Система критеріально-оршєнтованого спостереження

Горошко Т. В., завідуюча Центром практичної психології і соціальної

роботи методичного кабінету управління освіти

виконкому Полтавської міської ради

У «Концепції розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2012 року» зазначено актуальність психологічного супроводу навчально-виховного процесу в сучасних умовах стратегічних змін розвитку освіти України та згід­но із загальносвітовими тенденціями. Працівники психологічної служби сьогодні забезпечують пси­хологічну складову організації освітнього середо­вища, і саме перед ними стоїть завдання ство­рення сприятливих умов для розвитку індивіду­альності кожної дитини, збереженню й укріпленню її здоров'я, зокрема фізичного, психологічного, духовного, підвищення адаптивних можливостей, формування у молоді готовності до самостійного життя в суспільстві після завершення навчання. Практичні психологи та соціальні педагоги своєю діяльністю повинні сприяти створенню умов ком­фортного освітнього середовища, профілактиці й усуненню факторів негативного впливу на розвиток особистості учнів.

Як зазначено у листі Міністерства освіти і науки України № 1/9-516 від ЗО.07.2010 р. «Про орієнтири діяльності працівників психологічної служби системи освіти України у 2010-2011 навчальному році», «розвиток психологічної служби потребує поступового переходу від аналізу кількісних показ­ників забезпечення фахівцями до якісних показни­ків щодо ефективності їхньої діяльності». В цьому документі також читаємо: «Як вказано у Рекомендаціх, затверджених постановою Верховної Ради України від 06.07.2010р. № 2441 «про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Запровадження 12-річної загальної середньої освіти в Україні: про­блеми та шляхи їх подолання» система освіти має низку недоліків, серед яких основне місце посідас академічна спрямованість, а не спрямованість на розвиток дитини. Педагогічний працівник, учитель є основною одиницею системи освіти. Саме тому від рівня сформованості його психологічної компе­тентності залежать здоров'я дитини, мікроклімат у колективі, освітньому закладі, рівень комфортності та безпечності освітнього середовища. Одним з нових напрямів у діяльності практичних психоло­гів має стати підвищення психологічної культури і компетентності педагогічних працівників, зокрема представників адміністрації навчальних закладів. Актуальним залишається і питання роботи з бать­ками з вказаної проблематики».

Завдання, що сьогодні постають перед пси­хологічною службою, досить складні. Для їхньо­го виконання кожному працівникові психологічної служби необхідно обов'язково розв'язати низку першочергових проблем. Зокрема, дати відповіді на такі запитання.

Як на практиці здійснювати кваліфікований су­провід навчально-виховного процесу? Як раціонально планувати свою діяльність протягом ро­ку, місяця, тижня; як узагальнювати інформацію та вести індивідуальні картки учнів, психолого-педагогічні картки класів; відстежувати динаміку розвитку кожної дитини?

Системний підхід до вирішення будь-якої про­блеми завжди дає результат. Поєднання психодіагностичного мінімуму, що проводить практичний психолог, із структурованим спостереженням за дитиною, до якого залучаються вчителі (класоводи, класні керівники), забезпечує не тільки кваліфіко­ваний супровід (не час від часу, а постійно), а й під­вищує психологічну компетентність учителя. Саме так працює «опосередкована» модель психоло­гічної служби за Я. Фрідманом. Її досить детально аналізує і Л. Карамушка, зазначаючи переваги, зо­крема в тому, що «згідно з цією моделлю, на думку A.M. Моїсеєва, психолог дотримується курсу на взаємодію і співробітництво з учителем, не замість учителя, а разом з ним; від аналізу педагогічної практики до її психологічного пояснення, спільного з педагогом пошуку корекційних засобів і знову до практики».

М. Бітянова запропонувала розробку поняття психолого-подагогічного статусу школяра як сукуп­ності психологічних характеристик найважливіших видів діяльності, поведінки і внутрішнього психо­логічного стану, що здійснюють вплив на успіш­ність його навчання і розвитку в шкільному се­редовищі. За основними параметрами психолога-педагогічного статусу школяра відслідковуються особливості навчання поведінки та психічного ста­ну дітей і підлітків протягом шкільного навчання. Вони становлять основу психолого-педагогічної карти школяра за М. Бітяновою, що заповнюється психологом щонайменше 4 рази протягом навчан­ня в школі (критичні періоди шкільного життя та особистісного розвитку дитини).

Основними характеристиками статусу школяра за М Бітяновою є:

1. Особливості пізнавальної сфери.

2. Особливості поведінки і спілкування.

3 Особливості мотиваційно - особистісної сфери.

4 Особливості системи ставлень до світу і самого себе.

Основними шляхами отримання інформації про психолого - педагогічний статус учня і його відповід­ності шкільним вимогам за М Бітяновою є:

• експертні опитування педагогів і батьків;

• структуроване спостереження за поведінкою, особливостями навчальної діяльності учнів;

• тестування;

• аналіз педагогічної документації і матеріалів попередніх досліджень.

Перед дитиною під час навчання стоять три головних завдання розвиток, навчання, соціа­лізація. Вирішуючи їх, учень стикається з проти­річчями і конфліктами. Такі ж завдання стоять і перед дорослими — педагогами, батьками. Вимо­ги освітнього середовища можуть не відповідати можливостям дитини. Як знайти конструктивний вихід з цієї ситуації? Кого до кого пристосовувати? Такі життєві, болючі запитання ставить у своїх пра­цях М Бітянова і пропонує варіант розв'язання: «Невозможно предложить один общий алгоритм решения таких конфликтов. В каждом индиви­дуальном случае он должен решаться с учетом приоритета внутреннего мира ребенка и значения некоторой необходимой и достаточной системы предъявляемых ему требований со стороны об­разовательной и нормативной среды Гарантом справедливого и продуктивного решения являет­ся психолого-педагогическое сопровождение, в процессе которого педагоги, психологи, родители и другие взрослые, окружающие ребенка, находят наилучшее сочетание приспособления школьной среды к нему и его к школьной среде».

Тож не існує дитини «взагалі», є кожна окре­ма індивідуальна ДИТИНА. Знайти ключик до неї, шлях до її душі — складне, але необхідне завдання. Бути поруч з дитиною в цій ситуації означає бути поруч з тими дорослими, що перебувають біля дитини, бо «психологическое сопровождение ре­бенка в школе преимущественно осуществляется педагогическими средствами, через педагога и традиционные школьные формы учебного и воспи­тательного взаимодействия… Психопог помагает педагогу «настроить» процесс обучения и общения на конкретных учеников» (за М Бітяновою).

Взявши за основу підхід М Бітянової, а також спираючись на праці інших згаданих вище науковців, ми розробили систему психолого - педагогічного су­проводу, випробовану в закладах міста практичними психологами, членами творчої групи, що працювала протягом двох років над цією проблематикою. Зо­крема практичні психологи спеціалізованої школи №5 м.Полтави розробили критерії експертного оцінювання й успішно впроваджують цю систему супроводу вже дев'ятий рік. Деякі види бланків та карток, що використовуються, подано нижче.