11. Сутність та способи визнання держав

1. Визнання – це односторонній політико-правовий акт держави, який констатує створення нового суб’єкта міжнародного права, висловлює своє позитивне відношення та готовність держави, що його визнає становити з ним офіційні відносини.

Міжнародне визнання має політичний і правовий характер.

Акт визнання є передусім політичним актом. Він фактично виступає заявою вищих органів держав про бажання встановлення з новою державою або урядом міжнародних відносин. Відсутність універсального міжнародного документу, який би регулював процес визнання, або зобов’язував світове співтовариство визнавати те чи інше утворення, зумовлювати, що кожна держава має право самостійно для себе вирішувати питання про можливість засоби та форми визнання. Існують певні доктринальні положення, загальні принципи та звичаєві норми, що практикуються більшістю держав і складають так званий інститут визнання в міжнародному праві.

Юридичного обов’язку визнання не існує, це право держави.

Визнання може виявлятися у вигляді акту держави, в якому вона:

1. Прямо або опосередковано заявляє про те, що розглядає іншу державу, як суб’єкт міжнародного права і має намір підтримати офіційні стосунки

2. Бажає владу, що затвердилась неконституційним шляхом в державі, або частині її території достатньо ефективною, щоб виступати у міждержавних відносинах у якості представника цієї держави або населення відповідної території.

Існує декілька теорій визнання:

Конститутивна. Визнання надає дестинатору (адресату, ту особу яку визнають) відповідну якість (в державі міжнародну правосуб’єктність, уряду – здатність представляти суб’єкт міжнародних відносин)

Декларативна. Визнання не надає дестинатору відповідних якостей, а лише констатує його появу і слугує засобом, що полегшує здійснення з ним контактів. Ст9 статуту організації американських держав «політичне існування держави не залежить від її визнання іншими державами. Навіть до визнання держави мають право на захист своєї цілісності і незалежності»

З приводу членства нової держави в міжнародних організаціях виникає питання, про своєрідне колективне визнання.Форми( способи) визнання.

Де факто. Визнання офіційне, але обмежене та неповне, воно означає вираження непевності у тому, що нова держава чи уряд є стабільними та довговічними, або внаслідок факторів, які заважають (громадянська війна). Часто супроводжуються встановленням напівофіційних відносин без юридичного оформлення (економічні та культурні контакти), тягне за собою консульські відносинами.Де юре. Повне та кінцеве визнання, яке тягне за собою весь комплекс правових наслідків, та означає встановлення між суб’єктами міжнародних відносин в повному обсязі та усіх галузях міжнародного спілкування. Наявність території населення та влади, здійснення тривалого та ефективного контролю, можливість здійснювати міжнародні права та обов’язки. Таке визнання не може бути взято назадАд хох. Тимчасове, або одноразове визнання(для певного випадку) у випадках коли держави чи уряди вступають у офіційний контакт один з одним вимушено для вирішення конкретних питань, але не бажають визнавати один одного.Види визнання:

Визнання держав, яке відбувається коли створюється нова держава, основним критерієм є незалежність цієї держави та самостійність у здійсненні ефективної державної політики легітимність державної влади та відсутність політики агресії.

Визнання урядів. В історії міжнародного права є 2 доктрини про визнання урядів.

1. Доктрина Тобара(міністр закордонних справ Еквадору). Отримала закріплення у конвенції держав центральної Америки 1907р та отримала подальший розвиток у генеральному договорі про дружбу між країнами 1923р. уряди сторін(Гватемали, Коста-Ріки, Нікарагуа, Сальвадору, Гондурасу) доловлюється що не визнають уряд, який може прийти до влади в одній з п’яти республік внаслідок державного перевороту чи революції спрямовано проти визнання уряду до тих пір, доки уряд не реорганізує країну в конституційних формах

2. Доктрина Естради (мін закордонних справ Мексики). Передбачає автоматичне визнання урядів, вона закріплена в комюніке(вид міжнародного комітету) про визнання держав 1930р. Мексика не висловлюється про питання надання визнання в країнах де відбуваються перевороти

3. Доктрина законності

4. Доктрина ефективного контролю

Особливим видом визнання уряду є : визнання уряду в еміграції. Такі уряди не здійснюють контроль над своєї територією

Визнання повсталої чи воюючої сторони. Воно є можливим за умови таких обставин:

1. Коли в межах території держави відбуваються явні та чітко виражені військові зіткнення між збройними силами країни та іншими воюючими силами.

2. Коли сторона контролює істотну частину території

3. Якщо воюючу сторону складають організовані групи, що здійснюють військові дії під керівництвом командування відповідно до норм міжнародного гуманітарного права за наявності об’єктивних обставин, які змушують державу, що визнає такі формування визначити своє ставлення до учасників конфлікту. Повсталою стороною ввважаються учасники збройної боротьби на її початковому етапі.