36.Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.

1 етап-перша третина 20ст.- утвердилася модерні стична парадигма. Проявляється у імпресіонізмі, експресіонізмі, футуризмі, абстракціонізмі.

2 етап-тоталітарне панування сталінізму і утвердження соцреалізму.

3 етап-стихійний громадянський опір комуністичному режимові за допомогою культури і мистецтва.

4 етап-національно-культурне відновлення.

Модернізм - умонастрій епохи,світоглядна парадигма, основні засади якої плюралізм, анти нормативність, яскравий індивідуалізм та свобода самовираження. Течії і напрями:

Імпресіонізм – особисті враження, суб’єктивні переживання, спостереження.

Експресіонізм – вираження. Репрезентує об’єктивне вираження митця через вираження його емоцій та переживань. Вони намагались створити свій світ.

Символізм – звернення до духовного світу, до архетипів, символів, алегорій. У художній творчості головне підсвідоме. Авангард нового мистецтва поєднує у собі 3 напрями:

1. Футуризм – мистецтво майбутнього. Відкидання традиційної культури та її цінностей.

2. Фонізм – виявляє себе у емоційній та експресивній манері живопису. Характеризується динамікою та інтенсивністю колористики. Своєрідний живопис без правил.

3. Кубізм – мистецтво заради мистецтва. Принцип творчості передбачав розкладання всіх предметів і форм на прості фігури та їх пере комбінування. Стверджував ідею інтелектуального та аналітичного живопису.

4. Дадаїзм – безглуздість навколишньої дійсності та будь яких виявів творчості.

5. Сюрреалізм – намагання змінити реальний світ світом підсвідомого: галюцинацій, сновидінь, божевіллям яке вважалося джерелом натхнення. Закликали звільнитися від традиційної моралі, логіки, що пригнічує творчі можливості людини.

6. Абстракціонізм – далекий від дійсності –безпредметне мистецтво – відмова від реалістичного зображення предметів і явищ навколишнього світу. Їх замінювали абстрактними об’єктами.

37.«Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.

Національно-культурне відродження поч. ХХ ст. пов’язане з дослідженнями історії, культури, етнографії, філології. Активно діяло Наукове товариство ім. Т.Шевченкаяке видало понад 100 томів "Наукових записок.

З 1909 р. діяло Київське Товариство повітроплавання, де активно працював І.Сікорський, який став головним конструктором одного з перших у світі гелікоптерів. У Черкасах і Києві брати Кас'яненки збудували перший у світі літак широкого використання. Ю.Кондратюк написав працю "Завоювання міжпланетних просторів" – розвиток космонавтики.

У 1918 р. була створена Українська академія наук (УАН), першим президентом став В. Вернадський.Секретарем УАН був А.Кримський. Значний внесок в організацію УАН зробили українські вчені-академіки Тутковський,Тимченко, Петров, С.Єфремов, М.Біляшевський.

На етапі національного відродження значно пожвавилосьобразотворчоге мистецтво. Поштовх у цьому напрямі дала Українська академія мистецтв. Перший її ректор видатний художник-графік Нарбут.

В галузі авангардизму працював К.Малевич, футурист Д.Бурлюк. Імпресіонізм – І.Труш, О.Мурашко, М.Бурачек. Експресіоністичний напрям у галузі живопису розвивали талановиті українські художники О.Новаківський, О.Богомазов, Г. Нарбут.

Відомі новаторськими пошуками художники М.Жук, Василь і Федір Кричевські, П.Ковжун, В.Монастирський,М.Бойчук.

Найславетнішим українським скульптором світового модернізму став О. Архипенко.

Музична культура. Значний внесок у розвиток української музичної культури зробили М.Леонтович, Б.Підгорецький, П.Сениця та ін. Шлях авангарду в українській музиці торував композитор Б. Лятошинський. На Західній Україні плідно працювали композитори А.Вахнянин, Ф.Колесса, С.Людкевич,В.Барвінський.

У Львові відкрився Вищий музичний інститут ім.М.Лисенка, оперний театр. Тут працювали талановиті співаки С.Крушельницька, О.Руснак та ін.Культурно-просвітницьку роботу проводили музично-співацькі товариства "Руська бесіда", "Торбан", "Боян".

У Києві діяв "Молодий театр", який організували Лесь Курбас і Гнат Юра.Розвиток нового напряму в драматургії значною мірою пов'язаний з творчістю В.Винниченка, М.Куліша.

У широкому значенні поняття «Розстріляне Відродження» стосується української культури 1-ї третини ХХст., котре пов’язане з чільним культурним піднесенням у галузі літератури, живопису, музики, театру, і яке було жорстоко винищеним тоталітарним режимом сталінізму.

Загальне піднесення національної культури було тісно пов'язане з розвитком літературного процесу. Виникла велика кількість літературних об'єднань: «Ланка», «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України». Найвпливовішим був «Гарт». Виходили друком різноманітні художні збірки й альманахи.

Загальну політику українізації проводили М.Скрипник та М.Хвильовий. Навернення народу до української мови і писемності проводилося передусім працею членів товариства "Просвіта", представники якого брались за відбудову шкіл, хат-читалень, на свої кошти наймали вчителів, допомагали стипендіями бідним учням, влаштовували лекції та вистави.

Представники «Розстріляного Відродження»: Д. Бузько, К. Буревій, М. Вороний, В. Вражливий, Вухналь, І. Дніпровський,М. Драй-Хмара, М. Зеров,М. Йогансен, М. Козоріс, Ґ. Коляда, Г. Косинка, Г. Коцюба, М. Куліш, Л. Могилянська, Т. Осьмачка, В. Підмогильний, Є. Плужник, В. Поліщук, О. СоколовськийМ. Хвильовий Г.Чупринка.

Культурне піднесення в Радянській Україні припинилося коли розпочалось масове знищення талановитих діячів української літератури, мистецтва, науки.

38.Особливості радянської доби в українській культурі. Панування соцреалізму.

Радянська доба в українській культурі. Домінування соцреалізму. Соцреалізм – це художній принцип, що полягає у намаганні реалістично зобразити навколишню дійсність.

Гімн, ода, акафіст стали основними формами уніфікованої радянської літератури. Прославлення партії – основний зміст літературної творчості цього періоду. Взірцями соцреалістичної літературної творчості можуть слугувати поезії Тичини "Партія веде", "Пісня про Сталіна" М. Рильського, "Поеми про Кірова" М. Бажана. Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан, Юрій Яновський, О. Корнійчук, Петро Панч, Ю. Смолич, І. Сенченко, О. Копиленко, І. Ле, В. Сосюра, А. Головко, А. Малишко –головні представники уніфікованої літератури.

Трагічно склалася доля О. Довженка − одного з провідних діячів національного і світового кіномистецтва. До значних здобутків митця належать фільми "Звенигора", "Арсенал", "Земля", "Іван". Він був також автором документально-публіцистичних фільмів, п'єс, автобіографічної повісті "Зачарована Десна", кіноповісті "Повість полум'яних літ".

Ідеологічна цензура в галузі скульптури виявилася найвідчутніше. Показові в цьому відношенні Всесоюзний конкурс на проект пам'ятника Т.Шевченкові у Києві 1926 p., де були відхилені всі 26 пропозицій, а також Міжнародний конкурс на проект пам'ятника Т.Шевченкові у Харкові 1930 p., де були відхилені проекти відомих українських скульпторів Б.Кратко, А.Петрицького, І.Кавалерідзе та ін. Пам'ятники Т.Шевченкові у Харкові (1935 p.), Києві та Каневі (1939 р.) створив російський скульптор М.Манізер.

З березня 1947 р. першим секретарем ЦК КП(б)У став Лазар Каганович, і в Україні розпочалися нові повоєнні репресії діячів культури. Нищівній критиці були піддані твори А.Малишка, Ю.Яновського, О.Кундзіча, Т.Масенка, Л.Смілянського, О.Довженка. Монопольний диктат соціалістичної бюрократії призвів до приниження і, врешті-решт, морального занепаду духовної культури в її різних формах: від літератури до образотворчого мистецтва, і від філософії до релігії. Насильно привнесені ідеологічні постулати естетики соціалістичного реалізму, далекі від потреб розвитку української національної культури, мали, принаймні, два негативні наслідки: по-перше, сприяли формуванню кількох поколінь денаціоналізованих бездуховних конформістів; по-друге, призвели до поширення кон'юнктури в мистецтві, філософії, гуманітарних науках, фронтального знищення національних шкіл у мистецтві тощо. Основний наслідок доби − фізичне і духовне знищення найяскравіших представників національної інтелігенції, насильна зміна генотипу народної культури, що має кваліфікуватися як геноцид українського народу.