Цілі та завдання розділу:

• розглянути основні положення державної політики в галузі охорони праці;

• ознайомитися із ключовими законодавчими актами з питань охорони праці;

• отримати уявлення про діючі в Україні нормативні акти;

• дізнатися про гарантії прав громадян на охорону праці.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.2.

При вивченні розділу 1.2. важливо виявити правові основи охорони праці.

Вивчаючи пункт 1, зупинитеся на основних принципах державної політики України в галузі туризму.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на об’єм законодавчої бази з питань охорони праці.

Вивчаючи пункт 3, зверніть увагу на нормативні акти, що діють в межах підприємства.

Вивчаючи пункт 4, необхідно акцентувати увагу на правах працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

Завдання до навчальних матеріалів розділу 1.2.

2. Прочитати матеріали щодо розділу.

3. Скласти питальний план до розділу.

4. Представити звіт про виконання поточних завдань до розділу.

1. Основи державної політики в галузі охорони праці.

Завдання: складіть тези до матеріалу.

Політика держави спрямована на захист інтересів як найманих працівників, так і роботодавців у трудовому процесі, законодавчо закріплює право працівника на безпечну працю.

Держава приймає нормативно-правове законодавство в галузі охорони праці, встановлює обов'язки, права і відповідальність щодо проведення державної політики, створює відділи з питань охорони праці при держадмі­ністраціях, навчально-методичні й експертно-технічні центри, систему нагляду за охороною праці, санітарно-епідеміологічні служби, органи пожежної, екологічної безпеки, фонд соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань та інші наглядові і контролюючі органи, а також систему виробничо-технічного, інформаційного, наукового й фінансового забезпе­чення діяльності в галузі охорони праці.

Державна політика України щодо охорони праці виходить з конституційного права кожного громадянина на належні, безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. У реалізації цієї політики значну роль має відігравати постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професій­ної захворюваності.

Державна політика в галузі охорони праці ґрунтується на принципах:

• пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

• комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень з цією метою, отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Для реалізації цих принципів було створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держнаглядохоронпраці, Національний науково-дослідний інститут охорони праці, навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці. Розроблені та реалізуються національна, галузеві, регіональні та виробничі програми покращення стану безпеки, гігієни праці виробничого середовища. В обласних, районних, міських органах виконавчої влади функціонують служби охорони праці.

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття і реа­лізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я й працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Основними завдан­нями управління охороною праці є опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному і галузевому рівнях, а також підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на:

• забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці;

• забезпечення утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд;

• пропаганду охорони праці;

• облік, аналіз та оцінку стану умов і безпеки праці;

• забезпечення страхування працівників від нещасного випад­ку на виробництві та профзахворювання.

Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці, Держнаглядохоронпраці;

• Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (галузевий рівень);

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим (регіональний рівень управління);

• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (регіональний рівень управління).

Державне управління формулює державну політику в галузі охорони праці – пріоритет життя і здоров'я працівника над результатами виробничої діяльності.