Цілі та завдання розділу:

• отримати уявлення про значення охорони праці в житті людини, що працює;

• ознайомитися із статистичними даними щодо рівню травматизму і профзахворюваності в Україні та за кордоном;

• розглянути систему міжнародних відносин в області охорони праці.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.1.

При вивченні розділу 1.1. важливо виявити місце охорони праці в сучасному житті.

Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу на основні завдання охорони праці як науки.

Вивчаючи пункт 2, зупинитеся на обґрунтованій необхідності попереднього забезпечення охорони праці на підприємстві.

Вивчаючи пункт 3, зверніть увагу на міжнародні відносини України з іншими країнами та організаціями.

Завдання до навчальних матеріалів розділу 1.1.

1. Прочитати матеріали щодо розділу.

2. Скласти називний план до розділу.

3. Представити звіт про виконання поточних завдань до розділу.

1. Охорона праці як галузь науки.

Завдання: складіть тези до навчального матеріалу.

Людина значну частину свого життя витрачає на працю, яка є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів – матеріальних та ідеальних.

Праця – це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних та особистих потреб людей.

В сучасному світі науково-технічна революція привела до інтенсивного зростання обсягів виробництва з одночасним ускладненням технологічних процесів і засобів праці. Таке положення логічно викликало зміну умов праці. Поряд з удосконаленням технологій, автоматизацією процесів, використанням робототехнічних комплексів, що полегшують працю, практично на кожному робочому місці існують негативні фактори, що створюють загрозу для здоров’я, а в деяких випадках і для життя працюючої людини. Причому, розробка сучасних і удосконалення відомих технологій часто викликає виникнення нових або підвищення інтенсивності існуючих негативних виробничих факторів.

Охорона праці як галузь науки займається аналізом умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Об'єкт дослідження охорони праці – це людина в процесі праці. Предметом курсу «охорона праці» є вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється трудова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охорони праці.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості.

Завданнями охорони праці є також:

- знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

- впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

- розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

- забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

- впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

- розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

Розглядаючи «Охорону праці в галузі» як наукову дисципліну, слід зазначити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.

Кінцеве цільове завдання охорони праці, яке полягає в тому, щоб забезпечити працездатність людини в процесі трудової діяльності, має більше соціальний, ніж економічний характер. Соціальне значення охорони праці полягає в тому, що підвищується ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров'я людини та розвиток її особистості, стан здоров'я, ставлення до праці, соціальну активність.

Коли люди гинуть на війні або вмирають від невиліковних хвороб, з цим злом хоча і важко примиритись, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей найчастіше молодого і середнього віку, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

Людство впоралося з епідеміями чуми, віспи, холери та інших хвороб, знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляхи продовження життя, стримування війн, але дотепер не навчилося надійно захищати людину, її здоров'я в процесі повсякденної праці. Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Міжнародної організації праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності в V&paufl (1994–1998 pp.) показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30–35% усіх смертей у цьому віці).

Тому зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя – те і інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Разом з тим, наслідки, що пов’язані з виробничим травматизмом, мають не тільки соціальний, але і фінансовий характер, тому що будь-який нещасний випадок завдає підприємству значної матеріальної шкоди. Ось чому досягнення певних результатів, таких як збереження життя та здоров’я людей у процесі праці, мінімізація фінансових витрат внаслідок нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, гуманізація праці, є одним з цільових завдань ефективного управління всією трудовою діяльністю на будь-якому підприємстві, у тому числі на підприємствах і закладах сфери туризму.

За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками, складають 1% світового валового національного продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей.

Наукові дослідження доводять, що раціональний комплекс заходів, спрямованих на покращання умов праці, може забезпечити приріст продуктивності праці на 15...20% і більше. Дослідження доводять, що великий вплив має освітленість робочих місць. Так, природне освітлення збільшує продуктивність праці на 10%, а раціональне штучне освітлення – на 6...13%. Правильна організація робочого місця збільшує продуктивність праці на 21%, функціональна музика – до 12%, раціонально пофарбоване приміщення та обладнання – на 25% тощо.

Продуктивність праці різко знижується при високій температурі повітря робочої зони і складає при 26 ... 30°С всього 20 ... 50% від її рівня при 18°С.

Покращання умов праці, впровадження заходів щодо забезпечення безпеки праці супроводжується зниженням показників виробничого травматизму та професійної захворюваності. Зростає ефективний фонд робочого часу, що зумовлює економічний ефект.

Впродовж багатовікової історії людства проблеми здоров’я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов’язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття.

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення.

Умови праці розглядалися в працях Арістотеля (387-322 pp. до н. е.), Гіпократа (400-377 pp. до н. е.). Ще за 379 років до н. е. Гіпократ звернув увагу на шкідливий вплив пилу на організм рудокопів, який утворюється при видобуванні руди.

Лікарі епохи Відродження (Агрікола, Парацельс) докладно описали важкі умови праці, якими вирізнялися гірничорудні та металургійні підприємства того часу.

У 1700 p. вийшла книга Бернардино Рамацині «Роздуми про хвороби ремісників», в котрій були детально розглянуті питання гігієни праці і патологічних змін, що виникають в осіб різних професій.

М. В. Ломоносов (1711-1765 pp.) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

Питання гігієни праці були висвітлені Ф. Ф. Ерисманом (1842-1915 pp.) в його книзі «Професійна гігієна фізичної та розумової праці» (1877 p.).

Значний вклад у розвиток гігієни праці вніс І. М. Сеченов (1829-1905 pp.), який у своїй праці «Нарис робочих рухів людини» (1907 р.) науково обґрунтував цілу низку питань щодо ролі центральної нервової системи та органів чуття людини в процесі праці.

Багато зробили для наукового вивчення і вдосконалення гігієни та безпеки праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вчені Д. П. Нікольський (1855-1918 pp.), О. О. Прес (1857-1930 pp.), В. О. Левицький (1867-1943 pp.), М. О. Вигдорчик (1875-1955 pp.) та ін.

Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі сфери сучасного матеріального виробництва, при цьому докорінним чином змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, що в свою чергу змінює умови праці.