2. Предмет та складові економічної теорії

Економіка – це складна система, що постійно розвивається і змінюється. В ній завжди можна виділити якусь підструктуру зі своїми суб’єктами і завданнями:

1. Сфера виробництва товарів і формування доходів. Суб’єкти економічних відносин – підприємства і домашні господарства (завдання – постачання на ринок товарів і послуг); держава (регулює процеси виробництва і розподілу доходів).

2. Сфера організації ринкових відносин. Суб’єкти – банки, біржі, страхові компанії та інші елементи інфраструктури ринку.

3. Сфера відносин власності. Виділяють різні форми володіння виробничими ресурсами: особиста власність, партнерська власність, акціонерна, державна, муніципальна тощо.

З розвитком цивілізації людство прийшло до висновку, що найважливішими завданням будь-якого суспільства є повне задоволення потреб людини.

Людські потреби є безмежними. Вони еластичні і мінливі, змінюються кількісно і якісно, а змінюючись породжують нові потреби під впливом розвитку моди, техніки, реклами.

Потреби є спонукальним мотивом економічної діяльності.

Засобом задоволення потреб є товари. Товар – це будь-яка річ або послуга, яка дає користь або здатна задовольнити якусь потребу.

Жодне суспільство не може існувати без виробництва предметів і засобів виробництва для підтримання свого існування. Водночас люди наділені певними здібностями і оточені ресурсними благами: природними і виробленими. Вони застосовують наявні ресурси: працю, підприємницький хист, інструменти, машини, землю, сировину й енергоносії для виробництва товарів і послуг, що задовольняють потреби людини.

Проте ресурси обмежені. Сукупність матеріальних потреб людей перевищує виробничі можливості усіх наявних ресурсів. Тому досягнення абсолютного матеріального достатку неможливе. Цей незаперечний факт лежить в основі економічної науки.

Економічна теорія – методологічна основа економічних наук; вивчає, як суспільство, використовуючи обмежені ресурси, забезпечує найповніше задоволення потреб людей; досліджує, як мають бути організовані виробництво, розподіл, споживання в умовах обмежених виробничих ресурсів; вимагає відповіді на запитання:

1. Що виробляти, в якій кількості, аби задовольнити потреби людей?

2. Як виробляти товари і послуги, тобто які ресурси і технології використовувати ?

3. Для кого виробляти, адже у кожної соціальної групи є свої потреби?

Економічна наука охоплює низку самостійних економічних дисциплін: макроекономіку, мікроекономіку, політекономію, маркетинг, менеджмент, страхову справу, теорію фінансів і грошей, економічну теорію та ін.

3. Еволюція поглядів на предмет

В усі часи освідченою вважалася людина, яка володіла основами економічних знань. З давніх-давен мислителі цікавилися питаннями: чому країни збагачуються і чи існують якісь закономірності суспільного розвитку.

Серйозну увагу приділяли економіці ще Платон і Арістотель (ІV ст. до н.е.). Економікою Арістотель назвав спосіб ведення господарства, який слугує для примноження благ, потрібних для життя і корисних для людини і держави.

Наступний крок у пізнанні економіки зробили меркантилісти (від італ. „мерканте” – купець). Представники цієї школи (ХV ст.) вважали, що багатство країни – це золото, держава повинна розвивати торгівлю, збільшувати експорт, зменшувати імпорт і таким чином накопичувати золото.

Англійський купець і економіст Томас Ман у своїй популярній книзі „Багатство Англії у зовнішній торгівлі, або баланс зовнішньої торгівлі як регулятор нашого багатства” дійшов висновку, що багатство країни залежить не від кількості грошей у державній скарбниці, а від співвідношення ввозу і вивозу. Він доводить, що вивіз золота і срібла за кордон для купівлі товарів може бути вигіднішим для країни, ніж нагромадження скарбів, якщо виручка від наступної реалізації цих товарівбуде більшою, ніж витрати на їх купівлю.

Меркантилізм слугував обгрунтуванням захоплення колоній європейцями

У XVIII ст. сформувалася економічна школа фізіократів, які вважали, що єдиним джерелом багатства є природа, родюча земля, а відтак основу добробуту націй становить продукт, вироблений у сільському господарстві. Інші галузі, мовляв, тільки переробляють цей продукт.

У XVIII ст. виникла й класична економічна школа (Уільям Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо). Утвердилася думка, що багатство нації виникає у матеріальному виробництві, в усіх його галузях.

Особливу роль у становленні науки відіграв шотландський філософ і економіст Адам Сміт, який написав книгу „ Дослідження природи і причини багатства народів” (1776 р.), де стверджує, що кожен дбає про свій прибуток, a це і є „невидима рука” – ринкові стимули, які спрямовують діяльність людей.

Прихильником і послідовниеом А. Сміта був син закарпатського священника М.А. Балудянський (1769-1847), якого можна вважати першим українським професійним економістом (був ректором університету в Петербурзі). У своїй праці „Економічна система” обгрунтовує принципи й основи побудови національної економіки з позиції вільних ринкових відносин.

Велика заслуга належить українському вченому М.І. Туган-Барановському, який вніс вклад у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, ринку.

Київський вчений Є.Є. Слцуцький (1880-1948) першими застосував в Україні математичні методи в економічній науці.

Український народ дав світові оригінальних економістів-мислителів.