70. Міська реформа 1870 р., її зміст та значення.

Міська реформа розпочалася після затвердження Олександром II 16 червня 1870 р. нового Міського положення. До її проведення в Російській імперії діяла анахронічна у правовому відношенні «Жалувана грамота містам» Катерини II (1785 р.). В Україні її було спершу запроваджено в Києві , Миколаєві, Полтаві, Харкові , Херсоні. За міським положенням 1870 р. однією з основних засад організації. м.самоврядування був принцип відділення розпорядчої влади від виконавчої ,які надавалися відповідно думі та управі. Виборці не мали права давати «обраним гласним « ніяких інструкцій. Управа обиралася думою і була підзвітною їй. І думу і управу, координуючи роботу цих установ, очолював міський голова. Міська управа мала постійну канцелярію ,створювались також багато різних тимчасових та постійних комісій.Діяльність міських дум відбувалася гласно. Всі ухвалиі постанови дум,міський бюджет і звіт про його виконання,звіти управ підлягали опублікуванню. Принцип поділу розпорядчої та виконавчої владив законі та на практиці був проведений непослідовно, розмежування компетенції між цими двома гілками влади було здійснено лише в загальних рисах. Дума могла контролювати роботу управи, усунути її від вирішення багатьох справ. Громадській управі було надано функції господарського самоврядування: питання благоустрою міста ( санітарний стан, транспорт, освітлення),а також справи охорони здоров*я та шкільної освіти, торгівлі…Умови діяльності міських органів самоврядування були вужчі порівняно із земствами. Міські думи обиралися платниками податків на 4 роки. Виборче право надавалося лише власникам нерухомого майна, які сплачували податки, були рос. підданими у віці 25 років. Жінки права голосу не мали. Вибори відбувалися по куріальній системі(3 курії по майновому цензу,кожна з яких -1/3 виорців).Проте держ. влада всіляко намагалася вертикалізувати органи міського самоврядування. Міські думи безпосередньо підпорядковувались губернаторові і мін.вн.справ, які часто втручались в їхню діяльність. Нове «Городове положення» 1892 дістало назву міської контр реформи. Ще більше посилювало нагляд урядових органів за органами м.самоврядування.Була обмежена компетенція, урізано к-сть гласних, посилено адмін.контроль. Органам м.самоврядування було заборонено утв.спілки, об’єднання декількох земств чи дум або проводити спільну діяльність. Проте загалом-реформа одна з найвдаліших.

71.Прийняття і структура Судових статутів 1864 року.

2-го жовтня 1864 р. було закінчено розгляд Судових Статутів, у загальних зборах 2-го листопада були розглянуті штати і оклади судових чинів і вже 20-го листопада цього ж року пішла в Царському Селі Найвища санкція і знаменитий указ правительствующему сенату від того ж дня, що повеліває опублікувати Судові Статути. Див. Додаток 1.

У цей день були затверджені основні акти: Установи судових установлень, Статут кримінального судочинства, Статут цивільного судочинства, Статут про покарання, що накладаються світовими судьямі.1 грудня 1864 нові судові були оприлюднені. Додаток 2-5.

Судові статути 20 листопада 1864 року проголосили принципово нову організацію судових органів у країні, принципово нові форми судочинства. Вони були діаметрально протилежні дореформеної судово - процесуальної організації і будувалися відповідно до процесуальних і організаційними формами буржуазних держав. Відповідаючи потребам розвиваються в Росії капіталістичних виробничих відносин, і новий суд грунтувався на безстанових засадах побудови, проголошувалася незмінюваність суддів, незалежність суду від адміністрації, участь присяжних засідателів у розгляді кримінальних справ в окружному суді, гласність, усність і змагальність судочинства. Але поряд з цим реформа залишила в недоторканності цілий ряд пережитків феодалізму і в судовій організації. Вона так само, як і інші реформи другої половини XIX століття, була можна сказати половинною, була закінченим «побічним продуктом революційної боротьби».

Правильність цього положення підтверджується аналізом змісту судових статути 20 листопада 1864 року. Розгляд змісту судових статутів необхідно і для того, щоб більш повно усвідомити подальшу долю судової реформи - приведення її у життя.

Судові статути 20 листопада 1864 року стали на шлях значного скорочення числа судових інстанцій, значного спрощення судової системи. Замість громіздкої і складної структури станових дореформених судів створювалися такі судові органи: світовий суд у складі одного мирового судді, а в якості другої, апеляційної інстанції для всіх справ, розглянутих у світових судах даного світового округу, створювався з'їзд мирових суддів (додаток 2), загальні судові місця - окружні суди і судові палати (додаток 2), єдиної касаційною інстанцією для всіх судів імперії засновувалися два департаменти сенату-кримінально-касаційний та цивільний - касаційний.

У результаті реформи створювалися дві судові системи: перша - місцеві (світові) суди, іншу становили - суди загальні.

До місцевих ставилися волосні суди, мирові судді і з'їзди мирових суддів.