- •Поняття, предмет і сутність мп
- •Особливості сучасного міжнародного права
- •Система сучасного міжнародного права
- •8Поняття і ознаки суб’єкта міжнародного права
- •9Види суб’єктів міжнародного права та їх характеристика
- •10. Держава – основний суб»єкт міжнародного права
- •11. Сутність та способи визнання держав
- •12. Міжнародно-правові підстави визнання держав
- •13. Види держав суб»єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуд»єктності
- •15.Нації і народи – суб»єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб»єктності
- •16 Міжнародні організації: ознаки і особливості правосуб»єктності
- •17 Фізична особа як суб»єкт міжнародного права
- •18 Поняття, ознаки та характерні риси загальновизнаних принципів міжнародного права
- •19. Класифікація загальновизнаних принципів міжнародного права
- •20. Місце загальновизнаних принципів в системі міжнародного права
- •23. Принцип про незастосування сили, або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів
- •25. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів
- •26.Принцип територіальної цілісності держав і принцип непорушності кордонів.
- •28 Поняття і предмет, джерела права міжнародних договорів. Загальна характеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародних договорів
- •30.Структура міжнародного договору.
- •31.Стадії укладання міжнародного договору
- •33.Суб»єкти і об»єкти міжнародного договору
- •36,37 Дія і призупинення дії міжнародного договору
- •38,39. Застереження до міжнародного договору. Неприпустимість застережень до міжнародного договору.
- •40 Реєстрація та опублікування міжнародних договорів.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія
- •44. Поняття, предмет і джерела права міжнародних організацій
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації
- •46. Класифікація міжнародних організацій
- •1. За предметом діяльності:
- •2. За колом учасників:
- •3. За порядком приймання нових членів:
- •5. За цілям і принципам діяльності:
- •47. Членство в міжнародних організаціях
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
- •49. Структура оон і її загальна характеристика
- •50. Цілі і принципи оон
- •Функції
- •Джерела права, що використовує Суд
- •Члени Міжнародного Суду
- •Керівництво
- •56 Спеціальні установи оОн та їх класифікація
- •62 Порядок призначення голови дипломатичного представництва
- •63 Персонал дипломатичного представництва
- •65. Поняття дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •Особисті дипломатичні привілеї та імунітети
- •69 Дипломатичний корпус
- •84. Правовий статус осіб з подвійним громадянством і осіб без громадянства.
- •88. Форми і напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини.
- •89.Міжнародно-правові механізми захисту прав людини
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності держав
- •94 Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі із злочинністю
Розрізняють два основних види співробітництва держав:
укладання міжнародних договорів з різних аспектів цієї діяльності;
участь держав у міжнародних організаціях, що спеціалізуються на боротьбі зі злочинністю.
У системі ООН було створено Спеціальний комітет з міжнародного тероризму у складі 35 чоловік. Крім того, в даний час діють три регіональні угоди: Конвенція ОАД про попередження і покарання за вчинення актів тероризму, що носять міжнародний характер - 1991 р.; Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом - 1976 р.; Конвенція щодо припинення тероризму, схвалена Асоціацією регіонального співробітництва Південної Азії.
Загальновизнаним центром координації діяльності держав і міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю є ООН.Спеціалізовані установи ООН беруть участь у боротьбі зі злочинністю в рамках своїх статутних завдань. Так, МОП у своїх конвенціях рекомендує державам і профспілкам вести боротьбу з примусовою працею, злочинами проти трудових прав людини.
На міжнародному рівні боротьбу зі злочинністю здійснює Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол. Це міжурядова організація, основним завданням якої є попередження кримінальних злочинів міжнародного характеру і боротьба зі злочинністю шляхом розвитку широкого співробітництва кримінальної поліції різних країн. У цій організації беруть участь практично всі країни. Росія бере участь в цій організації з 1990 р. Штаб-квартира знаходиться у Франції (м. Ліон). Основними напрямками діяльності Інтерполу є: кримінальна реєстрація за допомогою спеціальних карток; міжнародний розшук злочинців, осіб, зниклих безвісти, та викрадених цінностей.
На регіональному рівні міжнародна боротьба зі злочинністю здійснюється Радою Європи. У 1992 р. Маастрихтським договором Європейського союзу було створено Європейське поліцейське відомство (Європол) для спільної боротьби з міжнародним тероризмом та іншими злочинами міжнародного характеру.
Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю здійснюється у різних напрямках, у певних формах та видах. Якщо розглядати напрямки міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю як шляхи розвитку, як певні тенденції у цьому розвитку, то можна виділити:
спонукання держав та сприяння в укладанні угод у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, включаючи її попередження та поводження з фізичними особами, що порушили норми цих угод;
розробку міжнародних стандартів у галузі попередження злочинності, кримінального переслідування і відбування покарання за скоєння міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру;
розробку рекомендацій для боротьби національних правоохоронних органів з загальнокримінальними злочинами, інформаційну та консультаційну допомогу державам (з урахуванням того, що кожна держава веде цю боротьбу у рамках суверенітету, у межах своєї території та відповідно до власних соціальних та економічних умов).
Міжнародне співробітництво зі злочинністю може здійснюватись в наступних основних формах:
надання взаємної правової допомоги з кримінальних справ;
видача фізичних осіб, що скоїли злочини, для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку;
передача засуджених до позбавлення волі для подальшого відбування покарання у державі їх громадянства або постійного місця проживання; обмін оперативною, правовою або іншою інформацією;
виконання доручень з міжнародного розслідування;
забезпечення прав і свобод громадян певної держави при здійсненні кримінального правосуддя в іншій державі;
підготовка кадрів, обмін досвідом роботи правоохоронних органів різних держав у боротьбі з міжнародною злочинністю;
надання експертних та консультативних послуг, спеціальних науково-технічних засобів та здійснення іншої матеріально-технічної допомоги;
спільне вивчення проблем злочинності та боротьби з нею, прогнозування та програмування цієї діяльності;
участь в офіційних заходах (конгресах, нарадах) та науково-технічних конференціях (семінарах, симпозіумах), що обговорюють проблеми міжнародного співробітництва у попередженні злочинності.
