Цілі та завдання розділу:

• ознайомитися із умовами праці та вимогами до організації робочого місця;

• дізнатися про основні вимоги до стану повітря робочої зони;

• отримати уявлення про умови раціонального освітлення робочої зони;

• розглянути основні характеристики шуму та його вплив на людину;

• сформувати уявлення про дію електромагнітних полів та електромагнітного випромінювання на людину та дізнатися про заходи щодо нейтралізації цього впливу.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.1.

При вивченні розділу 2.1. слід виявити необхідність нормування показників, що визначають умови праці.

Вивчаючи пункт 1, зупинитеся на вивченні гігієнічної класифікації праці;

Вивчаючи пункт 2, проаналізуйте вплив шкідливих речовин на повітря робочої зони;

Вивчаючи пункт 3, необхідно звернути увагу на застосування різних видів виробничого освітлення;

Вивчаючи пункт 4, зверніть увагу на вплив шуму на людину;

Вивчаючи пункт 5, зупинитеся на основних вимогах до забезпечення праці користувачів ПК.

Завдання до навчальних матеріалів розділу 2.1.

1. Прочитати матеріали щодо розділу.

2. Скласти називний план до розділу.

3. Представити звіт про виконання поточних завдань до розділу.

1. Загальні поняття про умови праці.

Завдання: представте навчальний матеріал у вигляді опорної схеми.

Виробнича санітарія – це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Аналіз практичної діяльності свідчить про потенційну небезпеку будь-якого виду праці. Тому для нормальної життєдіяльності людини в умовах виробництва треба створити такі умови праці, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я.

Умови праці – це сукупність факторів виробничої обстановки, що впливають на працездатність і здоров'я людини в процесі праці. Охорона праці розглядає лише виробничі умови праці.

Умови праці на робочих місцях безпосередньо визначають наступні елементи:

• санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище (промисловий шум, промисловий пил, температура повітря тощо);

• психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне та нервово-психічне навантаження, нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження, темп праці, різноманітність тощо);

• естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, оформлення інтер'єру тощо);

• соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат);

• технічні елементи (рівень механізації праці).

Згідно з гігієнічною класифікацією праці (розпорядження Кабінету Міністрів України № 450-р від 26 вересня 2001 р.) умови праці поділяються на чотири класи:

І клас – оптимальні умови – такі умови, в яких не лише зберігається здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;

ІІ клас – допустимі умови – характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни й не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах;

ІІІ клас – шкідливі умови – характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство;

IV клас – небезпечні (екстремальні) умови – характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частин) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Гігієнічна класифікація праці використовується для:

• роботодавців усіх організаційно-правових форм та форм власності;

• працівників з метою одержання повної інформації про умови праці на своїх робочих місцях;

• установ, що виконують контроль за дотриманням санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів на робочих місцях, а також проводять оцінку умов праці при атестації робочих місць;

• установ, які здійснюють медичне обслуговування працюючих;

• органів соціального і медичного страхування.

На стан здоров'я працюючих, самопочуття, працездатність, продуктивність праці, рівень виробничо-обумовлених захворювань суттєво впливають санітарно-гігієнічні умови праці, що забезпечують для працюючого:

• зручне робоче місце;

• чисте повітря, необхідне для нормальної життєдіяльності;

• захист від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити в робочу зону;

• нормовану освітленість;

• захист від шуму та вібрацій;

• засоби безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням;

• робочий одяг та різні засоби індивідуального захисту (за необхідності);

• побутові приміщення та спеціальні служби, що призначені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці;

• медичне обслуговування та санітарно-профілактичні заходи, що призначені для збереження здоров'я.

Вимоги до організації робочого місця. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам певних нормативних документів. Розміри й обладнання виробничих приміщень регламентуються СН 245-71 (Санітарні норми проектування промислових підприємств), ОНТП-24-86 (Загальнодержавні норми технологічного проектування), СНиП 2.09.04-82 (Будівельні норми і правила).

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності.

Проектування будь-якого компонента робочого місця повинно ґрунтуватись на принципах ергономіки: частота використання, зручність, безпека експлуатації, ремонтопридатність та ін.

Антропометричні дані, наведені у відповідних держстандартах, допомагають правильно спроектувати робоче місце, крісло, форми й розміри обладнання, розміщення органів управління з урахуванням фізіологічних можливостей аналізаторів людини.

Проектуючи робоче місце, необхідно враховувати, що при виконанні роботи зі значним фізичним навантаженням бажана поза "стоячи", а при малих зусиллях – "сидячи". Робота в позі "стоячи" призводить до більшого стомлення, тому бажано передбачити можливість зміни пози під час роботи. Взагалі вибір робочої пози має велике значення для попередження стомлення та підвищення безпеки праці. Робоча поза вважається правильною, якщо центр ваги тіла людини лежить у межах площі опори.

Конструкція сидіння на постійному робочому місці повинна мати регулювання за висотою, підлокітники, опори для спини та ніг. Необхідно, щоб розміщення засобів праці відповідало вимогам безпеки, забезпечувало мінімальну кількість основних і допоміжних рухів, виключало перехресні рухи, а траєкторія руху рук працюючого повинна бути плавною, без різких змін у напрямках, рухи рук – симетричними відносно корпусу людини.