2. Порядок виконання курсового проекту

У відповідності з навчальним планом курсовий проект виконується на 5 курсі, у 9 семестрі. На виконання курсової роботи відводиться 9 тижнів.

Тему курсового проекту студент вибирає самостійно чи за вказівкою викладача з урахуванням рівня підготовки студента. У випадку практичної участі студента в науково-дослідних роботах, що ведуться на кафедрі чи в університеті, і мають безпосереднє відношення до дисципліни, студент може запропонувати власне формулювання теми курсового проекту, узгодивши її з викладачем.

Роботу виконує індивідуально кожен студент. В окремих випадках, з дозволу викладача, допускається об’єднання студентів у групи (2-3 студенти) для роботи над складними чи комплексними темами.

Послідовність виконання курсового проекту включає такі етапи:

• чітка постановка системотехнічної задачі;

• аналіз предметної сфери як об’єкту інформатизації;

• розробка та опис процесів збору, реєстрації та обробки кадастрових даних;

• розробка вимог до картографічного та топографо-геодезичного забезпечення процесів збору, реєстрації та обробки кадастрових даних;

• розробка структурної схеми системи (підсистеми) за видами забезпечення;

• розробка концептуальної моделі та інформаційно-логічної схеми бази даних;

• розробка редакційних вказівок щодо створення цифрових картографічних даних;

• реалізація фрагментів бази даних в середовищі інструментальної ГІС;

• розробка узагальнених алгоритмів процесів обробки даних та функціональної схеми відповідного програмного забезпечення;

• розробка технологічних схем проведення просторового аналізу в середовищі інструментальної ГІС;

• розробка моделей та технологічних схем формування тематичних карт в середовищі інструментальних ГІС.

• розробка форматів експорту / імпорту даних;

• оформлення пояснювальної записки.

Кінцевими результатами курсової роботи є розроблені моделі та технологічні схеми, цифрові моделі геопросторових даних з контрольними прикладами, результатити просторового аналізу і тематичні карти, створені та одержані в середовищі інструментальних ГІС.

3. Склад курсового проекту

Курсовий проект, незалежно від теми, складається з пояснювальної записки обсягом 20-30 аркушiв формату А4 та схем, які можуть подаватись у вигляді окремих креслень.

Пояснювальна записка повинна вміщувати такі розділи:

Зміст

Вступ

1. Призначення та функції підсистеми

2. Характеристика обєкту інформатизації

3. Склад та структура компонентів системи за видами забезпечення

(методичне, інформаційне, лінгвістичне, топографо-геодезичне, програмне, технічне, організаційне забезпечення).

4. Функціональна модель системи (підсистеми)

5. Структура та модель бази даних

6. Опис реалізації фрагменту системи (підсистеми) в середовищі інструментальної ГІС.

Висновки

Список використаних джерел

4. Методичні вказівки що до змісту пояснювальної записки

Вступ повинен містити загальну характеристику та обґрунтування актуальності теми, короткий опис задач і змісту роботи

Характеристика об’єкту інформатизації. Необхідно розкрити задачі, цілі кадастрової системи, склад иа характеристики об’єктів кадастрового обліку, посилаючись на відповідні законодавчі та нормативно-технічні документи.

В загальноприйнятому розумінні поняття ”кадастр” визначає систематизований звід відомостей, які складаються періодично або шляхом неперервних спостережень за відповідними об’єктами.

Сьогодні кадастр розглядається як комплексне явище – це і сама інформаційна система, що містить відомості про правові, техніко-економічні, якісні та просторові характеристики об’єктів кадастрового обліку, а також і система відповідної науково-виробничої діяльності.

В Україні формується система державних кадастрів, які утворюють взаємозв’язаний комплекс територіально-розподілених поресурсних кадастрів. що ведуться у відповідності з визначеними правовими, технологічними і економічними нормативами. Кадастрові системи мають ієрархічну структуру, яка відповідає структурі державного управління ресурсами, і включає об’єктний, базовий, регіональний та загальнодержавний (національний) рівні. До складу системи державних кадастрів входять такі основні групи кадастрів та реєстрів:

кадастри природних ресурсів (земельний, водний, лісовий, родовищ корисних копалин (природних і техногенних), екологічний, рослинного і тваринного світу, природних лікувальних ресурсів, мінерально-сировинних ресурсів, тощо);

кадастри нерухомості (будівель та споруд, інженерних мереж і комунікацій, транспортних магістралей, вулично-дорожньої мережі, тощо);

містобудівні кадастри та регіональні кадастри природних ресурсів;

реєстри (населення, юридичних і фізичних осіб, адміністративно-територіальних утворень, адрес та інші).

Для досягнення державних цілей і вирішення задач, законодавчо встановлених для кадастрових систем (рис..1), об’єктивно виникає необхідність в розвитку регіональної системи, яка за своїм мандатом виконувала б функції координації та інтеграції інформаційних ресурсів з різних джерел для цілей комплексного управління розвитком території.

Серед усіх організаційних структур, що займаються збором та реєстрацією інформації про об’єкти та явища на території певного регіону, найбільш комплексною за складом і глобальною за територіальним охопленням є діяльність організацій землевпорядного, містобудівного та топографо-геодезичного профілю. Якщо реєстрація інформація в земельному кадастрі гарантує підтвердження майнових прав людини, достовірність інформації в містобудівному кадастру в значній мірі має гарантувати правильність рішень щодо створення безпечного середовища її життя і діяльності, а разом – умов для сталого розвитку.

Для оперативного задоволення потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян у наданні відомостей з кадастрових систем повинна бути сформована відповідна інфраструктура інформаційних ресурсів, яка базується на таких основних принципах:

1. Системна єдність геопросторових даних усіх кадастрових і моніторингових систем, для досягнення якої необхідно забезпечити:

• узгодженість тематичних класифікаторів, порядку та послідовність збору даних за розділами кадастру;

• узгодженість кадастрових даних та моніторингу в частині складу відомостей та способів їх одержання в окремих ланках (підприємства, райони, міста, області, країна);

• узгодженість змісту тематично-кадастрової документації з даними моніторингу в усіх його ланках.

2. Достовірність відомостей – обов’язкова об’єктивність відомостей про фактичні розміри, просторову локалізацію та якісний стан об’єктів та ресурсів.

3. Повнота відомостей кадастру повинна забезпечуватися усією сукупністю необхідних відомостей про природний, господарський та правовий статус ресурсів з агрегацією інформації в залежності від рівня кадастру в системі управління.

4. Сумісність та зіставлення кадастрових даних різних розділів та різних територій. Вона досягається використанням єдиної топографічної основи, єдиної системи класифікації та кодування, узгоджених форматів та структури баз даних.

5. Економічність даних кадастру та моніторингу, які досягаються постійним удосконаленням методів збору даних та наскрізними інформаційними технологіями їх формування, обробки і використання.

6. Персоніфікація інформаційних ресурсів шляхом визначення для кожного інформаційного ресурсу єдиного (базового) суб’єкта, відповідального за його створення, постачання і актуалізацію.

7. Формування системи нормативно-правової підтримки та ефективного ціноутворення, які забезпечують, охорону авторських прав, економічне стимулювання та мотивацію базових суб’єктів до створення і постачання якісної інформаційної продукції та не стримує її використання іншими суб’єктами.

Склад та структура компонентів системи за видами забезпечення. Методичне забезпечення – це сукупність нормативних документів математичних моделей та алгоритмів обробки даних. Методичні компоненти створюють математичний, правовий і теоретичний базис.

До методичного забезпечення також відноситься:

теорія побудови кадастрових та інформаційних систем;

система державних стандартів України по створенню кадастрових та інформаційних систем;

основи об’єктно-орієнтованого аналізу, концептуального моделювання та проектування геоінформаційних систем;

математичні методи просторового та мережного аналізу;

методи тематичного картографування та ін.

В роботі необхідно деталізувати склад методичного забезпечення з посиланням на діючі нормативно-правові та нормативно-технічні документи.

Інформаційне забезпечення - сукупність відомостей, що необхідні для розробки і використання кадастрової ГІС Отже, це сукупність баз даних з описом структури даних та документацією на систему, нормативно-довідкові дані та документи, системи класифікації та кодування інформації та ін.

Сукупність компонентів ІЗ створює інформаційну базу, яка за формою подання даних поділяється на дві складові: традиційну (інформаційний фонди) та комп’ютерну (бази даних).

До складу традиційного інформаційного фонду відносять, наприклад:

сукупність паперових документів, в тому числі і підготовлених з використанням інформаційної системи;

нормативно-правові та нормативно-технічні документи (закони, положення, стандарти, класифікатори, інструкції тощо);

сукупність картографічних матеріалів (топографічних планів), журналів та архівних матеріалів, на основі яких здійснюється введення даних в систему.

Комп’ютерні (активні) інформаційні ресурси поділять на чотири групи: оперативні дані; змінні дані; нормативно-довідникові (умовно постійні) дані; архівні дані. До складу оперативних даних входять: дані, підготовлені в підсистемі збору та підготовки інформації або зовнішніми агентами і ще не додані до змінних даних; документи підготовлені до виведення на тверді носії, дані у комунікативному форматі, підготовлені до передачі у зовнішні системи та віддаленим абонентам. До складу змінних даних входять бази даних. До складу умовно-постійних даних входять класифікатори та довідники, що підготовлені на основі системи класифікації та кодування. Архівні дані містять копії баз даних, класифікаторів та довідників, що зафіксовані на певний час. Архівні дані, як правило, зберігають на зовнішніх носіях.

У відповідності до обраної теми курсової роботи необхідно розробити структурну схему інформаційного забезпечення з посилання на відповідні нормативні документи та стислим описом складу компонентів що підлягають розробленню.

Лінгвістичне забезпечення (ЛЗ) – це сукупність мов, включаючи терміни і визначення, правила побудови формальних мов, методи та засоби перетворення текстів, які використовуються при розробці та експлуатації комп’ютерних систем.

Будь-яка мова це система знаків та правил їх застосування, Семіотика - наука, предметом якої є вивчення властивостей знакових систем та мов. Семіотика вивчає синтактику - структуру сполучення знаків, природних та формалізованих мов і правила їх створення, семантику - відношення знаку до відтворюваного ним змісту та прагматику - відношення знаку до суб’єкта, що його сприймає.

Лінгвістичне середовище інформаційних систем – це сукупність всіх засобів семантичного обміну інформацією між колективами розробників, користувачів, окремими підсистемами і програмами.

Засобом семантичного обміну інформацією між колективами розробників (користувачів) є природна професійна мова, а також штучні (формальні) мови: мова теорії систем, мова математики, мова креслень, картографічна мова, мова логіки, SQL, HTML, XML та інші.

Засобом людино-машинної взаємодії є проблемно-орієнтовані штучні (формальні) мови і нормовані мови повідомлень системи, а також діалогові мови графічної (картографічної) взаємодії. Вони наближені до природних мов.

Засобами взаємодії програмних систем є штучні (формальні) мови в символьних або бінарних форматах.

Метамова - формальна мова, що призначена для опису граматики інших мов. В сучасних інформаційних системах для опису стандартних форматів обміну даними широко застосовується метамова XML (eXtensible Markup Language – розширена мова розміток).

В курсовій роботі необхідно розробити представлення даних про певний об’єкт кадастрового обліку з використанням мови XML.

Програмне забезпечення - це сукупність комп’ютерних програм. Компонентами програмного забезпечення є документи з текстами програм, програми на машинних носіях та експлуатаційні документи. Виділяють загальносистемне, проблемно-орієнтоване та спеціальне (прикладне) програмне забезпечення.

Загальносистемне програмне забезпечення представлене операційними системами, системами локальних мереж, WEB—засоби.

Проблемно-орієнтоване забезпечення призначене для вирішення певних типових задач – це текстові та графічні редактори, системи керування базами даних, інструментальні ГІС - засоби, видавничі системи тощо.

Спеціалізоване (прикладне) програмне забезпечення в кадастрових ГІС, наприклад, реалізує функції ведення та використання певних реєстрів об’єктв кадастрового обліку (реєстр юридичних осіб, реєстр фізичних осіб, реєстр ділянок; реєстр прав та інше).

Сукупність усіх програмних засобів складають програмне забезпечення інформаційної системи, наприклад: реєстраційної, інформаційно-аналітичної; земельно-інформаційної, моніторингової. За архітектурними рішеннями виділяють наступні схеми реалізації.

Локальна реалізація—коли все забезпечення може бути реалізоване на одному комп’ютері.

Розподілені системи з дворівневою архітектурою типу ”клієнт – сервер” (всі дані зберігаються в сервері БД з доступом в локальній мережі), а також з трьохрівневою, в якій виділяють сервер бази даних, сервер застосувань, WEB-сервер з можливістю розширення системи для роботи як в локальних, так і глобальних інформаційних мережах.

В курсовій роботі необхідно вибрати та деталізувати склад програмного забезпечення інформаційної системи з певною архітектурою.

Технічне забезпечення є сукупність взаємопов’язаних технічних засобів, призначених для збору, введення, оброблення, зберігання та використання даних.

Класифікацію технічних засобів проводять за двома ознаками: функціональною (функціональні групи: введення, виведення, оброблення даних, телекомунікаційного і мережного доступу, тощо) та структурною (комплекси засобів автоматизованих робочих місць, сервери баз даних, тощо).

Технічне забезпечення сучасних інформаційних систем – це об’єднані в локальну мережу комп’ютерні засоби, у тому числі персональні ЕОМ, робочі станції, сервери баз даних, а також сканери, плотери, принтери, засоби оргтехніки і оформлення документації.

В роботі необхідно сформулювати вимоги до складу та характеристик технічних засобів для вирішення задач інформатизації за обраною темою.

Розроблення моделі системи (підсистеми) та бази даних необхідно виконати на основі об’єктно-орієнтованого підходу та принципів концептуального моделювання (див розділ 5).

Висновки. У висновках слід розглянути - чи вдалося виконати поставлені завдання, чи повністю розкрита тема, які навички отримали у процесі виконання курсової роботи, якими новими знаннями оволоділи, чи корисно це для вашої подальшої роботи, зауваження, побажання.