасивного) типу відносяться ритми в архітектурі, живописі, скульптурі, графіці, де пластичні форми знаходяться постійно і відчуття ритму виникає з співвідношення реальних та існуючих елементів. Вплив на спостерігача активно-динамічного ритму багато в чому залежить від тривалості його сприйняття. У пасивно-динамічному ритмі головним стає характер кожного елемента, його просторове положення, виразність композиційних елементів. Ритм буває простим, коли змінюється якась одна закономірність (форма, колір, фактура або відстань між елементами), і складним, коли зміни відбуваються відразу за декількома параметрами.

Метричні композиції часто використовуються в декоративно-прикладному мистецтві. За приклад можна взяти процес нанесення малюнка на тканину. За старих часів на дерев'яній дошці вирізали рельєф, умочували у фарбу і накладали дошку на тканини і таким чином друкується малюнок. Ця дошка і є метр - процес накладення неодноразово повторювався, створюючи цілісне зображення. Рисунок замислювався так, щоб якомога непомітні були лінії стиків. Такі метричні композиції ще мають назву - раппорт. Зазвичай вони застосовуються при створенні малюнка на тканинах. В основному метричні композиції статичні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нариси з історії українського декоративно-- прикладного мистецтва Під ред. П.М. Жолтовського. —Видавництво Львівського університету, 1969р.

2. Штикалова Т. Я. Народное искусство на уроках декоративного рисования. – М., 1979р.

3. Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках

изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1974р.

4. Сезнюк П. К. Композиція в декоративному мистецтві.—Київ: "Радянська школа", 1988 р.

5. htt://www.artprojekt.ru/school/compozicia/002.html

6. http://atstyle.com.ua/

7. http://koloristika.info/t_knkt.php

8. http://bse.sci-lib.com/article097096.html

ДОДАТКИ