4.3. Ефективність використання об'єктів реальних інвестицій (основних фондів та оборотних коштів)

Основним об'єктом реального інвестування є основні засоби або ма­теріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у про­цесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в орен­ду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуата­ції) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довшиіі за рік), див. рис. 4.4.

Об 'ект основних засобів - цс:

• закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

• конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

♦♦♦ відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однаково­го або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;

♦ інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

За функціональним призначенням основні засоби на підприємстві прийнято розрізняти на активну частину - технологічне устаткування, ма­шини, механізми тощо, комп'ютерну та обчислювальну техніку, та пасивну частину - будівлі, тимчасові не титульні споруди, земельні ділянки, та ін.

149

Співвідношення окремих груп основних засобів становить їх струк­туру. Поліпшення структури основних засобів, передусім підвищення пито­мої ваги активної їх частини, сприяє зростанню ефективності виробництва, зниження його собівартості та збільшення прибутку.

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів будь-якого підприємства є рівень автоматизації та механізації, спеціалізації та кооперування тощо. Кожний фактор по-різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації діючого обладнання; встановлення нового (інно­ваційного) обладнання; ефективнішого використання виробничих примі­щень; встановленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого та малоефективного устаткування тощо.

Джерелами інформації для аналізу складу та структури основних за­собів є П(с)БО 7 «Основні засоби» [11], де визначаються методологічні за­сади формування інформації про основні засоби, інші необоротні матеріа­льні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи тощо.

150

Оцінка ефективності використання основних засобів полягає у:

♦♦♦ вивченні обсягів, складу, структури та руху основних фондів;

♦♦♦ оцінки технічного стану основних фондів, темпів їх оновлення та техні­чного вдосконалення;

♦ аналізі узагальнюючих показників використання основних засобів, а також факторів, які визначають ці показники;

♦♦♦ визначенні впливу використання основних засобів на обсяг дохідних операцій підприємства;

♦ виявленні резервів підвищення ефективності використання основних за-

собів.

Наприклад, дані таблиці 4.2. свідчать про тс, що за звітний період ва­ртість основних фондів зросла на 162578 тис. гри. або на 72,4 %. Найбільшу частку у структурі основних засобів становлять машини та обладнання -43,7 % на початок періоду та 33,9 %; будинки, споруди та передавальні при­строї, відповідно - 36,4 % на початок та 52,7 % на кінець періоду. Така змі­на у структурі свідчить про те, що збільшується пасивна частина основних засобів, що може негативно вплинути на динаміку росту прибутку підпри­ємства у майбутньому.

Для аналізу основних засобів необхідно використовувати показники, які відокремлюють у три групи (див. рис. 4.5.):

1. показники забезпечення підприємства основними засобами;

2. показники стану основних фондів;

3. показники ефективності використання основних фондів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства ос­новними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність.

Фондомісткість (Фм) характеризує вартість основних засобів, що припадає на одиницю виготовленої продукції (наданих послуг), або на оди­ницю прибутку, та визначається за формулою:

Фм = Б_ф/Оп (4.1)

або Фм = Б_ф/П, (4.2)

де О_п- обсяг виробленої продукції (наданих послуг), грн.;

Бф- балансова вартість основних фондів, грн.;

П - прибуток, грн.

Приклад. На початок звітного періоду підприємство отримало прибу­тку на суму 13294 тис. грн., а вартість основних фондів становила 224586 тис. грн. (див. табл. 4.2.). Фондомісткість дорівнює (224586 тис. грн. / і 3294 млн. гри.) = 16,89, тобто на кожну гривню виготовленої продукції припадає 16 грн. 89 коп. основних засобів.

151

152

153

Збільшення рівня показника фондоозброєності також є позитивним факто­ром.

Стан основних засобів характеризують через коефіцієнти: зносу ос­новних фондів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засо­бів.

Коефіцієнт зносу (Кз) характеризує частку вартості основних засобів, яку списано на витрати виробництва у попередніх періодах. Коефіцієнт зно­су визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів:

Кз= 3₀/Б_ф. (4.3)

де 3₀ - сума зносу основних засобів;

Бф- балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсот­ках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основ­них засобів.

Приклад. Вартість основних фондів на початок періоду становить 224 586 тис. гри. (див. табл. 4.2.), а сума зносу - 62 508 тис. гри. На кінець року відповідно - 387 164 тис. гри. і 97 511 тис. грн. Отже, на початок року кое­фіцієнт зносу становитиме - 0,27 (62 508 / 224 586), а на кінець - 0,25 (97 511/ 387 164). Як бачимо, сума зносу як на початок, так і на кінець року становить четверту частину основних засобів банку.

Коефіцієнт придатності основних засобів показує, яка частина осно­вних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності підприємства та розраховується за формулами:

Кп= 1-Кз, або (4.4)

Кп = 100%-Кз (4.5)

де К_п - коефіцієнт придатності основних засобів;

К₃ - коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнти оновлення (Ко) та вибуття (Kв) розраховуються за фор­мулами:

Ко = Ф_у / Б_ф, (4.6)

Ко = Ф_в / Б_ф, (4.7)

де Ф_у - вартість уведених основних засобів за звітний період;

Фв- вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених за пев­ний період основних засобів у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто рівень вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені та непридатні для подальшого використання. Позитивною у діяль­ності підприємства є ситуація, коли вартість уведених у дію основних засо-

154

Абсолютним показником ефективності використання основних засо­бів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Приклад. На початок звітного періоду підприємство отримало прибу­ток на суму 13 294 тис. грн., а вартість основних фондів становила 224 586 тис. грн. (див. табл. 4.2.). За звітний період прибуток становить 76 805 тис. грн.. а вартість основних засобів 387 164 тис. грн. Отже, рентабельність на початок періоду становила - 0.06 (13 294 тис. грн. / 224 586 тис. гри.), а на кінець - 0,2 (76 805 тис. грн. / 387 164 тис. грн.). Зростання рентабельності основних засобів за звітний період більше ніж у тричі свідчить про високу ефективність використання основних засобів на підприємстві.

За необхідності, в аналізі основних засобів можуть бути використані й інші показники, які характеризують технічний стан та ефективність вико­ристання основних засобів, зокрема, показник питомої ваги активної части­ни основних засобів у їхній загальній сумі та ін.

До об'єкта реальних інвестицій належать і оборотні кошти, їх голо­вна функція - це здійснення розрахунків за поставлені товари, виконані ро­боти, готову продукцію.

155

Оборотні кошти - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу чи впродовж дванадцяти місяців з дати бала­нсу. До них належать:

• Фонди обертання - це вартість готової продукції, кошти, пов'язані з її переміщенням до моменту повної реалізації; кошти в розрахунках з за­мовниками: кошти в касі.

• Оборотні фонди - цс сировина, конструкції, деталі, виробничі запаси, паливо, МБП, незавершені будівельно-монтажні роботи, витрати май­бутніх періодів тошо.

156

Оборотні кошти за видами відображають у Балансі за встановленою П(с)БО 2 «Баланс» формою у II розділі активу балансу. Оборотні кошти постійно обслуговують усі стадії виробничого процесу, характеристику окремих статей оборотних активів наведено у таблиці 4.3.

157

де Тоб тривалість обороту дня.

Розмір умовної економії за рахунок вивільнення коштів (Eум): Еум=Опр/Тх(Д2-Д1), (4.14)

де 0_пр- обсяг продукції у плановому і фактичному періоді;

Т - тривалість цього періоду;

Д.2: Д1 - середня тривалість одного обороту.

Показники обертання залежать від середніх залишків оборотних ко­штів та суми обороту відповідного періоду. Крім загальних показників обе­ртання розраховують індивідуальні показники за окремими складовими: за виробничими запасами; незавершеному виробництву і т.п.

За рахунок прискорення обертання оборотних коштів відбувається їх вивільнення та можливість їх використання в інших напрямах, зокрема, го­сподарській діяльності. Вивільнення буває: абсолютне та відносне.

• Абсолютне вивільнення свідчить про зменшення фактичних серед­ніх залишків оборотних коштів при тому самому обороті або при його зрос­танні.

• Відносне вивільнення свідчить, що темп зростання обсягу обороту випереджає темп зростання середніх залишків оборотних коштів.