1.2. Класифікація інвестицій

З метою більш детального вивчення змісту інвестицій, їх класифіку­ють за такими ознаками:

За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції ре­альні та фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення кош­тів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні (інновації). Фі­нансові інвестиції - це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери.

За характером участі у справах підприємства розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Пряма інвестиція - це господарська операція, яка пе­редбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу (фонду) юридич­ної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною осо­бою. До прямих інвестицій можна віднести і безпосереднє внесення будь-яких цінностей на основі договору інвестицій. До прямих належать такі інвес-

гиції, що формують більше 10-25 % капіталу фірми та дають право на участь

в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції — цс господарська опера-

ція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансо­вих активів за грошові кошти на фондовому ринку. Основною ознакою порт-

фельних інвестицій є те, що інвестор не мас права на участь в управлінні під-

приємством, а такі інвестиції передбачають лише одержання інвестором диві­дендів на акції підприємства або інші цінні папери.

За періодом інвестування інвестиції поділяють на короткострокові

та довгострокові. Короткострокові інвестиції - це інвестиції, на період до одного року. До них належать інвестиції в короткострокові депозитні вкла­ди, державні та корпоративні облігації із строком погашення до 1 року та інші фінансові активи. Довгострокові інвестиції - це інвестиції, на період більше одного року, зокрема, це вкладення в основне виробництво, іннова­ційну діяльність, цінні папери строком погашення більше 1 року тощо.

За формами власності інвесторів інвестиції поділяють на приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні осо­би або юридичні особи недержавної форми власності, держанні - державні та місцеві органи влади, державні підприємства, установи з бюджетних фо­ндів, іноземні ~ фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні інве­стиції реалізовані спільно приватними та/або державними вітчизняними й іноземними суб'єктами інвестиційної діяльності.

За регіональною оцінкою інвестиції поділяють на внутрішні інвес­тиції, які здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави, та зовнішні -■ поза її межами.

10

Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві їх ознаки, а за необхідності вона може бути поглиблена залежно від підприєм­ницької або дослідницької мети, див. табл. 1.1.

1.3. Основні поняття інвестиційної діяльності

Здійснення витрат у поточний період передбачає набуття суб'єктом інвестування певних інвестиційних об'єктів, використання яких дозволяє отримати вигоди у майбутньому. Цей процес відображається поняттям «ін­вестиційна діяльність», особливості якого значною мірою зумовлені харак­тером діяльності суб'єктів господарювання.

Інвестиційна діяльність (інвестування) - це сукупність практич­них дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

* інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємс­твами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

* .державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управ­ління України, а також державними підприємствами та установами;

• іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;

• спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

Відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності [8]. по­няття «інвестиційної діяльності» визначаться ширше. Це діяльність, пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійс­ненням фінансових інвестицій, які цс є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Отже, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів гоню, до інвести­ційної діяльності належать надходження грошових коштів у вигляді відсот­ків за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб'єктом гос­подарювання, а також грошові надходження у формі дивідендів, від повер­нення позик, від ф'ючсрсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати коштів за такими контрактами (за винятком тих контрактів, які ук­ладаються для основної діяльності підприємства). Проте, на нашу думку, такі грошові надходження не мають прямого, а лише певне опосередковане відношення до інвестиційної діяльності як такої.

Об'єктивною основою інвестиційної діяльності є інвестиційні цикли. Інвестиційний цикл - це процес, який реалізується протягом часу здійснення інвестицій. Він визначається часом між моментом формування інвестицій­них намірів до моменту виходу зданих у експлуатацію об'єктів на проектні техніко-скономічні показники.

Інвестиційні цикли тісно пов'язані із життєвим циклом підприємства, бо жодне підприємство не може існувати без інвестиційних вкладень. Мож­ливий графік життєвого циклу підприємства в координатах часу та інвести­ційного капіталу наведений на рис. 1.2.

12

риємств:

1. формування початкового капіталу (точка Л);

2. просте відтворення капіталу підприємства (відрізки АБ, ЗК, JIM);

3. розширене відтворення капіталу підприємства (відрізки БВ, ГД, ЖЗ);

4. залучення підприємством зовнішніх інвестицій (відрізок ВГ);

5. ведення підприємством зовнішньої інвестиційної діяльності (відрізки ДЖ. KJ1);

6. скорочене відтворення (відрізок ЛМ);

7. потреба в виробничому переоснащенні підприємства, значних зовніш­ніх інвестиціях (точка Н).

На рис. 1.2. ми спостерігаємо певний циклічний та мінливий процес розвитку підприємства, пов'язаний з інвестиційною діяльністю підприємст­ва.

Різноманітність видів інвестиційних циклів і їх складний взає­мозв'язок зумовили широке використання на практиці та в наукових дослі­дженнях поняття «інвестиційний процес», стадіями якого с:

* стратегічне планування інвестицій;

* обгрунтування доцільності інвестицій;

* проектування та ціноутворення;

* фінансування інвестиційного процесу;

* забезпечення інвестиційних заходів матеріально-технічними ре­сурсами;

* освоєння інвестицій:

* експлуатація інвестиційного об'єкту;

* відшкодування вкладених інвестицій та отримання доходу.

Зазвичай інвестиційний процес розпочинається з мотивації інвести­ційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб'єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштову-

13

ють відсотки за банківськими депозитами. Інвестор, що с власником цих нагромаджень (збережень), прагне придбати на інвестиційному ринку фі­нансові активи або інвестиційні товари (реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

При виборі об'єкта інвестування 'здійснюється низка передінвести-ційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться марке­тингові дослідження, оцінюються напрями інвестування. Обгрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвес­тиційних проектів із метою вибору найкращого. Часто у цій справі інвесто­ру допомагають інші учасники (посередники) інвестиційного процесу.

Для інвестування, зазвичай, не вистачає власних коштів інвестора, і тому він прагне одержати позичковий, або залучений капітал, тобто викори­стати інші джерела фінансування, крім власних. Визначення джерел фінан­сування (інвестиційних ресурсів), обґрунтування їх структури передує інве­стуванню, воно необхідне для переконання і залучення до проекту інших учасників інвестиційного процесу.

Ресурсне забезпечення об'єкта інвестування здійснюється також за допомогою інших учасників інвестиційної діяльності, на контрактних за­садах.

Освоєння інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінан­сових та реальних активів. Введенням в експлуатацію не закінчується реалі­зація інвестиційного проекту. В процесі експлуатації проект погребує нових інвестицій для підтримки виробництва і його розвитку, таким чином, знову починається процес передінвеегиційних досліджень.

Строк інвестиційного процесу (від вибору об'єкта інвестування до отримання прибутку) залежить від виду інвестування та стратегічних цілей інвестора і може становити від декількох хвилин (купівля та продаж цінних паперів на електронних торгах через систему Інтернет) до десятків років (інноваційні інвестиції).