59. Зона найближчого розвитку

ЗОНА НАЙБЛИЖЧОГО РОЗВИТКУ - розбіжність у рівні складності завдань, які розв'язуються дитиною самостійно (актуальний ршень розвитку) і під керівництвом дорослого. Поняття введено Л. С. Виготським, який показав, що реальні відношення розумового розвитку до можливостей навчання можна виявити за допомогою визначення активного рівня розвитку дитини і її 3. н. p.; навчання, створюючи 3. н. p., "веде" за собою розвиток: лише те навчання є дійовим, яке випереджає розвиток. Положення про 3. н. р. лягло в основу розроблюваної у вітчизняній віковій і педагогічній психології концепції про співвідношення навчання І розумового розвитку дитини.

60. Сім'я - мала соціальна група, створена на основі офіційного чи громадського шлюбу або кровній спорідненості, члени якої об’єднані спільним проживанням і веденням домашнього господарства, вико-нанням сімейних функцій, емоційними зв’язками та взаємними юридичними й моральними зобов'язаннями стосовно один до одного, родинними традиціями. Сім’я також визначається як соціальний інститут, що характе-ризується спільною формою взаємовідносин між людьми, в межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності. Як виховний інститут нуклеарна сім’я складається з трьох основних підсистем: чоловік - жінка; батьки - діти; дитина - дитина. Ці системи відносно автономні одна від одної, проте взаємозалежні у повсякденному житті. Протягом усього життєвого шляху особистості сім’я є тим най-ближчим мікросоціальним оточенням, яке опосередковує і визначає своєрідність її життєдіяльності, тому сім'я виступає провідним мікро-фактором соціалізації особистості. Функція первинної соціалізації дітей полягає насамперед у їх ознайомленні через спосіб життя сім'ї і поведінку батьків з культурою, традиціями й цінностями суспільства, моделями поведінки, з соціальними ролями та особливостями різних соціальних позицій та прилученням до них.

Основні соціалізуючі функції сім'ї:

• забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда;

• формування статевої ідентифікації дитини;

• розвиток здібностей і потенційних можливостей;

• забезпечення дитині почуття захищеності;

• формування ціннісних орієнтацій особистості;

• оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. У процесі свого розвитку сім’я набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвитку та широку життєдіяльність як соціального інституту.

Як соціальний інститут сім’я виконує в суспільстві такі функції:

• господарсько-економічну - планування сімейного бюджету, орга-нізація споживчої діяльності, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї;

• репродуктивну - продовження людського роду через народ-ження дітей;

• комунікативну - створення сприятливого сімейного мікроклімату, організація внутрішньосімейного спілкування;

• виховну- передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям;

• рекреативну - організація вільного часу та відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб її членів;

• психотерапевтичну - психологічна підтримка членів сім'ї в різних життєвих ситуаціях, створення доброзичливого емоційного клімату в сім'ї з метою відновлення фізичних та психічних сил членів родини, витрачених в різних стресових ситуаціях. Кожна сім’я відрізняється одна від одної за такими основними параметрами:

• соціально-культурний - освітній рівень подружжя, їх участь у житті суспільства;

• соціально-економічний - майнові характеристики сім'ї, зайнятість подружжя у сфері суспільного виробництва;

• техніко-гігієнічний - умови проживання, обладнання житла, особливості способу життя;

• демографічний - кількість членів сім'ї. Стабільність сім'ї значною мірою зумовлена сімейними тради-ціями - родинними святами (народного та релігійного календаря, пам’ятними сімейними датами й днями народження членів сім'ї, традиціями вшанування членів роду), звичаєвими моделями поведінки та спілкування (незаперечною повагою й авторитетом старших членів сім'ї, турботою про менших і більш слабких, підтримкою родинних стосунків, захистом членів сім'ї та роду), колективним веденням спільного господарства й відповідального виконання соціальних ролей матері, батька, чоловіка, дружини, дітей, брата, сестри тощо. Кожний етап розвитку суспільства позначається на “обличчі” сім'ї. В останні роки в житті сучасної сім'ї спостерігається ряд негативних тенденцій.

До них насамперед належать:

• збільшення кількості сімей з низькими доходами;

• погіршення матеріального забезпечення дітей;

• посилення нервової напруженості людей, зростання кількості стресів та екстремальних ситуацій, які негативно позначаються на психологічному мікрокліматі сім'ї;

• формалізація стосунків дорослих членів родини з дитиною внас-лідокзайнятостібатьків;

• переважання малодітних сімей;

• збільшення числа дітей, народжених поза шлюбом;

• домінування у багатьох сучасних сім'ях матеріальних цінностей над духовними, що сприяє виникненню у підростаючого поко-ління тенденції до прагматизму, скнарості, зневажливого став-лення до толерантних взаємин; • збільшення кількості асоціальних сімей.

52