Тема 3. Економічні відносини власності

План лекції

1. Сутність відносин власності.

2. Форми власності та їх різновиди.

3. Еволюція відносин власності.

4. Приватизаційні процеси.

5. Реформування земельних відносин.

1. Сутність відносин власності

Власність – це сукупність прав окремої людини, групи людей, держави щодо влолодіння, розпорядження та використання конкретних благ.

Віласність породжує й інші права, наприклад, право відповідальності.

Основні права власності такі:

1. Право володіння.

2. Право користування.

3. Право управління (право вирішувати хто і як забезпечуватиме використання благ).

4. Право на доход (право володіння результатами використання благ).

5. Право суверена на капітальну вартість (право на використання, споживання, зміну чи знищення блага).

6. Право на безпеку (право на захист від експопріації або від пошкодження чинниками навколишнього середовища).

7. Право на передачу благ у спадок.

8. Право на безстроковість володіння благом.

9. Заборона щодо використання блага недозволеним способом.

10. Право на відповідальність (можливість використання блага як сплати боргу).

11. „Зворотний” характер прав власності, тобто повернення переданих кому-небудь правочинностей після закінчення строку угоди або достроково – у випадку порушення її умов.

Зміст відносин власності розкривається через економічні категорії:

1. Володіння – означає госполдарське володіння річчю, наявність її у себе.

2. Розпорядження – означає можливість визначити долю матеріальних благ: спожити, продати, подарувати, знищити.

3. Користування – виражає економічні відносини з приводу використання матеріальних благ.

Володіти і користуватись може і не власник.

З економічного погляду власність – це виробничі відносини між субєктами відносин з приводу об’єктів: земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила тощо.

Такий підхід дає змогу встановити:

- хто з членів суспільства розпоряджається чинниками виробництва, тобто має економічну владу;

- як здійснюється поєднання робочої сили із засобами виробництва;

- хто і як отримує доходи від господарської діяльності.

Власниками можуть бути: окрема людина, родина, група людей, трудовий колектив, мешканці міста, села, району, менеджери підприємств, уряд, громадські організації, громадяни країни.

Згідно з Конституцією України кожен має право право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї творчої інтелектуальної діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Водночас використання власності не може завдавати шкоди іншим людям, їх правам, інтересам суспільства, порушувати екологічну ситуацію.

2. Форми власності та їх різновиди

В умовах ринкової економіки існують різні форми господарювання, а отже і форми власності, які грунтуються на Законах України „Про власність”, „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)”, „Про приватизаційні папери” та ін.

Об’єктами права власності можуть бути:

- людський капітал (успадкована чи набута здатність до праці);

- природні ресурси;

- майно (будинки, кошти, цінні папери, вироблена продукція, транспортні засоби тощо);

результати інтелектуальної праці (твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи тощо).