1.Термін «середні віки»:суть і походження терміну

Напевно жоден з курсів історії не є настільки дискусійним як курс історії середніх віків. Саме поняття „середні віки” досі залишається дискусійним, як і хронологічні та географічні межі на які воно поширюється. Все це знайшло відбиток у найновіших виданнях Гарвардського та Мюнхенського університетів, які вийшли у 2005 р. Можна погодитися з постулатом, що предметом курсу „Історії середніх віків” є період всесвітньої історії між історією древнього світу та новою історією. В європейській науці прийнята інша назва дисципліни – медієвістика (Medii aevi - середні віки), у вузькому значенні – історія середніх віків у Західній Європі. Більшість європейських дослідників вважає, що в цей період ніяких суттєвих змін, які дозволяли б виділити окремий період, в історії Азії, Африки, Америки та Австралії не відбувалося. Отже історія середніх віків відноситься суто до Європи, причому Європи Західної.

Поняття середнiх вiкiв вперше було введено iталiйськими гуманiстами у XV-XVI ст. [власне Флавіо Бьондо (1392-1463) першим виділив цей період в окрему епоху, відмінну від древньої історії та Відродження, у своїй основній праці „Три декади історії від падіння Римської імперії”, яка починалася від здобутя Риму Аларіхом і закінчувалася 1440 р.¹]. Остаточно це поняття утвердилося у європейськiй iсторичнiй науцi пiсля появи працi професора унiверситету в Галле Х.Келлера у 1698 р.². Христіан Келлер обґрунтував умовні межі цього періоду – від падiння Римської iмперiї (476 р.) до здобуття турками Константинополя, тобто падіння Візантійської імперії (1453 р.). Після довгих суперечок сьогоднi бiльшiсть iсторичних шкіл, погодившись з нижньою датою (476 р.) умовно приймають за верхню дату вiдкриття Америки Христофором Колумбом, яка співпала з завершенням Реконкісти (відвоювання Піренейського півострова від арабів) (1492 р.). В цьому питанні єдності немає, окремi дослiдники цю дату пiднiмають до зародження Реформацiї (початок XVI ст.) або ж, навiть, опускають до початків Вiдродження (XIV ст.). Останнім часом сформовано компромісний варіант: 500-1500 рр.

2.Хронологічні етапи середньовічної історії Європи

Середнi вiки подiлялися на три перiоди: раннє середньовiччя - перiод генези та раннього феодалiзму (кiн. V - X ст.), класичне середньовiччя - перiод розвиненого феодалiзму (ХI - XV ст.) i пiзнє середньовiччя - перiод розкладення феодалiзму (XVI - середина XVII ст.). В Радянському Союзi, i вiдповiдно в Українi, ця схема пережила чудернацьку модернiзацiю через, запозичену вiд росiйської дореволюцiйної iсторiографiї, прихильнiсть до особливого схiднослов'янського чи росiйського розвитку суспiльства. Крім того головний російський марксист В.І.Ульянов (Ленін) помилково вважав, що основною ознакою феодалізму є наявність кріпосного права. Внаслiдок чого iснування феодалiзму вiднесли вiд VII-VIII ст. до 1861 р., коли було лiквiдоване крiпосне право в Росiї. Ця схема досі збереглася у шкільних підручниках з історії. Багато істориків продовжують відносити до середніх віків не лише ХVII, а, навіть XVIII ст. На жаль все це відбито не тільки у підручниках різних авторів, але й у монографічних працях та статтях у фахових виданнях. Крім того, багато авторів, спеціально не обумовлюючи, вкладає в поняття середніх віків свою схему, залишаючи іншим завдання відгудування яку саме.Дотримуючись загальноприйнятої європейської схеми, слід вважати, що курс історії середніх віків охоплює середину V – кінець XV ст., тобто період між умовними датами 476 – 1492 рр. В найновішому гарвардському виданні цей період позначений умовно 500-1500 рр., що при загальній умовності обох дат також є прийнятним.