76.Передумови відродження української держави після I світової війни

Важливою подією в історії України стала Перша світова війна,під час якої загострилися економічні, політичні та національні суперечності. Поділена між державами- суперниками Україна в перші роки війни(особливо її західні землі) була дуже зруйнована, оскільки тут проходив фронт. Близько 3 млн українців воювали у російській армії, 250 тис. – в австрійській. Російська адміністрація закривала українські видання, заарештовувала і засилала багатьох українських політичних діячів, письменників, інтелігентів. Припинили діяльність політичні партії, організації, товариства.На український національний рух пішов наступ, на нього зводили наклепи,його принижували.

Аналогічну політику проводила російська влада і в захопленій восени 1914р. Галичині. Було закрито усі українські видавництва, просвітні, культурні та інші товариства й організації, вивезено у Росію устаткування, заборона видання будь-якої літератури українською мовою. Почалися масові переслідування,арешти, репресії, вислання українських політичних діячів, інтелігенції. За короткий час депортовано у Росую понад 12 тис. осіб, закрито усі українські школи. Насильно насаджувалось російське православ’я, для чого в Галичину прибуло чимало російських священиків. Митрополита А.Шептицького, сотні українських священників вивезено до Росії. Ці дії пояснювалися тим, що нібито не існує української мови, культури і взагалі українського народу, а є малороси, рідна мова і культура яких – російська.

Після довгих років кривавих змагань ворогуючі сторонни були знесилені. У Німеччині, Австро- Угорщині та Росії наприкінці війни виникла революційна ситуація. Особливо загостреною вона булла у царській Росії. В лютому 1917р. Тут було повалено самодержавство. Владу захопив Тимчасовий уряд на чолі з Г.Львовим.Він намагався зберегти панівне становище поміщиків і капіталістів, «оздоровити» армію, продовжувати війну до переможного кінця.

Але у національних колах Росії, які впродовж століть перебували у колоніальному рабстві, почала пробуджуватись національна свідомість, а з нею зріс потяг до незалежності, відновлення власної державності.Насамперед це стосується України, Польщі, Фінляндії, Грузії, Вірменії.

Селяни домагалися землі. Загострювалися суперечності між біднотою і заможною верхівкою. Проте всі хотіли миру, ліквідації соціального гноблення, несправедливості. Національно-свідомі елементи, зокрема серед інтелігенції, прагнули звільнися з-під влади Росії, створити свою державність або хоча б національну автономію.

Крім партії більшовиків, яка розгорнула в Україні активну проройську діяльність виникли і діяли Українська соціально-демократична робітнича партія, очолювана В.Винниченком, Українська партія соціалістів-федералістів на чолі з М.Ковалевським, військовий клуб імені гетьмана П.Полуботка на чолі з М.Міхновським, Товариство укрїнських поступовців на чолі з М.Грушевським.

Отже, в умовах великих соціально-політичних катаклізмів, коли вирішувалися долі та шляхи історичного розвиткубагатьох народів світу, розпочалася третя доба становлення укрїнської державності після попердніх двох – княжої та козацької.