
- •Політика як соціальне явище
- •2. Основні концепції політики, її структура та функції
- •3. Співвідношення політики із іншими сферами суспільної життєдіяльності
- •4. Політологія як наука та навчальна дисципліна
- •5. Методи політичної науки
- •6. Поняття політичної системи суспільства
- •7. Структура та функції політичної системи
- •8. Типологія політичних систем
- •9. Поняття держави. Теорії виникнення держави
- •10. Основні ознаки та функції держави
- •11. Форми державного правління і національно-територіального устрою держави
- •12. Концепція правової держави
- •13. Концепція соціальної держави
- •14. Поняття та принципи громадянського суспільства
- •15. Природа політичної влади, еволюція поняття та його сучасна інтерпретація
- •16. Легітимність політичної влади, джерела та механізми її легітимації
- •17. Поняття і типи політичного режиму
- •18. Тоталітарний політичний режим(в 17)
- •19. Авторитарний політичний режим. Різновиди авторитаризму(в 17)
- •20. Основні принципи демократичного режиму. Теорії демократії
- •21. Парламент як інститут представницької влади
- •22. Походження і сутність політичних партій, їх функції, структура, типологія
- •23. Типологія партійних систем.
- •24. Багатопартійні системи та партійні коаліції
- •25. Поняття виборчих систем та їх різновиди
- •26. Мажоритарні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •27. Пропорційні виборчі системи, їх різновиди, переваги та недоліки(див.25)
- •28. Поняття політичної еліти, її структура
- •29. Циркуляція політичної еліти
- •30. Лідерство як політичний феномен, теорії політичного лідерства
- •31. Типологія та стилі політичного лідерства
- •32. Поняття і структура політичної культури
- •33. Типологія політичної культури
- •34. Поняття політичної соціалізації
- •35. Поняття, типологія та функції політичних конфліктів
- •36. Динаміка та управління політичними конфліктами
- •Правила розв’язання політичних конфліктів
- •37. Політичний розвиток та політична модернізація
- •38. Структурні теорії переходу до демократії
- •39. Процедурні теорії переходу до демократії
- •40. Теорія «третьої хвилі» демократизації
14. Поняття та принципи громадянського суспільства
Громадянське суспільство – це сукупність усіх громадян, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами впливу держави, але охороняються та гарантуються нею. Тобто, громадянське суспільство розглядається як таке, що протистоїть державі. Його можна розуміти як організацію інтересів громадян незалежно від держави.
Серед основних ознак громадянського суспільства виділяються такі: – розвинута система ринкових відносин, вільна конкуренція, свобода обміну діяльністю та її продуктами, між незалежними власниками; – відповідний до вільних ринкових відносин суспільний лад та політична система, в якій держава є похідною від громадянського суспільства, знаходиться під його впливом і постійним контролем, а інші силові структури підзвітні і підконтрольні органам держави і суспільства; – властивість саморегуляції суспільних дій безпосередньо самими же громадянами, на основі традицій, домовленостей та моральних норм; – правова визначеність сфер пріоритетів державної діяльності і громадянського суспільства, недопустимість втручання державних органів в приватне життя громадян; – економічний, політичний і ідеологічний плюралізм суспільного життя, повага до громадянських прав людей, які вважаються вищими цінностями суспільства; – визнання реальних потреб і інтересів людей, як основного мотиву їх діяльності є моральною нормою громадянського суспільства.
Зміцнення громадянського суспільства на сьогодні передбачає: — фінансування незалежних мас-медіа; — встановлення контактів не лише з урядом, але й з опозиційними силами; — надання допомоги задля зміцнення ключових інститутів громадянського суспільства, органів судочинства та охорони правопорядку; — створення і розвиток благодійницьких та добровільних організацій, за допомогою яких населення менше сподівалося б на ' допомогу держави і більше покладалося на власні сили; — розширення каналів обміну технічної та гуманітарної допомоги, обміну в галузі освіти та культури. Громадянське суспільство має свою, досить складну внутрішню структуру. Для нього характерна наявність в основному не вертикальних, як у державі, ієрархічних зв'язків, а горизонтальних, головним чином невладних з'єднань. Фундамент складають відносини, зв'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства.
Насамперед, це економічні відносини, засновані на економічному плюралізмі, різноманітті форм власності при дотриманні інтересів особистості і суспільства в цілому. Саме економічний плюралізм дає можливість перебороти існуюче відчуження людини від засобів виробництва. Другий шар — це соціальнокультурні відносини, що включають сімейно-родинні, етнічні, релігійні та інші стійкі зв'язки. Громадянське суспільство може ґрунтуватися тільки на різноманітній, розгалуженій соціальній структурі, що відбиває все багатство і розмаїтість інтересів представників різних соціальних груп і шарів. Третій, верхній шар громадянського суспільства утворять відносини, зв'язані з індивідуальним вибором, з політичними і культурними розходженнями груп по інтересах, політичних партій, рухів, клубів і т.п. У такий спосіб досягається культурно-політичний плюралізм, що припускає заперечення ідеологічних стереотипів, що забезпечує вільне волевиявлення всіх громадян.