- •1. Предмет курсу «іук». Еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття «культура».
- •3. Етнопсихологічні риси українців як підґрунтя української культури.
- •4.Зіставлення та аналіз світової, національної та етнічної культури (самостійно).
- •5.Загальні особливості української культурологічної думки (самостійно).
- •6. Культурогенез українського народу. Автохтонна та міграційна теорії походження українців
- •8. Культура енеоліту. Феномен Трипільської культури
- •9. Культурні здобутки епохи бронзи, мідної та залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати).
- •10. Культурна спадщина населення Північного Причорномор’я.
- •11. Особливості та характерні риси Черняхівської та Зарубинецької культури східних слов’ян.
- •12. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури східних слов’ян.
- •13. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •14. Загальні особливості матеріальної та духовної культури Київської Русі. Феномен книжної культури Київської Русі.
- •15. Архітектура та образотворче мистецтво культура Київської Русі.
- •16. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
- •17. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Відродження. Феномен Олельковицького Ренесансу.
- •18.Ранній гуманізм в Україні та його найяскравіші представники.
- •19.Розвиток освіти та наукових знань в Україні доби Відродження: наукові осередки та культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •20.Архітектура і образотворче мистецтво доби Відродження.
- •21.«Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу.
- •23.Загальні особливості української культури іі пол. Хvii – хviiі ст.
- •24.Самобутні риси культури Козацької держави.
- •25.Феномен козацького бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •26.Розвиток освіти та наукових знань в Україні іі пол. Хvii – поч. Хviiі ст.
- •27.Особливості літературних пошуків в українській культурі іі пол. Хvii – поч. Хviiі ст.: барокова література, козацькі літописи, полемічна література тощо.
- •28.Музична культура і театральне мистецтво культури українського бароко.
- •29.Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці хvіii – початку хх ст.
- •30.Характерні риси дворянського періоду національно-культурного відродження в Україні.
- •31.Архітектурне мистецтво української культури поч. Хіх ст. Класицизм та ампір.
- •32.Особливості народницького періоду національно-культурного відродження.(1873— 1877).
- •33.Модерністичний період національно-культурного відродження в Україні та його характеристики.
- •36.Головні тенденції та періодизація розвитку української культури хх ст.
- •37.«Розстріляне Відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •39.Феномен дисидентів-шістдесятників як спроба відновлення української самобутності.
- •40.Творчість діячів української культури в еміграції.
- •41.Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.
- •44.Перспективи розвитку української культури у ххі ст.
16. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі.
Галицько-Волинська Русь після спустошення Київської держави золотоординською навалою стала її політичною і культурною наступницею. Становлячи своєрідний місток між Заходом і Сходом Європи, Г.-В. Русь виробила особливий стиль життя, характерний толерантністю, відкритістю до інших культур і народів, адже через Галич, Володимир, Перемишль проходили численні торгові шляхи. З Г.-В. Русі вивозили сіль, хліб, віск, хутра, деякі ремісничі вироби. Князі заохочували і підтримували міжнародну торгівлю, дозволяючи оселятися у містах общинам вірменів, євреїв, німців, поляків та ін. У 1302-1303 pp. князь Юрій Львович заснував Галицьку митрополію.
Особлива роль у культурі Г.-В. Русі займає освіта та письменство, покровителем яких виступав волинський князь Володимир Василькович, «книжник великий і філософ». Визначними центрами освіти стають: Володимир, Галич, Львів, Перемишль, Холм та ін. Ще з 11 ст. існували церковно-парафіяльні школи на Волині (Луцьк, Холм, Овруч). З ураховуванням державних потреб у тогочасних школах окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови (грецьку і латинську), давали також певні відомості з географії, природознавства, історії. Про високий рівень освіти у Г.-В. Русі свідчать княжі грамоти, зокрема, Володимира Васильковича (1289) і Мстислава Даниловича (1289).
Центром переписування книг став Володимир, саме тут була здійснена нова редакція Кормчої книги – збірки церковних та світських правових норм, що поширювались в Україні та Білорусі. Книги переписувались також в Онуфріївському та Святоюрському монастирях у Львові. До чільних пам’яток писемності Г.-В. землі 12-14 ст. належать: Христинопільський апостол, Бучацьке, Галицьке, Холмське Євангеліє. Проте визначною пам'яткою «красного письменства» вважається Галицько-Волинський літопис, який описує події майже 90 років: у ньому йдеться про славного князя Романа Мстиславича, про запеклу боротьбу за князівський престол, про правління князя Данила, його перемог, мудрих діянь, спрямованих на благо і процвітання рідної землі.
З середини 12 ст. почалася формуватися галицька архітектурна школа, характерна самостійним творчим напрямом (зокрема, білокам’яне різьблення, кольорові вітражі). Найвизначніші пам’ятки: Мстиславів або Успенський собор у Володимирі (1160), церква Іоанна Златоустого у Холмі, церква Св. Миколая у Львові (1292). До цього періоду належить також костьоли Іоанна Хрестителя та Марії Сніжної у Львові. У Г.-В. Русі розвивалось і будівництво оборонних споруд (напр., Кременецька фортеця, Луцький та Олеський замки). Яскравим зразком скульптури Г.-В. Русі є шиферний рельєф (Св. Дмитрія у Кам'янці-Подільському. Чільним взірцем скульптури є оформлення фасаду церкви Св.Пантелеймона в Галичі. Малярство та живопис розвивалися як станковий (мініатюра, іконопис) і монументальний (фрески). Одним із осередків іконописання був Спаський монастир (Львівщина). Високий рівень мистецтва мініатюри у Г.-В. Русі засвідчує оздоблення Добрилового Євангелія (1164), Галицького Євангелія (поч.13ст.).
У Г.-В. Русі переважна більшість населення займалася сільським господарством. Водночас важливою галуззю було й солеваріння. Ремесла у культурі Г.-В. князівства займали провідну роль. Зокрема, славилася обробка дерева та техніки прикрашання дерев'яних виробів: інкрустація; інтарсія – композиції з різноколірної деревини; різьблення. Поширеним було і ливарництво (зброя, дзвони, маленькі натільні іконки, а також енколпіони – хрестики, всередині яких містились мощі святих). Розвивалося гончарство: миски, макітри, глеки, полумиски, черпаки, світильники, рукомийники, скарбнички, іграшки. Зокрема, цікавим культурним здобутком є чорна (або задимлена, закурена кераміка), корені якої сягають II тис. до н.е. (сьогодні збереглася у с. Гавареччина на Львівщині). Будівельна кераміка репрезентується керамічними плитками, вкритими емалевою поливою жовтого, синього, зеленого, коричневого кольорів, якими викладали стіни й долівки храмів, житлових будинків. З декоративно-ужиткових мистецтв поширеними були: ткацтво, килимарство, ліжникарство, мистецтво вишивки, писанкарство та ін.