Цілі та завдання розділу:

• отримати уявлення про виробничий травматизм, його причини та заходи щодо попередження травматизму;

• ознайомитися із порядком розслідування та обліку нещасних випадків на підприємстві;

• отримати уявлення про послідовність дій при розслідуванні та обліку хронічних професійних захворювань і отруєнь;

• дізнатися про порядок розслідування та обліку аварій.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.4.

При вивченні розділу 1.4. необхідно виявити доцільність послідовних дій при розслідуванні та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на підприємстві.

Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу на профілактику виробничого травматизму;

Вивчаючи пункт 2, зробіть акцент на спеціальному розслідуванні нещасних випадків;

Вивчаючи пункт 3, зупинитеся на виявленні професійного характеру захворювання;

Вивчаючи пункт 4, необхідно звернути увагу на план попередження та план ліквідації аварій на підприємстві.

Завдання до навчальних матеріалів розділу 1.4.

1. Прочитати матеріали щодо розділу.

2. Скласти тезисний план до розділу.

3. Представити звіт про виконання поточних завдань до розділу.

1. Виробничий травматизм.

Завдання: представте навчальний матеріал у вигляді конспекту.

Травма (trauma (грец.) – пошкодження, поранення) – раптове порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Стандартне визначення небезпечних та шкідливих виробничих факторів міститься в Системі стандартів безпеки праці.

Небезпечний виробничий фактор – це фактор, дія якого на працюючого при певних умовах приводить до травми або іншого раптового різкого погіршення стану його здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор – це фактор, дія якого на працюючого при певних умовах приводить до захворювання або зниження працездатності.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на 4 групи:

• фізичні (рухомі елементи машин і механізмів, вироби, що переміщуються; надлишкова запиленість і загазованість повітря в робочій зоні; підвищена або понижена температура повітря в робочій зоні) підвищений рівень шуму та статичної електрики; відсутність або недостатнє освітлення, підвищена або понижена відносна вологість повітря тощо);

• хімічні (речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на токсичні, подразнюючі, канцерогенні та ін.);

• біологічні ( патогенні мікроорганізми – бактерії, віруси, гриби, а також макроорганізми – рослинні, тваринні);

• психофізичні (фізичні та нервово-психічні перевантаження).

Виробничі фактори можуть спричиняти не тільки травму, а й нещасний випадок на виробництві – випадок із працівником, пов'язаний з дією на нього небезпечного виробничого фактора.

Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ними трудових обов'язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'я або настала смерть.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Нещасні випадки класифікуються за видами:

• без втрати працездатності (мікротравми);

• з тимчасовою втратою працездатності (легкі);

• з повною або частковою, довготривалою чи постійною втратою працездатності (тяжкі);

• групові (коли потерпілих одночасно двоє і більше людей);

• смертельні (летальний наслідок).

Будь-який нещасний випадок на виробництві розслідується. Метою розслідування є:

• з'ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;

• визначення причин, що призвели до нещасного випадку;

• встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;

• розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.

Дослідження виробничого травматизму здійснюється за допомогою таких методів як статистичний, монографічний, економічний, ергономічний, психофізіологічний.

Основна мета розслідування нещасних випадків – профілактика травматизму. Не можна розглядати нещасні випадки як щось неми­нуче, як таке, що виникає внаслідок випадкового збігу обставин. Кожне випадкове – закономірне. Завжди існує певний ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків, однак часто вони невиразні, їх непросто встановити, але це ніякою мірою не означає, що їх не існує. Завжди за нещасним випадком криється те чи інше, або ж декілька порушень вимог безпеки. Таким чином, кожний нещасний випадок має цілком певну причину або декілька причин, але одна з них обо­в'язково повинна бути основною, тобто без якої нещасний випадок не міг би статися. Інші ж причини – другорядні, що тільки сприяють дії основної причини.

Для того щоб запобігти нещасним випадкам, необхідно знати й усувати причини, що їх викликають. Усі причини можна поділити на чотири групи: технічні, організаційні, психофізіологічні та сані­тарно-гігієнічні.

Технічні причини травматизму: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність машин, механізмів, устаткування; недосконалість технологічного процесу; технічна несправність машин, механізмів, устаткування, інструментів; недосконалість або відсутність техніч­них засобів безпеки (огороджень, блокувань, запобіжних та сигналь­них пристроїв тощо).

Організаційні причини травматизму: незадовільна організація робіт (порушен­ня режиму праці, неналежний нагляд за виконанням робіт, порушен­ня адміністрацією вимог безпеки і т. ін.); експлуатація несправного чи невідповідного устаткування; неправильна організація та утриман­ня робочих місць, проходів і проїздів; недоліки в навчанні безпеч­ним прийомам праці; відсутність цільового інструктажу перед робо­тою не за спеціальністю (професією); порушення технологічного процесу; залучення працівника до роботи не за його спеціальністю (професією); незастосування засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними.

Психофізіологічні причини травматизму: порушення трудової й виробничої дисципліни, інструкцій з безпеки праці; помилкові дії внаслідок необережності чи зниження уваги через надмірну напруженість, монотонність праці, підвищену стомлюваність; анатомічна чи психофізіологічна невідповідність працівника виконуваній роботі; хворобли­вий стан, сп'яніння; психофізіологічні фактори іншої особи.

Що стосується психофізіологічних причин травматизму, слід зазначити, що неправильні дії людей поділяються на свідомі порушення і помилкові. Помилкова дія – така, яку людина виконує:

• через недостатність у неї необхідних знань, навичок, вмінь;

• через невідповідність її індивідуальних особливостей вимогам виконуваної роботи;

• через тимчасове зниження її працездатності й уваги внаслідок стомлення, захворювання, дії несприятливих умов праці.

До помилок ведуть також відхилення психофізіологічних закономірностей трудової діяльності, наприклад:

• перешкоди при сприйнятті інформації;

• надмірний обсяг чи швидкість надходження інформації;

• невідповідність форми подання інформації психофізіологічним можливостям людини;

• недостатній обсяг пам'яті.

Причинами професійних захворювань (пневмоконіозу, вібраційної хвороби, невриту слухового нерва та ін.) та виробничих обумовлених захворювань (бронхіт, алергічні захворювання, катаракта та ін.) є вплив виробничих факторів і трудового процесу, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам охорони праці.

Санітарно-гігієнічні причини травматизму: несприятливі метеорологічні умови; незадовільне освітлення; підвищений рівень шуму; ущільненість і обмеженість приміщень, робочих місць; антисанітарний стан, захаращеність приміщень, проходів, робочих місць.

Головне в розслідуванні нещасного випадку – правильне визначення істинної причини пригоди, оскільки тільки за цієї умови заходи профілактики можуть дати потрібний ефект.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

• технічні;

• санітарно-виробничі;

• медико-профілактичні;

• організаційні.

До технічних заходів належать:

• модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;

• перепланування розміщення обладнання;

• впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи включають:

• придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

• влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціонування;

• реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.

До медико-профілактичних заходів відносяться:

• придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідли­вих впливів;

• організація профілактичних медичних оглядів;

• організація лікувально-профілактичного харчування.

До організаційних заходів належать:

• проведення навчання та інструктажу з охорони праці, вироб­ничої санітарії, пожежної безпеки;

• робота з професійного відбору;

• здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних випадків соціально зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають небез­печні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці праці стає переважно визначальним.

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке коло питань, форм і методів роботи. Врахування індивідуальних особистісних відмінностей має велике зна­чення для формування трудових колективів. Розу­міння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей дає можливість створювати трудові колек­тиви з урахуванням здатності кожного працівника розв'язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів, гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психологічний клімат, виробити в колективі єдину установку на додер­жання заходів безпеки.

Саме у формуванні у працівників правильних працеохоронних стосунків, поглядів, переконань та психологічних устано­вок, у руйнуванні помилкових стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв зниження рівня травматизму.