3.Основні клінічні прояви хвороби, ускладнення.

Інкубаційний період триває від 2 тиж. до 3 міс., іноді - до року.

Згідно з класифікацією ВООЗ, клінічний перебіг хвороби можна поділити на 5 стадій:

• гострого захворювання;

• безсимптомного носійства;

• переметуючої генералізованої лімфаденопатії;

• СНІД-асоційованого комплексу;

• власне СНІДу.

Стадію гострого захворювання виявляють лише у третини інфікованих, її клінічні прояви частіше нагадують інфекційний мононуклеоз. З'являються гарячка, тонзиліт, збільшуються різні групи лімфатичних вузлів (мал. 51), печінка і селезінка, рідше виникають диспепсичні та менінгеальні явища, різноманітні висипання.

Через 1-6 тиж. загальний стан хворого покращується, клінічні симптоми зникають. Складається враження, що настало видужання. У дійсності ж хвороба перейшла у стадію безсимптомного носійства, яка може тривати від 2 до 10 років. У цей час інфікований почуває себе добре і тому веде звичайний спосіб життя.

Стадія персистуючої генералізованої лімфаденопатії триває до 2-3 років. ВІЛ-інфіковані залишаються працездатними. Єдиною клінічною ознакою хвороби є збільшення різних груп лімфовузлів – задньошийних, надключичних, пахвових, ліктьових та інших

Підозрілими щодо ВІЛ-інфекції вважають осіб, в яких збільшені 2 лімфовузли чи більше у 2-х і більше анатомічних ділянках, ідо відзначаються понад 1 міс.

Внаслідок ослаблення імунної системи розвивається СНІД-асоційований симптомокомплекс, або преСНІД, що є четвертою клінічною стадією. Вона триває до 6 міс., рідше довше. Цей період характеризується великою різноманітністю проявів.

4.Характерні ознаки преСніДу

•тривала (понад 1 міс.) гарячка (до 38-40 °С) нез'ясованої етіології, з частими і рясними потами

•пронос, що триває понад 1 міс.

•зменшення маси тіла на 10 % і більше

•системне збільшення лімфовузлів

•гноячкові ураження шкіри (гнійні фолікуліти)

•випадання волосся на голові та облисіння

•тривалий кашель, задишка

•грибкове ураження слизової оболонки ротоглотки і стравоходу

•рецидиви герпесу

•спленомегалія

•зміни в крові (тромбоцитопенія, лімфопенія, зменшення кількості Т-хелперів)

Незважаючи на вказані зміни, СНІД-асоційований симптомо-комплекс безпосередньо не загрожує життю хворого. Періодично настає суттєве покращання здоров'я, навіть клінічна ремісія, і тоді складається враження про видужання.

5.Власне снід.

Наступна, остання стадія - власне СНІД. Він зумовлений повною неспроможністю імунної системи. Клінічна картина залежить від приєднання тяжких інфекційних хвороб або саркоми Капоші. Інфекційні захворювання часто спричинені умовно-патогенною або навіть сапрофітною флорою, що бурхливо розмножується в умовах нестачі захисних сил.

СНІД має багатолику та різнобарвну клінічну картину. За влучним висловленням одного вченого, "щоб знати СНІД, необхідно знати всю медицину". У хворих на СНІД описано нашарування понад 200 інфекційних хвороб, з них дуже небезпечними є 20 (генералізований герпес, токсоплазмоз, сепсис тощо). Внаслідок цього вони виснажені, кахектичні Ураження дихальної системи відзначаються в 50-100 % хворих. В Україні найчастіше виявляють туберкульоз легень, на Заході - пневмоцистну пневмонію, збудником якої є найпростіші. Часто приєднуються гострі респіраторні захворювання вірусної, бактерійної і навіть грибкової етіології.

Про ураження центральної нервової системи свідчать частий біль голови, ослаблення пам'яті, байдужість, розвиток недоумства, інша неврологічна симптоматика. У дітей відзначається затримка психічного та фізичного розвитку. Нервову систему здебільшого уражають токсоплазми, цитомегаловіруси, а також віруси герпесу. Можуть розвинутись енцефаліти, неврити та радикуліти, зрідка - лімфома мозку.

При СНІДі часто розвиваються тривалі проноси, які спричинюються найпростішими та супроводжуються метеоризмом, гарячкою, зневодненням, вітамінно-білковою недостатністю. Випорожнення смердючі, рясні, водянисті, знебарвлені. Серед хворих розповсюджені гельмінтози.

У дорослих виникає саркома Капоші .При ній первинні елементи (темно-коричневі плями, вузли і бляшки з крововиливами) з'являються на шкірі голови і тулуба, висипання нагноюються та виразкуються, метастазують у внутрішні органи.

Тривалість життя хворих частіше не перевищує 1,5 року.