11. Лексика офіційно-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль вживається в офіційно-діловій сфері суспільного життя: у ділових листах, у діловодстві, у юридичній та законотворчій практиці.

Мета офіційно-ділового стилю — інформативність та чіткість викладення цієї інформації. Звичайною формою офіційно-ділового стилю є монолог.

В офіційно-діловому стилі завжди присутній попередній відбір мовного матеріалу. Також вироблена система норм і правил заповнення та складання документів, вона викладена у спеціальних нормах і наказах.

Офіційно-діловий стиль має свої жанри: устав, протокол, акт, кодекс, доручення, судовий вирок, резюме, розписка, інструкція, наказ, об'ява.

В офіційно-діловому стилі використовуються нейтральні мовні одиниці, певна ділова термінологія і фразеологія. Більшість слів реалізують свої прямі значення. Широко використовуються стандартні мовні формули (чинне законодавство, звіти подавати щомісячно), складні й складені прийменники й сполучники, віддієслівні іменники (подання, клопотання), складні розгорнуті речення (з огляду на те, що...). В офіційно-діловому стилі зазвичай є неприпустимим використання будь-яких експресивних мовно-стильових прийомів і засобів.

Офіційно-діловий стиль потребує максимально точного викладення думки, це має запобігти подвійному або неточному різнобічному тлумаченню змісту документів. Лексика офіційно-ділового стилю є термінологізованою за рахунок спеціальних сталих виразів та термінів: дипломатичних, юридичних, законотворчих, суспільно-політичних.

У складі лексики офіційно-ділової мови виділяють такі ряди:

1) загальномовну, або міжстильову лексику та фразеологію: батько, брат, будувати, вести, відданість, вірність, мало, молодий, писати тощо;

2) напівтерміни й терміни різних галузей науки й виробництва залежно від сфери обслуговування: вина, витрати, злодійство, кошторис, крадіж, скарга, суд, табель тощо;

3) власне офіційно-ділову лексику та фразеологію. Це специфічні усталені формули зачину, вислови-кліше, що започатковують виклад у плані пояснення мети чи наміру спілкування, а саме: відповідно до, з метою, з огляду на, на виконання та ін., назви документів, що репрезентують номенклатуру ділового стилю: акт, грамота, декрет, декларація, закон, заповіт, заява, лист, угода, указ тощо, й номенклатурні позначення, зокрема назви держав, установ, організацій законодавчої та виконавчої влади, устаткування, різних частин машин, пристроїв, інструментів, напр.: Наркомос, дитячі ясла, трудшкола, профшкола, МТС (машинно-тракторна станція) тощо.

Професійна лексика та терміни в ділових паперах.

Професіоналізмами - слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії. Професійні слова — це назви понять певної галузі виробництва, роду занять тощо. Значна частина професіоналізмів - неофіційні розмовні замінники термінів.

Професіоналізми утворюються різними шляхами:

• завдяки вживанню слова загальнонародної мови у спеціальному значенні

• шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетик), термояд (термоядерна реакція); скороченням слів та словосполучень: мех-мат (механіко-математичний факультет), юрфак (юридичний факультет)

• через зміни в наголошенні слів: атомний, компас, рапорт.

• звичайна потреба професіоналів визначити деталі виробничого процесу чи виробу призводить до появи фахових назв, наприклад: дно - нижня частина виробу, машина - комп'ютер.

• шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, жири, солі, сталі.

Найчастіше Професіоналізми вживаються в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У ділових паперах їх слід уникати, вони можуть викликати непорозуміння, ускладнювати ділові стосунки. Мета професіоналізмів - спростити спілкування.

Терміни - це слова або словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Термін - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, технологічні, математичні, економічні та ін. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя: аналіз, синтез, держава, проблема, машина, право. Терміни позбавлені образності, експресивно-стилістичного забарвлення.

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі акта (документ), акта (дія); рахунка (документ), рахунку (дія); обіг (а не оборудка);

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо - різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу; дебітор — боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі);

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт - актувати, а не активування, спонсор - спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі, позика - позиковий і позичка — позичковий;).