6. Зміст банківської таємниці.

Зміст банківської таємниці в чинному законодавстві регулюється нормами двох законодавчих актів: Цивільного кодексу України і ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з п. 1 ст. 857 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунку та банківського вкладу, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Одночасно з цим ст. 26 Закону про банках надає право кредитної організації включати до складу банківської таємниці інші відомості, якщо це не суперечить федеральному закону.

Банківська таємниця захищає інтереси клієнта і забороняє доступ третіх осіб (у тому числі держави в особі державних органів) до конфіденційної інформації клієнта банку. З іншого боку, норми, регулюють правовідносини, пов'язані з банківською таємницею, закріплюють на законодавчому рівні виняткові випадки та порядок такого доступу в інтересах держави.

Таким чином, зміст банківської таємниці припускає розповсюдження режиму банківської таємниці на всі відомості про клієнта за умови, що такі відомості отримані банком у ході його професійної діяльності.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Стаття 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Так, банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1. обмеження кола осіб, що мають, доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2. організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3. застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4. застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

7. Банківське та інформаційне право про бт

Банківське право - це сукупність норм, встановлених або санкціонованих державою, що регулюють відносини, які виникають у процесі банківської діяльності, шляхом встановлення прав, обов'язків і відповідальності учасників цих відносин.

Інформаці́йне пра́во — це комплексна галузь права, щодо відносин в інформаційній сфері суспільства. Розрізняють об’єктивний і суб’єктивний зміст інформаційного права.

Перший – це суспільні відносини щодо інформації, що знаходять вираз у нормах визначених на публічно-правовому та приватно-правовому рівнях.

Другий – це множина прав і обов’язків конкретних учасників суспільних відносин щодо інформації, як об’єкта суспільних відносин. За сутністю інформаційне право розглядається як сфера суспільних відносин, як наука, як навчальна дисципліна

Об’єкт правового регулювання у інформаційному праві – суспільні інформаційні відносини.

Основний предмет суспільних відносин - інформація (відомості, дані, знання, таємниця тощо).