Я.А.Коменський про вчителя та вимоги до нього

Ніхто до Коменського не підносив так високо професії вчителя. Цю професію називає “найпочеснішою під сонцем“. Населення, на його думку, повинно з повагою ставитись до вчителів.

Але з другого боку, самі вчителі повинні сприяти цьому, і ставить до них надзвичайно високі вимоги. Коменський сформулював новий погляд на вчителя: “А найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями...“

У багатьох своїх працях Коменськийсформулював ряд вимог до вчителя.

Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя – захоплювати дітей своїм прикладом.

Він повинен любити учнів і ставитись до них по-батьківськи. Бути для них не тільки керівником, але й другом і охоронцем у всьому доброму.

Коменський ставить високі вимоги до освіти вчителя. Для учнів він повинен бути живою бібліотекою. “Малознаючий учитель – хмара без дощу, лампа без світла, джерело без води, тіло без душі“.

Коменський ставить перед учителем триєдине завдання: щоб він умів, міг і хотів навчати, тобто 1) щоб сам знав, чому він повинен вчити; 2) щоб міг інших навчати тому, що сам знає (тобто був дидактом і вмів бути терпеливим); 3) щоб він тому, що знає і може також хотів навчати інших, щоб мріяв підняти інших до світла.

В одному з своїх творів Коменський писав: “Людська природа вільна і любить добру волю. Буркотливі вчителі, владні і такі, що використовують побої, є ворогами людської природи, вони ніби створені для того, щоб заглушувати і знищувати здібності, а не возвеличувати і облагороджувати. Сюди ж відносяться нудні і безплідні догматики, що навчають одними сухими настановами, не розважуючи учнів заради залучення їх до справи; вони з них роблять або буркотливих зануд або людей інертних, подібних до них самих“.

Питання 13.

Система освіти — це сукупність навчально-виховних і куль­турно-освітніх закладів, наукових, науково-методичних і мето­дичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, які згідно з Конституцією та іншими законами України здійснюють освіту і виховання громадян. Функціонування сис­теми освіти забезпечується державою. У статті 53 Конституції України визначено: "Держава забезпечує доступність і безоплат­ність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-тех­нічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних за­кладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, поза­шкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам".

Система освіти України складається із закладів освіти (загальноосвітні навчальні заклади, ВНЗ), наукових (академічні інститути, наприклад Інститут педагогіки АПН України), науково-методичних і методичних установ (методичні кабінети, інститути післядипломної освіти), науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти в Україні:

дошкільна освіта й виховання (сім’я й дошкільні заклади);

загальна середня освіта:

початкова загальна освіта (початкова школа (1-4 кл.) –І ступінь);

базова загальна середня освіта (основна школа (5-9 кл.) – ІІ ступінь;

повна загальна середня освіта (старша школа (10-11 кл.) – ІІІ ступінь;12-річна загальна середня школа має ІІІ ст. – 10-11-12 кл. з профільними класами.

Крім того, існують такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, навчально-виховні комплекси, об’єднання.

– позашкільна освіта ( палаци, будинки, центри дитячої і юнацької творчості, клуби, ДЮСШ, школи мистецтв, бібліотеки, оздоровчі заклади);

– професійно-технічна освіта (ПТК, вищі ПТУ, навчально-виробничі центри);

– вища освіта (університети, академії, консерваторії, інститути, коледжі, технікуми, училища):

І рівень акредитації – технікуми, училища;

ІІ рівень акредитації – коледжі;

ІІІ-ІУ рівень акредитації – інститути, консерваторії, академії, університети.

– післядипломна освіта: спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів ( академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати, підрозділи вищих закладів освіти: філіали, факультети, відділення тощо; професійно-технічні заклади освіти ; відповідні підрозділи в організаціях та підприємствах);

– самоосвіта (народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо-, відеонавчальні матеріали тощо).

Органами державного управління освітою в Україні є:

Міністерство освіти і науки України;

Міністерство освіти і науки КрАР;

міністерства і відомства, які мають навчально-виховні заклади;

ВАК;

управління освіти і науки обласної державної адміністрації;

управління освіти і науки міських(районних) адміністрацій.

Їхні повноваження визначені Законом України „Про освіту”.

Органи громадського самоврядування в освіті:

з’їзд працівників освіти України ( 1 раз на 5 років);

міська, районна, обласна конференція педагогічних працівників;

а в навчальних закладах

Загальні збори (конференція);

Рада загальноосвітнього навчального закладу;

Піклувальна рада.

Загальні принципи управління освітніми системами:

демократизації і гуманізації управління;

системності і цілісності в управлінні;

раціональне поєднання централізації і децентралізації;

науковості;

цілеспрямованості;

оптимізації;

об’єктивності;

єдності колегіальності з персональною відповідальністю;

оперативності, конкретності і діловитості;

ініціативності й активності.

Вони однаково важливі для всіх освітніх систем.