120 Прийняття, зміст і значення Декларації про державний суверенітет України від 16

липня 1990 року.

У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990—1994 pp.) абсолютну більшість (239 чол.) становила компартійна частина. Однак ідея національного відродження незалежності заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості, національно-демократичної частини депутатів. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим настроям і вперше пішло на крок, що суперечив політиці центру, який не збирався відмовлятися від диктату в ставленні до республік.16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено наміри народу України самостійно вирішувати свою долю.

Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:

I. Самовизначення української нації,II. Народовладдя,IIІ. Державна влада,IV. Громадянство.,V. Територіальне верховенство,VI. Економічна самостійність,VII. Екологічна безпека,VIII. Культурний розвиток,IX. Зовнішня і внутрішня безпека,X. Міжнародні відносини

Основні положення Декларації:

— народ України становлять громадяни Республіки всіх національностей;

— закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

— поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

— виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

— самостійність України у вирішенні питань економіки, екології, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин;

— миролюбна зовнішня політика, постійний нейтралітет;

— визнання верховенства загальнолюдських цінностей надкласовими;

— гарантія права на вільний національно-культурний розвиток всіх національностей, ідо проживають на території України;

— необхідність піклуватися про задоволення національно-культурних потреб українців за межами Республіки.

Через нерішучість і непослідовність більшості народних депутатів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У результаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Однак та ж обережна більшість погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що проголошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами. Цей важливий крок сприяв наповненню Декларації реальним змістом.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що:

— суверенітет офіційно визнано необхідною умовою дальшого розвитку української нації;

— визначено основні напрямки діяльності по досягненню реального суверенітету.

Ще в часи перебування України у складі СРСР закладено основи майбутньої незалежності нашої держави, зроблено перший крок на шляху до неї.

121.Акт проголошення незалежності України. Його характеристика та історичне значення.

У період перебудови і горбачовських реформ у СРСР у союзних республіках виник і зростав рух за незалежність. З'явився він і в Україні - восени 1989 р. офіційно створено Народний Рух України за перебудову, керівництво якого фактично взяло курс на вихід УРСР зі складу Союзу. Конституція 1977 р. гарантувала союзним республікам право вільного виходу зі складу СРСР. Але жодних законодавчих актів щодо реального здійснення цього права чи правових механізмів виходу не існувало. Тому здобувати легітимну незалежність республіці доводилося у складних умовах політичного тиску з боку Москви та при повній відсутності правової бази. I все ж Україна знайшла конституційні шляхи для вирішення означеного правового колапсу. Цьому сприяв і динамічний розвиток суспільно-політичних подій у країні.

У березні 1990 р. пройшли чергові вибори до Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі, за наявності багатьох претендентів на один депутатський мандат. У складі новообраної Верховної Ради утворилася опозиція у вигляді Народної Ради із 125 депутатів, які й повели боротьбу за здобуття реальної незалежності, що вилилося на першому етапі в ухвалення 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет. Вона дала підстави для реорганізації державного механізму, місцевого самоврядування, органів прокуратури, міліції, суду в інтересах республіки.

Наступним кроком став Всесоюзний референдум 17 березня 1991 p., на якому 80,2 % учасників від УРСР проголосували за підтримку "Декларації", схваливши виконання її положень.

Після невдалої спроби державного перевороту в СРСР Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. ухвалила Акт проголошення незалежності України, яким констатувався вихід УРСР зі складу СРСР і "урочисто проголошувалася незалежність України та створення самостійної Української держави - України". Щоб всенародно підтвердити його і зробити незворотнім, у день виборів першого Президента 1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі 90,35 % виборців проголосували за підтримку Акта незалежності. A 5 грудня 1991 р. Верховна Рада у зверненні "До парламентаріїв і народів світу" денонсувала договір УСРР 1922 р. про вступ до СРСР. 3 огляду на ці акти, 8 грудня 1991 р. керівники Білорусі, України та Росії у Біловежській Пущі спільним актом оголосили про розпуск СРСР.

Отже, Україна самостійно розробила механізм виходу із союзу і легітимним шляхом здобула незалежність.