39.Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.

Варто зауважити, що за умов ідеологічного диктату та поширення денаціоналізованої масової культури зберігалася тенденція до відродження української духовності та культури. Розвиткові такої тенденції сприяли передові українські громадські діячі. Так, у період політичної відлиги відбулась відносна лібералізація політики КПРС стосовно національних культур, зокрема української. Під впливом громадської думки, яка, створювалась зусиллями таких провідних діячів української культури, як М.Рильський, М.Шумило, П.Плющ, П.Тимошенко, відбулося певне покращення мовної ситуації, зокрема був перевиданий "Словник української мови" Б.Грінченка, зроблені кроки в напрямі українізації системи вищої та середньої спеціальної освіти, передусім у західних областях України. Проте головним наслідком "відлиги" стало формування генерації молодих українських письменників, поетів, публіцистів, митців, так званих «шістдесятників», які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися всіма доступними засобами проти комуністичної тоталітарної системи.

Нові художні висоти долає український кінематограф. На екранах України − фільми "Камінний хрест" і "Захар Беркут" Л. Осики, "Сон" В. Денисенка, "Білий птах з чорною ознакою" Ю. Іллєнка, "Вавилон XX"− режисерський дебют І. Миколайчука. Феноменальний успіх вдома і за кордоном очікував кінострічку С. Параджанова "Тіні забутих предків".

На театральній сцені України розкрились великі й різнобічні мистецькі обдарування А. Бучми, В. Добровольського, Г. Юри, А. Роговцевої, Б. Ступки,. Пісенну славу України примножувала й збагачувала творчість Є. Мірошниченко, Д. Гнатюка, Б. Руденко, А. Солов´яненка, Р. Кириченко, С. Ротару.

Вражають уяву досягнення українського музичного мистецтва. Це опери С. Людкевича, В. ЖуковськогоВ. Кирейка; симфонії Б. Лятошинського, М. Колесси, В. Борисова; балети К. Данькевича, Д. Клебанова, В. Нахабіна. У вокальному й симфонічному жанрі плідні здобутки М. Вериківського, П. Козицького, хоровому й пісенному − П. Гайдамаки, В. Івасюка, М. Машкіна.

Творча та громадська діяльність літераторів Л.Костенко, В.Симоненка, І.Драча, М.Вінграновського, І.Світличного, В.Стуса, В.Марченка, М.Руденка, Є.Гуцала, В.Мороза, В.Чорновола, О.Тихого, Ю.Литвина та багатьох інших, спрямована на відродження національної самосвідомості та гідності, становить героїчну сторінку в історії української культури. Проте "відлига" закінчилась трагічно для покоління "шістдесятників". Тоталітарний режим вдавався й до прямих репресій. В ув´язненні помирають В. Стус, О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко. Переслідувань зазнали письменники І. Дзюба, Є. Сверстюк, І. Світличний, Б. Чичибабін, художники І. Гончар, А. Горська, Л. Семикіна, О. Заливаха, Г. Севрук та ін.

40.Творчість діячів української культури в еміграції.

Невід'ємну складову частину процесу національно-культурного відродження складає творчість представників української еміграції. Високохудожню спадщину залишив відомий поет, есеїст, критик і публіцист Є.Маланюк "Україна-Скитія, степова Гелада". Поет, перекладач, художник, мистецтвознавець С.Гординський перекладав вірші Горація, Овідія, В.Гюго. Дж.Байрона, Ф.Шіллера тощо.

Серед письменників, які викривали тоталітарну систему нищення особи, привертає увагу творчість І.Багряного. Його романи "Звіролови" і "Сад Гетсиманський" розкрили перед світом національну трагедію поневоленого в центрі Європи народу.

Світового визнання набула творчість скульптура О.Архипенка, з ім'ям якого пов'язаний розвиток скульптурної пластики XX ст. З-поміж відомих українських скульпторів слід згадати М.Черешньовського, котрий створив пам'ятники Лесі Українці в США і Канада; Лео Моля, автора пам'ятників Т.Шевченкові у Вашингтоні та Буенос-Айресі. Світовим визнанням користується творча спадщина графіка, живописця, мистецтвознавця Я.Гніздовського – графічні твори "Соняшник", портрет М.Скрипника "Пшеничний лан", "Селянський хліб».

В розвиток музичної культури значний внесок зробив композитор А.Рудницький.

Відомі праці в царині історії української філософії створив Д.Чижевський. Оригінальні праці в сфері антропології та філософії історії залишили І.Мірчук, О.Кульчицький, М.Шлемкевич, В.Олексюк, І.Лисяк-Рудницький.

З усіх форм культурного розвитку поза кордонами України, мабуть, найуспішніше і творчо виявила себе українська вища школа. Першою українською вищою школою за кордоном був створений у Відні Український вільний університет. У 1923 р. група професорів філософського факультету Українського вільного університету − Д.Антонович, Д.Дорошенко, О.Колесса, В.Щербаківський заснували Українське історико-філологічне товариство. Другою за часом заснування була Українська господарська академія в Подєбрадах. У 20−30-х роках у Празі працював Український високий педагогічний інститут ім. М.Драгоманова, в якому готували вчителів для початкових та вищих шкіл.

Важливим культурним центром української еміграції був Український науковий інститут у Берліні, заснований 1926 р. При інституті працювали видатні українські науковці: філософ та історик культури І. Мірчук, історики Д. Дорошенко, С. Томашівський, Д. Олянчин, В. Кучабський, літературознавці Б. Лепкий, М. Гнатишак, К. Чехович.

Українська наукова спільнота за кордонами батьківщини мала серйозні досягнення в царині гуманітарних знань. Її зусиллями видано фундаментальну "Бібліотеку українознавства" у 22 томах. Визначною подією в науковому і культурному житті діаспори став вихід у світ багатотомної "Енциклопедії українознавства" за редакцією B. Кубійовича та "Словникової енциклопедії".

Широкий спектр досліджень у галузі суспільствознавчих наук проводили у діаспорі видатні науковці: історики Д. Дорошенко, C. Наріжний,; філософи І. Мірчук, Д. Чижевський; літературознавці Г. Костюк, Ю. Луцький; мовознавці І. Огієнко, Ю. Шевельов; правознавець А. Яковлів; мистецтвознавці Д. Антонович, В. Січинський, В. Щербаківський славіст К. Андрусишин; педагог С. Сірополк; етнограф З. Кузеля. В еміграції творили видатні митці О. Олесь, І. Багряний, В. Барка, Є. Маланюк, М. Орест, Т. Осьмачка, У. Самчук. Вони здійснили вагомий внесок у розвиток української науки.