
- •31)Гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина
- •33)Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
- •34) Поняття та принципи громадянства.
- •35)Підстави і порядок набуття громадянства України.
- •36)Припинення громадянства України
- •38)Правовий режим іноземців та осіб без громадянства в Україні.
- •39)Правовий статус біженців в Україні.
- •41)Поняття, правові засади та основні принципи виборів
- •42)Види виборів.
- •43)Поняття та види виборчих систем
- •44)Порядок підготовки та проведення виборів народних депутатів України.
- •45)Порядок підготовки та проведення виборів Президента України.
- •46)Порядок підготовки та проведення виборів депутатів Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.
- •47)Поняття та види референдумів.
- •48)Принципи та порядок проведення референдумів в Україні.
- •51)Склад і структура парламенту України
- •52)Комітети Верховної Ради: поняття, завдання, функції.
- •53)Організація роботи Верховної Ради України. Апарат Верховної Ради України.
- •54)Функції та повноваження Верховної Ради України.
- •55)Законодавчий процес та його стадії
- •57)Правовий статус народного депутата України, основні форми його роботи
- •58) Гарантії діяльності народного депутата України. Депутатський імунітет та індемнітет
- •59)Становлення інституту Президента в Україні, його місце і роль в системі державної влади.
- •62)Правовий статус Ради національної безпеки і оборони України
- •64) Поняття виконавчої влади та система її органів в Україні.
- •65)Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі виконавчої влади, його структура та склад.
- •66)Порядок формування та діяльності Кабінету Міністрів України.
- •67)Функції та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •68)Правовий статус Прем’єр-міністра України.
- •70)Місцеві державні адміністрації
- •72)Система судів України, їхні функції та повноваження
- •74)Принципи та форми діяльності адвокатури в Україні.
- •75)Конституційно-правовий статус прокуратури в Україні.
58) Гарантії діяльності народного депутата України. Депутатський імунітет та індемнітет
Політико-правові реалії сьогодення, остаточне утвердження думок щодо необхідності існування парламентської більшості та опозиції, коли не виключається можливість зведення рахунків з народним депутатом України за його погляди чи позицію з тих чи інших питань, що розглядаються у Верховній Раді України, особливо актуального значення набуває проблема забезпечення гарантій діяльності (здійснення повноважень) народних депутатів України. Слід зазначити, що інститут гарантій забезпечення статусу парламентаріїв не є суто національним явищем. Він існує у більшості демократичних країн з XIX ст., коли у Західній Європі остаточно утвердився парламентаризм, відбувся перехід від абсолютних до конституційних монархій, виникли ідеї щодо поділу державної влади та побудови правової держави. У СРСР гарантії депутатської діяльності (народного представництва) були всебічно декларовані, однак їх коло визначалось існуючою політичною системою радянського суспільства! 1]. В умовах незалежної України дедалі впевненіше висловлюються думки щодо непорушності повноважень народних депутатів України, оскільки саме через них реалізується народний суверенітет, законодавча влада в Україні[2, 30—38]. Як слушно підкреслюється у літературі, «статус народного депутата є відображенням статусу парламенту, демократизму держави і суспільства»[3]. Тому гарантії статусу народного депутата України є одночасно і гарантіями непорушності влади в державі, неможливості узурпації повноважень єдиного законодавчого органу влади України. Гарантування статусу народних депутатів України є одним з найважливіших принципів функціонування демократичної системи влади у межах принципу поділу державної влади з метою належної організації діяльності Верховної Ради України. Загалом термін гарантія (франц. «guarantie» - забезпечити) означає запорука, запевнення, забезпечення. Таким чином, гарантія — явище, яке забезпечує досягнення певного результату. Основною цільовою ознакою гарантій є створення умов для функціонування певних суспільних відносин, процесів тощо. Метою встановлення гарантій діяльності народних депутатів України є, на пашу думку, безперешкодне і ефективне здійснення ними прав і обов'язків парламентарія. Гарантії депутатської діяльності — це не особисті привілеї, пільги народних депутатів України. В умовах політичної та економічної нестабільності вони виступають основним засобом, який дозволяє неупереджено і безперешкодно здійснювати парламентарію свої обов'язки, проводити у закони волю народу України. Здається, що тільки у випадку остаточного виправлення суспільно-політичної ситуації в Україні можна буде вести мову про перегляд (звуження) існуючих гарантій діяльності народних депутатів України. Отже, гарантії забезпечення діяльності народних депутатів України мають публічно-політичний характер, пов'язаний з виконанням ними відповідних обов'язків у єдиному законодавчому органі України. Особливе значення для захисту (охорони) особи народного депутата України має інститут депутатської недоторканності, що підтверджується його конституційним закріпленням. Недоторканність народних депутатів України включає депутатський індемнітет (частина друга ст. 80 Конституції України) та імунітет (частина третя ст. 80 Конституції України). Депутатський індемнітет передбачає, що народний депутат України юридичне не відповідальний за свої висловлювання та результати голосування у процесі виконання ним обов'язків у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу та наклеп. Практика встановлення депутатського індемнітету існує у багатьох країнах, однак у деяких з них його обсяг є інколи більший, ніж в Україні. Так, депутати можуть звільнятися від відповідальності за будь-які висловлювання у законодавчому органі, що пояснюється привілеєм «свободи слова» парламентарія. Депутатський імунітет передбачає, що народні депутати України користуються захистом парламенту від арешту та інших примусових дій, що можуть обмежувати їх особисті права і свободи, а також від переслідування на підставі визнання його обвинуваченим у кримінальній справі. Разом з тим це не означає, що народний депутат України не підлягає кримінальній відповідальності. Конституція України встановила лише додатковий механізм перевірки законності та обґрунтованості притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, а також застосування до нього затримання чи арешту.