12.2. Форми і методи інтеграції національної економіки у світове господарство

Економічна інтеграція є наслідком поглиблення міжнародного територіального поділу праці і є процесом зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та робочої сили через національні кордони.

Динамічний розвиток процесів міжнародної еконо­мічної інтеграції зумовлений: економічним розвитком країн, їх груп та регіонів сві­ту в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; закономірностями науково-технічного прогресу; тенденціями демографічного розвитку; наявністю і необхідністю вирішення глобальних про­блем (енергетичної, продовольчої, економічної, охорони навколишнього середовища, використання світового оке­ану та космосу, економічного зростання та народонасе­лення, економічної безпеки, роззброєння); різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж, ринковою «уніфікацією» економічного розвитку.

Метою економічної інтеграції є : використання переваг економічного масштабу (розширення ринків); створення сприятливого зовнішньополітичного середовища; вирішення завдань торгівельної політики; структурна перебудова економіки; підтримка нових галузей національної промисловості.

Інтенсивність інтеграційних процесів залежить від загального рівня розвитку країн регіону і рівня поглиблення територіального поділу праці між ними. За ступенем інтегрованості відокремлюються такі регіональні інтеграційні об’єднання країн:

1. Зона преференційної торгівлі - початкова стадія регіонального інтеграційного процесу. Країни такого угруповання лібералізують торговельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо. На цій стадії перебувають більшість регіональних угрупувань світу.

2. Зона вільної торгівлі, в якій всі торгівельні бар’єри усунені, не використовуються жодні податки, квоти, тарифи. Вільний економічний простір інколи створюється для певного класу товарів та послуг. Головною рисою зони вільної торгівлі є можливість країни продовжувати проводити свою власну політику стосовно країн, що не є членами даного вільного торговельного простору. Найвідоміші угрупування (ЄАВТ 1960) – Європейська Асоціація вільної торгівлі., НАФТА 1994р. - Північно - Американська асоціація вільно торгівлі між США, Канадою, Мексикою.

3. Митний союз – усуває бар’єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць. Передбачає спільну торгівельну політику стосовно країн, що не входять до митного союзу. Це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим митом при продажі товарів в будь - якій країні - учасниці митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між країнами митного союзу (приклади: МЕРКОСУЛ, Митний Союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно - Східної Азії).

4. Спільний ринок, який характеризується спільною зовнішньо торгівельною політикою і відсутністю торгових бар’єрів між країнами-учасницями, зняттям обмежень на імміграцію, еміграцію та перелив капіталу через кордони. Для спільного ринку інтеграція починається безпосередньо у сфері виробництва, що змушує членів спільного ринку тісно співпрацювати у грошовій, податковій політиці і в політиці зайнятості.

5. Економічний союз, який вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоекономічної і виробничої діяльності, але й інтеграції економічної політики. Країни - учасниці економічного союзу разом з вільним переміщенням товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово - кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні використовувати спільну валюту. Приклад: Європейський Союз.

Передумовами економічної інтеграції є:

• близькість рівнів економічного розвитку та ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються;

• географічна близькість країн;

• спільність економічних та інших проблем країн в галузях розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо.

• демонстраційний ефект. В країнах, які створили інтеграційні об’єднання, загалом відбуваються позитивні зрушення, що притягує інші країни;

• ефект «доміно» – після того як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об’єднання, інші країни, які залишилися за його межами, мають труднощі, пов’язані з переорієнтацією економічних зв’язків з країнами, які входять в угрупування.

Ефективність міжнародної економічної інтеграції до­сягається за рахунок дотримання таких принципів:

• усунення дискримінації та бар'єрів між країнами — учасницями інтеграційних угруповань у русі товарів, по­слуг, капіталу, робочої сили і підприємництва;

• стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;

• динамічного ефекту внаслідок розширення ринку і економії на масштабах виробництва, забезпечення достатнього рівня конкуренції.

Для зрілих інтеграційних угруповань (спільний ри­нок, економічний та політичний союзи) характерні: синхронізація процесів відтворення у межах груп країн; створення господарського комплексу з тісними взає­мозв'язками національних економік і пріоритетом влас­ного поділу праці; особливі механізми регулювання переважно через наднаціональні органи; узгоджена політика як у взаємних економічних від­носинах, так і у відносинах з іншими країнами та їх групами.

Основні типи інтеграційних утворень у сфері економічного співробітництва та координації макрополітики подані в таблиці 12.1.

Таблиця 12.1