3. Поділ праці як основа розвитку товарного виробництва

Поділ праці – спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності.

Суспільний поділ праці зумовлює підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва.

Поділ праці є історичною категорією. Історично відбулися чотири великі поділи праці:

1. Перший великий поділ праці – розмежування землеробства і скотарства (обмін продуктами споживання між родинами).

2. Другий великий поділ праці – відокремлення ремесла від землеробства (виникнення товарного виробництва).

3. Третій великий поділ праці – відокремлення торгівлі, виникнення грошей, класу купців, торговельного капіталу (розвиток товарного виробництва – XV ст.).

4. Четвертий великий поділ праці (ХХ ст.) – відокремлення нематеріального виробництва від матеріального (розширення товарного виробництва, виникнення суспільного виробництва).

Завдяки поділу праці різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, виникають нові виробництва і галузі.

Форми реалізації суспільного поділу праці

1. Спеціалізація – поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці в галузі.

2. Кооперація – відносини зв’язку окремих виробників і їх обміну різними видами діяльності та продукцією.

3. Крнцентрація – досягнення певного обсягу спеціалізованих підрозділів загальної кооперації виробництва.

4. Комбінування – форма виробничої кооперації в межах окремих складних виробництв.

Спеціалізація обумовлює об’єктивну необхідність товарного обміну між членами суспільства. Наявність такого обміну веде до удосконалення виробництва. Відомо, що відсутність спеціалізації, так звана самозабезпеченість у господарстві, породжує неефективність виробництва.

Переваги спеціалізації:

• збільшує продуктивність праці;

• дає можливість краще використовувати головну продуктивну силу– людину на основі врахування її індивідуальниїх здібностей;

• формує кваліфікацію працівників;

• веде до економії часу, позбавляє виробництво зайвих витрат;

• дає можливість краще використовувати регіональні особливості.

Недоліки спеціалізації:

• монотонність роботи;

• залежність суспільства від спеціалізації підприємств чи працівників;

• поділ праці, який здійснюється між підприємствами і галузями, іноді важко врахувати. Виникають непередбачені диспропорції між ланками спеціалізованого виробництва.

Людство використовує спеціалізацію для підвищення продуктивності праці.

4.Cутність та структура суспільного виробництва

Суспільне виробництво – найрозвинутіша форма, яка прийшла на зміну товарній. Основою його є поділ праці всередині гігантських компаній, коли їх філії в багатьох країнах є постачальниками деталей та вузлів, які не є товаром в повному розумінні слова.

Під впливом НТП відбулася механізаці виробництва, автоматизація. Змінилися функції людини – важкі операції взяли на себе машини-автомати.

Структура суспільного виробництва

1. Матеріальне виробництво.

Створюються:

• матеріальні блага - вугілля, цемент, одяг, електроенергія і т.д.;

• матеріальні послуги – вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування і ремонт техніки тощо.

2. Нематеріальне виробництво.

Створюються:

• нематеріальні послуги – роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт і зв’язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров’я і под;

• духовні цінності – освіта, мистецтва, культура тощо.

Складові структури взаємозалежні і постійно змінюються. Так процес індустріалізації країни передбачає розвиток виробництва, засобів виробництва, важкої промисловості.