Лекція 4

СИСТЕМА ТОРГОВЕЛЬНИХ ПРЕФЕРЕНЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1. Торговельні преференції Європейського Співтовариства

2. Європейський Союз та Загальна система преференцій

1. Торговельні преференції Європейського Співтовариства

Таблиця 1 Піраміда торговельних преференцій ЄС

1. Туреччина	Митний союз для промислової продукції, преференції для окремої сільськогосподарської продукції
2. Європейський економічний простір	Вільна торгівля, участь в Єдиному внутрішньому ринку
3. Швейцарія	Вільна торгівля промисловою продукцією, лібералізація ринків транспортних послуг, сільськогосподарської продукції, робочої сили
4- Найменш розвинені країни	"Все, крім зброї”
5. Ізраїль	Вільна торгівля промисловою продукцією
Середземноморські країни	Асиметричний вільний доступ промислової продукції, сільськогосподарського експорту, зона вільної торгівлі до 2010 р.
Країни АКТ (Котонуйська угода)	Асиметричний вільний доступ промислової продукції та частково сільськогосподарської
8. Інші країни, що розвива­ються, окремі перехідні економіки	Загальна система преференцій
9. Країни ОЕСР (Крім Туреччини та країн ЄАВТ)	РНС без кількісних обмежень
10. Країни СНД, інші перехідні економіки	РНС, кількісні обмеження

Таблиця 2. Піраміда торговельних преференцій ЄС

Режими товарні групи	РНС номін.	РНС факт.	зсп+ та РНС	ЗВТ та РНС	НРК та РНС	АКТ, ЗСП, РНС	АКТ, НРК, РНС
Всі товари	7,0	6,9	4,9	3,5	1,9	1,9	1,8
Сільськогосподар­ська продукція	17,4	17,3	15,7	16,7	10,3	10,3	9,5
Несільськогосподарська продукція	4,6	4,5	2,3	0,5	0,0	0,0	0,0

У літературі визначені чотири основні фактори формування та збереження дискримінаційного характеру торговельної політики ЄС

1. Небажання проводити лібералізацію на недискримінаційній основі, коли інші конкуренти цього не роблять

2. Можливість зберегти європейський спосіб ведення бізнесу зокрема та європейську модель життя в цілому

3. Інструмент управління реструктуризацією

4. Намагання використовувати торговельну політику як ін­струмент зовнішньої політики.

2. Європейський Союз та Загальна система преференцій

Тарифні преференції – це пільги, що надаються ЄС у процесі реалізації зовнішньоторговельної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон ЄС, та звільняються від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів.

Вперше схема Загальна система преференцій була застосована у ЄС у 1971р. Загальна система преференцій ЄС впроваджується згідно десятирічних циклів. Програма застосування Загальної системи преференцій для періоду 2006-2015 рр. була затверджена у 2004 р. Згідно із неї для країн-бенефіціарів діють три типи домовленостей:

• всі країни-бенефіціари отримують переваги загальної домовленості;

• спеціальні заохочувальні домовленості для стійкого розвитку та ефективного управління (“ЗСП+”) надають додаткові переваги для країн, що керуються міжнародними стандартами захисту прав людини та охорони праці, навколишнього середовища, боротьби із розповсюдженням наркотичних засобів, а також ефективного управління (Рішення Комісії 2005/924/ЕС щодо переліку ЗСП+ країн-бенефеціарів);

• спеціальні домовленості для найменш розвинених країн, також відомої як ініціатива “Все крім зброї” ("Everything But Arms" (EBA)), застосовується для найбільш сприятливого ставлення, з метою надання найменш розвиненим країнам “безмитного та необмеженого” доступу до ринку ЄС.

Співтовариство впровадило механізм градуалізації (ступінчас­тості) з метою заперечення монополізації тарифних преферен­цій більш розвиненими країнами з цієї групи країн.

З метою сприяння розвитку регіональної інтеграції ЄС вико­ристовує у ЗСП механізм кумуляції походження товару.